Днями в українському інформпросторі виринула тема легалізації вогнепальної зброї для населення. І підняли цю тему на найвищому рівні. Так, міністр оборони Олексій Резніков зазначив, що настав час завершувати реформу. Мова про законопроект 5708 "Про право на цивільну вогнепальну зброю", який за день до великого вторгнення ВР встигла прийняти у першому читанні. Та велика війна триває вже більше року, а влада досі не дозволила населенню вільно володіти зброєю. Чому так відбувається - з’ясовував "Апостроф".
Де дівся законопроект
Відносини між владою та суспільством у питанні обігу зброї завжди були не прості. Категорично проти легалізації висловлювався колишній міністр МВС Арсен Аваков. Позиція МВС під головуванням покійного Дениса Монастирського, залишалася аналогічною: "Я не прихильник легалізації гладкоствольної вогнепальної зброї в країні – власне кажучи, роздачі пістолетів", - казав Монастирський. Однак після 24 лютого, думка Монастирського розвернулася на 180 градусів: "Для захисту власної домівки в українця має бути зброя", - казав він.
Читайте: Простіше, ніж до війни: як в Україні отримати дозвіл на зброю
При цьому, проти легалізації вогнепальної зброї виступав і президент Володимир Зеленський, коли у відповіді на народну петицію назвав такий крок "передчасним".
Та це було до початку повномасштабної війни. Після її початку гарант не висловлював свою думку з цього приводу. Але дії влади говорили самі за себе: в лютому минулого року в столиці за кілька годин роздали добровольцям 25 тисяч автоматів та близько 10 мільйонів патронів.
Крім того, за легалізацію зброї для населення виступає міністр оборони – а це пряма квота президента в Кабміні.
"Потрібно завершити реформу, і офіційно зареєстрована вогнепальна зброя має бути у населення. Ходити в тир – ця культура має бути. Повинні працювати тири, щоб уміли вправно користуватися вогнепальною зброєю. Коли ворог знатиме, що кожен повнолітній українець може дістати з-під ліжка автомат і чинити опір, він 10 разів подумає", - підкреслював Олексій Резніков.
Ця реформа з легалізації вогнепальної зброї, про яку каже Резніков, стартувала 23 лютого минулого року, з прийняттям в першому читанні законопроекту 5708 "Про право на цивільну вогнепальну зброю". В документі детально розписані категорії цивільної вогнепальної зброї, визначені права і обов’язки громадян, що нею володіють і користуються, встановлені засади ведення держреєстру цивільної вогнепальної зброї, визначені характеристики зброї, забороненої до цивільного обігу. Тобто законопроект дійсно комплексний, але до другого читання він так і не дійшов.
Здавалося б, велика війна і необхідність обороняти державу повинні були значно прискорити ухвалення збройового закону. Більш того, згідно з опитуванням, яке проводилося в "Дії" влітку, 58,7% респондентів підтримали ідею легалізації вогнепальної зброї для особистого захисту. Однак в реальності нічого не змінилося. Чому?
Звісно, законопроект 5708 не ідеальний. Саме тому після першого читання свої правки до нього повинні були надати в МВС.
"Українці дали однозначну відповідь щодо дозволу на вільне володіння зброєю. Міністерство погоджується з рішенням українців, і вже готуються зміни до другого читання законопроекту. Відповідне законодавство буде прийняте впродовж літа-осені", - підкреслював радник міністра внутрішніх справ Віктор Андрусів.
Такі правки МВС надало, та минуло літо, за ним осінь, потім зима, а ухваленого закону про обіг зброї немає і досі. Ба більше, відбувається навіть протилежне: силовики відбирають зброю. Наприклад, в Дніпропетровській області керівництво регіону закликало повернути зброю, що була видана громадянам на початку війни, і відвело на це 10 днів. Хоча згідно із законом "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", по якому людям видавали зброю, здати її потрібно було б не пізніше 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні.
А в столиці СБУ навіть відкрило кримінальне провадження стосовно членів ДФТГ (добровольче формування територіальної громади), вилучивши 60 автоматів АК-74.
Звісно, на початку великої війни зброю громадянам дійсно видавали за значно спрощеною процедурою. Потім цю дію нашвидкуруч легітимізували, ухваливши закон "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", в якому сказано, що "у період дії воєнного стану громадяни України, можуть брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації, зокрема отримати вогнепальну зброю і боєприпаси до неї".
Тим не менш, спрощена видача – головний біль для влади. Адже об’єктивно в хаосі перших днів великої війни зброю могли отримати люди, які зовсім не збиралися використовувати її в боротьбі проти окупанта.
"Ситуація ускладнена тим, що вогнепальна зброя, видана за спрощеною процедурою, не була попередньо відстріляна для криміналістичного обліку (кулегільзотеки), а отже ідентифікувати її власника з допомогою звичних для слідства методів буде вкрай складно", - пояснював заступник голови МВС Богдан Драп'ятий.
"Моя позиція і позиція Нацполіції: спочатку ми маємо усю зброю, яка була легально видана нашим громадянам, поставити на облік. І тільки після цього ми можемо приступати до широкої дискусії щодо легалізації короткоствольної зброї", - зазначав голова Нацполіції Ігор Клименко.
Але знову ж таки, якраз законопроект щодо зброї і вирішує це питання, адже передбачає створення Єдиного державного реєстру цивільної вогнепальної зброї. Але закону немає. Саме тому, щоб мати превентивні правові механізми щодо недопущення протиправного використання зброї, країні і потрібен був би закон 5708, адже він не тільки про права, а і про обов’язки.
Чому реформа гальмує
За словами експертів, справа в позиції МВС.
"Після загибелі міністра лідерство в цьому питанні точно втрачено, - пояснює екс-радник МВС та ОП, військовий Віктор Андрусів. – Сучасне керівництво МВС – кадрові поліцейські, які однозначно не будуть підтримувати будь-які види володіння зброєю у суспільстві. Потрібно розуміти, що буде достатньо перешкод, щоб ця ініціатива більше не розвивалася".
"Депутати демонструють злочинну бездіяльність, яка толерується МВС. При тому, зі зміною міністра все стало тільки гірше. Якщо при Монастирському був хоч якийсь діалог, то сьогодні його немає", - жаліється голова наглядової ради "Української асоціації власників зброї" (УАВЗ) Георгій Учайкін, коментуючи ситуацію "Апострофу".
"Це традиційно позиція МВС. Міняється склад парламенту, президенти, а позиція МВС щодо зброї не змінюється. МВС показує свою неспроможність відмовитися від ручного контролю за обігом зброї", - додає "Апострофу" адвокат Микола Ореховський.
В самому МВС подібні звинувачення заперечують.
"Я не розумію, чому, в чому нас звинувачують, якщо ми працюємо хочемо повністю автоматизувати цей процес, цифровізувати його, щоб менше бути дотичними на етапі реєстрації. Тому я не бачу тут жодної проблеми", - каже "Апострофу" речниця міністра внутрішніх справ Мар’яна Рева.
Однак заступник міністра Богдан Драп'ятий підтверджував, що в МВС дійсно надзвичайно прискіпливо ставляться до майбутнього закону про цивільну вогнепальну зброю.
"Міністерство внутрішніх справ і Національна поліція України нестимуть відповідальність за реалізацію майбутнього закону, тому його збалансована редакція до другого читання має неабияке значення для міністерства", - стверджував Драп'ятий.
Що непокоїть силовиків
В УАВЗ відповідають на це питання емоційно.
"Вони не хочуть втрачати монополію на цьому ринку. Люди підуть масово на чорний ринок, і для МВС тут профіт – це ж "клієнти", з яким можна працювати і схиляти до домовленостей зі слідчим", - пояснює Учайкін.
Віктор Андрусів наводить дещо інші аргументи "лагідного" поліцейського супротиву.
"Поліція не є суб’єктом національної безпеки з точки зору забезпечення захисту наших кордонів і суверенітету. Поліція виконує безпекову функцію на вулицях і містах. Поширення зброї на цих територіях ускладнює її роботу. Одна справа приїхати і арештувати п’яного чоловіка, який б’є свою дружину кулаками, і зовсім інша справа, коли він дістане пістолет і буде стріляти в поліцейських. Тому зрозуміло, що поліцейські ніколи не будуть підтримувати наявність зброї у людей", - коментує Андрусів.
Однак в умовах широкомасштабного вторгнення, коли вирішується подальша доля країни, зброя все ж повинна бути на руках у населення, і більш дрібні перестороги слід було б відкласти на мирний час?
"Можливо, моя думка не популярна, але є фактичні обставини, коли саме зброю шукали військові злочинці в оселях наших громадян. І якщо вони її знаходили, це ставало фактором того, що людей вбивали. Навряд чи автоматична зброя могла би бути на руках у населення, а воювати з пістолетом проти танка чи кулемета – найменш ефективний метод. Тут можливо могли б бути внесені зміни до закону "Про національний супротив", якщо Україна піде за сценарієм ізраїльської або швейцарської армії, де всі військовозобов’язані мають права щодо автоматичної вогнепальної зброї, - каже "Апострофу" нардеп, член комітету ВР з питань правової політики Ігор Фріс. – Втім обставини, в яких опинилася країна, зобов’язують нас діяти на випередження, коли українці мають отримати право на самозахист в кожній оселі".
Та за словами Учайкіна, якщо б Україна мала притомний закон про цивільну вогнепальну зброю ще з 2014 року, коли почалася війна, то, можливо, і широкомасштабного вторгнення ми б уникнули.
"Якщо б ще в 2014 році були ухвалені наші пропозиції, то війни в такому обсязі не було б. Ми пропонували важливі моменти, наприклад, що обов’язок кожного дієздатного громадянина – пройти військову підготовку, і плюс зміни до Конституції які б гарантували кожному захищати територіальну цілісність і незалежність України. Якби в 14 році пішли таким шляхом, то було б і підґрунтя для створення потужної системи територіальної оборони, а виробники зброї отримали б можливість почати нормальне виробництво стрілецької зброї, принаймні боєприпасів. А у нас досі немає патронного заводу. Я вважаю, що у нас би не дійшло до такого конфлікту, бо ми підготували би націю і продемонструвати, що тут всі як їжаки і готові відбиватися", - пояснює Учайкін.
Коли ухвалять закон
Нардепи обіцяють, що закону про цивільну вогнепальну зброю українці все ж дочекаються. Голова комітету ВР з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас визначав закон про зброю пріоритетом на 2023 рік. Та коли це буде?
"За моєю інформацією, поставлене завдання погоджувальній раді цей законопроект готувати до другого читання на наступного пленарному засіданні", - повідомив Фріс.
Ще одне вкрай цікаве питання – а що ж саме буде в майбутньому законі? Адже в МВС чесно попереджали, що фінальний зміст законопроекту, безперечно, відрізнятиметься від того, за який депутати проголосували в первинній редакції.
Втім, за словами Ігоря Фріса, основні новели вже сформульовані.
"Підтверджена концепція зміни дозвільної системи. Тобто прибираються дозволи на зброю, і застосовується аналогічна процедура, як з реєстрацією транспортного засобу: буде єдине посвідчення власника зброї, і документ на конкретний виріб зброї. Людина яка має посвідчення власника зброї, матиме право придбати зброю і зареєструвати її в необмеженій кількості при придбанні у авторизованих реєстраторів. Створюється електронний реєстр власників зброї, який буде наповнюватися реєстраторами. Адміністратором реєстру буде МВС, і швидше за все до реєстру буде під’єднана система eHealth. Тобто всі медичні висновки будуть підтягуватись в цю систему", - каже нардеп.
Однак принципове питання, на якому наполягають в МВС – формат володіння цивільною вогнепальною зброєю. Дозволити право володіння зброєю, але без права носіння.
"Але ж суспільство під час опитування в "Дії" уже сказало, що йому потрібен повноцінний доступ до короткоствольної зброї та зброї самозахисту, яке передбачає не тільки придбання зброї після належного навчання, але і носіння з метою самозахисту", - нагадує Учайкін.
Втім, за словами Ігоря Фріса, на компроміс з МВС нардепи все ж підуть.
"Проведено близько 10 робочих зустрічей з профільними асоціаціями, українською асоціацією власників зброї, представниками Нацполіції, Міноборони, прикордонної служби, митниці. Враховуючи побоювання МВС, концептуально було вирішено залишити конструкцію в половинній реалізації: дозволити вогнепальну короткоствольну нарізну зброю із зберіганням у власній оселі власника зброї", - підкреслив парламентарій.
Залишається тільки дочекатися наступного пленарного тижня в Верховній Раді, щоб таки дізнатися, чи довірить влада зброю своєму народу.
