Ситуація в українському православ'ї вкотре ускладнилася. 23 травня Священний Синод ПЦУ ухвалив рішення про створення чоловічого монастиря на території Києво-Печерської Лаври та звернувся до Кабміну з проханням виділити під новостворений монастир один із храмів верхньої лаври. В УПЦ (МП) одразу назвали це церковним рейдерством та спробою розпалити релігійну ворожнечу. Чи можливе сусідство на території лаври двох православних церков і чи не призведе воно до жорстких конфліктів на релігійному ґрунті – з'ясовував "Апостроф".
Мистецтво компромісу
Після початку широкомасштабного вторгнення Росії всередині УПЦ з'явилися серйозні проблеми. Позиція глави рпц патріарха кирила очікувано виявилася пропутінською, а УПЦ у своєму статуті прямо визначає себе як частину рпц. Сотні священиків УПЦ по всій Україні відмовилися згадувати кирила на літургіях і виступили за розрив зв'язків із москвою, але єпископат не поспішає цього робити, хоч і називає росію агресором.
Ситуацію для УПЦ посилює масштабний перехід парафій: близько 400 парафій на початку великої війни перейшли з УПЦ до ПЦУ. І за великим рахунком, для предстоятеля ПЦУ митрополита Єпіфанія зараз найвдаліший момент для того, щоб розхитати позиції предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрія та завести своє духовенство до Києво-Печерської Лаври. Тим паче, що розмови про перепідпорядкування та навіть заклики до захоплення лаври звучать із самого початку війни ще з 2014 року. Але ні президент Порошенко, ні президент Зеленський не ризикували явно загравати із темою захоплення лаври, очевидно розуміючи, що конфлікт буде неминучим і не факт, що він пройде безкровно.
Поява на території лаври монастиря ПЦУ – такий собі компроміс між радикальною позицією (забрати лавру в УПЦ) та категоричним небажанням духовенства та вірних МП лавру віддавати.
"Одна з цілей показати, що Києво-Печерська лавра — це наша спільна національна спадщина, і що вона належить не лише УПЦ, а й усьому українському народу. Це буде створення додаткової платформи для тих ченців, які не можуть суперечити своєму настоятелеві Павлу. Вони не змінять своє місце проживання, лише підпорядкування у них буде інше. Це вікно можливостей. Щоправда, я не маю оптимізму щодо тих, хто може скористатися цим вікном можливостей", - коментує ситуацію "Апострофу" релігієзнавець Людмила Філіпович.
Все за законом
Наскільки просто передати частину лаври ПЦУ? Які правові механізми для цього є? У самій УПЦ, звісно, заявляють, що це буде незаконно. Щоправда, аргументи юридичний відділ УПЦ наводить зовсім не юридичні, а радше політичні.
"Рішення Синоду ПЦУ про утворення чоловічого монастиря є черговою спробою утворення штучного монастиря, який не має на меті організації життя ченців, але створює потенційну загрозу ворожнечі на релігійному ґрунті", - йдеться у заяві УПЦ.
Проте, за словами посла України у Ватикані Андрія Юраша, український уряд може передати частину лаври без жодних проблем.
"На сьогоднішній день лавра складається з двох частин – нижньої лаври, яка у 2013 році за уряду Миколи Азарова була віддана буквально за тиждень у довгострокове орендне користування УПЦ МП, та верхньої лаври. Верхня лавра – абсолютно державна власність, що знаходиться під опікою державного національного заповідника Києво-Печерська Лавра. І, таким чином, держава залишається абсолютним розпорядником та господарем усіх будівель на території верхньої лаври. У рішенні Священного Синоду Православної церкви України, де йдеться про створення монастиря та є прохання про передачу одного з об'єктів, мова саме про верхню лавру. Відповідно, з юридичного погляду, абсолютно немає жодних перешкод для того, щоб держава нарешті визначилася і реалізувала це рішення", - пояснив "Апострофу" Андрій Юраш.
"Ну а уряд як дав, так може й забрати. Адже це пам'ятка архітектури, яка знаходиться не у власності церкви, а у власності держави", - додає Філіпович.
Також посол України у Ватикані назвав об'єкти, які могли б перейти у користування ПЦУ, якщо Кабмін ухвалить відповідне рішення.
"Вже ж не один рік точаться розмови про повернення ПЦУ хоча б одного з об'єктів, який входить до складу національного заповідника. Це Церква Спаса на Берестові. Вона поруч, але вона безпосередньо не інтегрована, і це можна взагалі без проблем та сумнівів зробити. Є об'єкти, які не використовуються жодною церквою і не можуть створити жодних конфліктних ситуацій при передачі. Наприклад, Троїцька Надбрамна церква при головному вході з вулиці Лаврської, також є Всесвятська Надбрамна церква на економічних воротах. Або відновлений за державний кошт Успенський собор верхньої лаври. Він перебуває у державному володінні і держава може визначити порядок користування цими храмовими спорудами", - резюмував Андрій Юраш.
Релігійний фронт
Зважаючи на те, що в парламенті вже реєструвалися законопроекти про заборону УПЦ в Україні, а в окремих громадах (у Броварах та Конотопі) рішенням місцевих рад діяльність УПЦ заборонили до кінця війни, уряд цілком здатний піти на компроміс та задовольнити прохання ПЦУ.
У такому разі, чи існує можливість конфліктів в Україні на релігійному ґрунті? Адже очевидно, що УПЦ МП не витерпить сусідства з ПЦУ у лаврі.
"Звичайно, УПЦ судитиметься. І ясна річ, що вони триматимуться до останнього, можливо навіть барикадуватимуться, не пускатимуть представників влади, поліцію, судових виконавців. Може бути і таке", - зазначає Філіпович.
"Конфлікт може бути у будь-якому разі. Пим паче, що УПЦ ставить це питання на рівень політики", - додає "Апострофу" релігієзнавець Ігор Козловський.
"Після війни, яку ми вже зараз маємо, чи можуть Україну лякати якісь незручні речі, коли йдеться про відстоювання історичних принципів та реалій, які вже давно мали бути реалізовані? Якщо хтось і створюватиме конфлікт, то це буде штучний конфлікт. І та сторона, яка піде на цей конфлікт, нестиме за нього повну відповідальність, - запевняє Андрій Юраш. - Ми розуміємо об'єктивний суспільний запит, усвідомлюємо, які реальні настрої в українському суспільстві. Тому питаннями конфліктності може спекулювати лише та сторона, яка боїться і не хоче відповідати на суспільні запити".
Втім, на думку експертів, багато чого стане зрозумілим 27 травня. Саме на цей день в УПЦ заплановано збори за участю єпископів, священиків, ченців та мирян.
"Зрозуміло, що це не Собор (офіційний орган управління УПЦ, - "Апостроф"), а щось на кшталт круглого столу, де вони обговорюватимуть своє майбутнє", - зазначає Козловський.
Звичайно, очікувати, що на цих зборах УПЦ заявить про відокремлення від москви не доводиться, але певні нетривіальні рішення все ж таки можуть бути прийняті.
"Цікава деталь: за моєю інформацією до написання документів за підсумками зборів не допущений митрополит Антоній (Паканич) (керівник справами УПЦ, - "Апостроф"), який абсолютно яскраво займає саме промосковську позицію, - каже Філіпович. – Зараз багато залежатиме від позиції Онуфрія. Отримувати автокефалію? Від кого? Москва не дасть, а Вселенський патріарх на це не піде, тому що він не може на одній канонічній території давати автокефалію двом церквам. Буде екзархат. Ну і нехай".
"Можливо час вирішить питання УПЦ МП і тоді небезпека конфліктів піде сама собою", - резюмував Ігор Козловський.
