Українці стали менше скаржитися на порушення мовного закону. Так, на адресу уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя минулого року надійшло 2314 звернень громадян про порушення Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, що на 37% менше, ніж у 2023-му (3692), та на 19% - ніж у 2022-му (2846). “Це - не про зниження уваги громадян до мовних прав, а про поступове покращення мовної ситуації в Україні”, - прокоментувавмовний омбудсмен.
Проте є й неприємні тенденції у межах українізації. “Особисто мене зачепила проблема, яка торкнулася Харківщини, коли вулиця, названа на честь Олександра Олеся, перейменована на Затишну. Бо так, здається, легше місцевим людям. Не подобається у Ворзелі вулиця, названа на честь Валер’яна Підмогильного, бо несе у собі негативну конотацію. І дуже неприємно те, що в самому центрі Харкова вулиця, яка колись називалася вулицею Сидора Ковпака, потім перейменована… на Максима Рильського, зараз хочуть перейменувати на Свято-Покровську… Вважаю, що це свавілля треба зупинити”, - зауважив Тарас Кремінь. “Апостроф” розпитав мовного омбудсмена про причини, чому українізовані топоніми подекуди не приживаються, чи регулюватиметься вживання мови на перервах у школах та як бути з російськомовними військовими.
- Як пояснити ці процеси із перейменуванням вулиць? Хто джерело ініціатив?
- Ці процеси я назвав би зворотною деколонізацією. Відповідно до закону, який був ухвалений Верховною Радою України, тисячі назв вулиць, площ, скверів, географічних об'єктів, населених пунктів, були перейменовані, і важливу роль у тому відіграли органи місцевого самоврядування за виключенням тих, хто своєчасно не підготував відповідні проекти рішення і не запропонував краще втілення законодавчої ініціативи. Мені дуже прикро, що історія із зворотною деколонізацією може мати тенденцію до розростання і в інших районах України, крім як на Харківщині та на Київщині.
- Як це спинити?
- Справа в тім, що органи місцевого самоврядування користуються законом про місцеве самоврядування і в такий спосіб намагаються підіграти місцевим громадам, особливо готуючись до можливих наступних місцевих виборів. Я вважаю, що це чистої води політична провокація і спекуляція, яка не має нічого спільного із задоволенням потреб громад на територіях окремих областей. Я, наприклад, не можу собі уявити, щоб, скажімо, завтра хтось почав перейменовувати вулиці, названі на честь захисників України, які поклали своє життя в російсько-українській війні, видатних українських архітекторів, письменників, діячів науки і культури різних періодів та епох.
Зрештою, так само, як й історичні назви, які закарбувалися і є втіленням високої мудрої думки будівничих окремих громад і територій. Тому ці небезпеки однозначно повинні бути проаналізовані і на рівні обласних військових адміністрацій може бути знайдене рішення, особливо в умовах воєнного стану. В історії з Харківщиною, особливо в умовах воєнного стану, я помітив ознаки перевищення своїх повноважень з боку окремих органів місцевого самоврядування, які всупереч розпорядженню голови Харківської ОВА, відтворили, так би мовити, оцей приклад зворотної деколонізації. Я думаю, що це може бути реалізовано.
Водночас я рекомендую усім громадам, так само як кожному громадянину, дізнаватися більше про нові назви. Очевидно, підготувати належні інформаційні роз'яснювальні акції та кампанії, які могли би значно більше розповісти сучасним мешканцям Харкова, Миколаєва, Одеси, Києва, Дніпра, Запоріжжя, де було чи не найбільше перейменувань, чому ця вулиця названа на честь тієї або іншої особи, події, який є її внесок у розвиток конкретної громади, захисту територіальної цілісності, розвиток української культури, науки, духовності тощо, з тим, щоб унеможливити потенційно небезпечні зворотні деколонізаційні процеси.
- В Івано-Франківську єкейс мовних інспекторів. Ще якісь інші міста хочуть таке впровадити?
- Це чиста спекуляція. Немає ніяких мовних інспекторів. Це вигадка російської пропаганди. Кожен громадянин України має право заявити про порушення своїх прав не тільки у сфері застосування української мови, але й у сфері культури, порушення своїх прав охорони соціального захисту, пенсійного забезпечення тощо. Вони не є інспекторами, вони є громадянами України, як це визначено Конституцією України. Тому кожен охочий може подавати свої звернення про порушення їхніх мовних прав, що, в принципі, вони і роблять.
Тільки протягом січня, лютого і початку березня 2025 року на мою адресу надійшло близько пів тисячі звернень громадян України з різних куточків.
- Це при тому, що за минулий рік було менше трьох тисяч…
- Зараз така статистика значно змінилася, і вона якраз пов'язана із тим, що ми змогли проаналізувати достатню кількість сесій, пленарних засідань місцевого самоврядування. Зараз, на превеликий жаль, зберігається двомовність у сфері медіа. Дуже багато порушень фіксуються у сфері інтернету, тобто відсутній стартової сторінки інтернет-представництва. І на превеликий жаль, у сфері обслуговування та в освіті. Тому з цими викликами ми, звичайно, боремося, як це визначено в законі. Ми накладаємо санкції на порушників мовного закону. У нас зросла кількість заходів державного контролю у 2025 році.
Але й ситуація із захистом мовних прав громадян України значно краща. Так, скажімо, протягом 2024 року нами усунуто понад 75% порушень тільки у сфері інтернету. Але, зважаючи на те, що інтернет і, зокрема, окремі телеграм-канали, сторінки в соцмережах, Інстаграм, Тік-Ток, досі залишаються російськомовними і вони є джерелом, в тому числі, вербування громадян України, які підривають питання, пов'язані з безпекою та обороною України - мені здається, органам державної влади треба вжити невідкладних заходів реагування з тим, щоб унеможливити поширення і пропаганди, і дезінформації, і вербування всліпу громадян України. Недавні випадки, які трапилися, скажімо, у Тернополі, якраз говорять про те, що серед вразливих категорій у нас залишаються діти. А діти є одним із основних користувачів інтернету, в тому числі через мобільні пристрої. Скажу навіть більше - основна інформація, яку отримують громадяни України про події в Україні, в тому числі про війну, про безпеку, про ракетні обстріли, повітряні тривоги - з інтернету. Тому питання інтернету і законодавчого регулювання його застосування на території України, у частині соціальних мереж, які мають російське походження, повинні бути впорядковані.
- Підвищувати відповідальність, розміри штрафів за порушення мовного закону в Україні варто?
- У Верховній Раді України створена робоча група з удосконалення закону України про забезпечення функціонування української мови як державної. Тому ці пропозиції, які лунатимуть з боку різних органів влади, місцевого самоврядування, кожного громадянина, я думаю, що вони будуть враховані.
- Законопроєкт, що зобов'язує вчителів і учнів розмовляти на перервах українською мовою, досі в сесійну залу не був винесений. Чому?
- Зараз зареєстровано новий законопроект, який регулює питання застосування як державної мови у тих школах, в яких викладається і здійснюється освітній процес державною мовою, так і в тих школах, де утворено класи з мовою навчання корінних народів або національних меншин. Тому, власне, нова законодавча ініціатива, яка зареєстрована за авторства Олександра Корнієнка, Наталії Піпи, Сергія Бабака тощо, в тому числі, легалізує питання застосуванням державних мов в усіх закладах освіти, незалежно від форми власності й регіону на законодавчому рівні. Але найголовніше, що цим документом передбачено чітке визначення, що є українськомовне освітнє середовище і освітнє середовище в окремих закладах освіти національних спільнот і корінних народів; посилюється контроль за відповідальністю, але найголовніше в тому, що Міністерство освіти і науки України, а сьогодні два роки, як працює на цій посаді міністр Оксен Лісовий, повинне приділити значно більше уваги для роз'яснення, чітких вимог і наказів, якими вони мають право користуватися з тим, щоб ситуацію суттєво посилити.
Тому що ті результати досліджень, [проведені] спільно з Державною службою якості освіти, говорять про те, що в закладах освіти, на жаль, зберігається режим двомовності. І він стосується застосування недержавної мови учасниками освітнього процесу на перервах, у їдальнях, спортзалах тощо - загалом на території закладів освіти. Тому ці та багато інших факторів, вони повинні бути враховані, а контроль повинен бути і з боку міністерства, і з боку нових законодавчих ініціатив, і, що найголовніше, з боку кожного громадянина. Я завжди кажу про те, що від сімейного виховання, від мови спілкування батьків і дітей вдома залежить мова спілкування у визначених законом сферах. Якщо вдома батьки з дітьми не спілкуються українською мовою, то зрозуміло, що діти, маючи таку мовну культуру, не спілкуються українською мовою зі своїми однолітками, не користуються українськомовними налаштуваннями в мобільних приставах, в інтернеті, не дивляться українські фільми, не читають українських книжок і, зрештою, не володіють на достатньому рівні українською мовою, як це потрібно громадянам України в україномовному середовищі.
- Деякі військові теж спілкуються російською. Чи є у вас якісь напрацювання з приводу українізації оборонної сфери?
- Справа в тому, що Міністерство оборони України за моїми рекомендаціями протягом березня місяця проводить опитування серед усіх військовослужбовців на предмет рівня володіння та необхідності поліпшення своїх мовних компетентностей. Тому, маючи ці результати, я думаю, що до кінця місяця міністерство, яке має для цього всі необхідні можливості, запропонує кращі інструменти для вдосконалення мовних навичок громадян України, які перебувають у лавах Збройних сил України, Сил оборони. Чи це будуть мовні курси, чи це буде якась освітня підготовка, онлайн навчання, мені не відомо, але Міністерство оборони занепокоєне цим і зрештою втілює кращі можливості. Я, зі свого боку, ще рік тому організував для Сил територіальної оборони мовні курси.
Вони користувалися популярністю, але для того, щоб їх зробити масштабними, звичайно, Міністерство оборони має про це подбати. Вони мають розгалужену мережу закладів освіти - фахової передвищої освіти, вищої освіти, Університет оборони має на це лідерські позиції. Я готовий їм у тому максимально сприяти.
- Пане Тарасе, наостанок запитаю: як Ви вдосконалюєте свою українську?
- Я багато читаю.
- Що саме?
- Сьогодні я в дорозі читав книгу Максима Рильського “Люби природу не для себе”. А не так давно мені подарували “Антологію пам'яток державотворення Х-ХХ століття”, в якій зібрані унікальні історичні документи. Вперше, можливо, навіть опубліковані для широкого загалу. Але що цікаво, серед цих пам'яток є чимало віршів. Тому мені приємно, що серед тих поетів, які тут представлені, є лірика мого батька Дмитра Кременя, Шевченківського лауреата.
