У Росії днями відбулися так звані вибори до Державної думи. Багато експертів зійшлися на думці, що нічого спільного з демократією ці "вибори" не мали. Крім того, режим в Росії став радше тоталітарним, ніж авторитарним. У той же час, в російській верхівці відбувається щось дивне. Путін знову закрився в бункері, на навчаннях за досить дивних обставин гине одна з "довірених" осіб президента РФ - глава МНС Зінічев. Всі ці події віддалено нагадують кінець епохи Сталіна. Чи повторить Путін долю радянського диктатора, чи готовий президент РФ вбивати своїх політичних опонентів, і яка роль в патологічній ненависті Путіна до Заходу відведена Україні - в ефірі програми "Всьо по бєспрєдєлу" з Роксаною Руно розповів російський політолог і публіцист АНДРІЙ ПІОНТКОВСЬКИЙ.
- Багато фахівців кажуть, що вибори до Держдуми РФ були просто декорацією, а насправді Путіну ця більшість не важлива. Що ви можете сказати про ці вибори?
- Вибори є повною декорацією в Росії вже протягом останніх 15 років. Я вже перестав брати участь у безкінечних дискусіях у демократичній громадськості між розумним голосуванням і бойкотом. Ця дискусія безглузда. Ми вже живемо радше в тоталітарному режимі, ніж в авторитарному. А ця декорація не має ніякого відношення до народного волевиявлення.
В останніх повідомленнях, які ми отримуємо, зайвий раз ілюструється це фантастичне електронне голосування, де результати протилежні голосуванню на дільницях.
Це вже не цікаво обговорювати. Ми живемо в тій путінській системі, де основним питанням є не технологічні фокуси на виборах, а чи готові віддані диктатору силовики розстрілювати стільки людей, скільки знадобиться. Остання ілюстрація в Білорусі це показала. Розмах народного протесту в Білорусі, якщо порівняти масштаби населення двох країн, був на порядок вище, ніж на піку російських протестів в 2012-2013 роках. Це дійсно було народженням громадянського суспільства в Білорусі. Ми зайвий раз переконалися, що Білорусь - європейська країна. Я б навіть сказав, значно більшою мірою, ніж Росія. Але всі ці чудові речі виявилися недостатніми для повалення диктатора. Силовики готові стріляти, садити, катувати. До виборів все це не має жодного відношення.
- Путін готовий розстрілювати своїх виборців? Хоча такої необхідності навіть немає.
- Поки що ні, але він точно готовий вбивати своїх політичних супротивників. Цього йому достатньо. Якщо раптом знадобиться більше вбивати, він це робитиме. У Путіна дуже серйозні проблеми...
Я б сказав, це вже не зовнішня політика, а ідеологія або навіть квазірелігія режиму: ненависть до Заходу, прагнення взяти у нього якийсь реванш за поразку у Третій світовій холодній війні. Путін неминуче втягнеться в якісь зовнішньополітичні авантюри і неминуче зазнає в них поразки.
Те, що вже зараз відбуваються дивні речі в його оточенні - найближчі соратники зі скелі падають, сам він раптом зникає і йде в бункер - це велика політична втрата для путінської пропаганди. Фактично він заявив усьому світові, що його чудова вакцина "Спутнік" абсолютно неефективна. В його оточенні захворіли десятки людей.
Я вважаю, що він як раз бреше. Заради чогось настільки небезпечного і збиткового для нього, що він готовий пожертвувати своїм основним пропагандистським інструментом - так званою "м'якою силою" проти Заходу. Щось серйозне відбувається в бункері. Я думаю, це якраз дискусія, пов'язана з цією зовнішньополітичною квазірелігією і його викарбуваною формулою "вони здохнуть, а ми всі - в рай". Мабуть, навіть в найближчому оточенні не всі згідні з цим формулюванням.
- Цей бункер Путіна - така притча во язицех. Те, що він дозволив собі піти у цей бункер прямо перед виборами, ігноруючи свій образ мачо, сильного, бажаного, якось пожертвував цією рекламою.
- Ми з вами працюємо, як Інь і Янь. Я з чоловічої точки зору, а ви з жіночої розвиваємо одну і ту ж тезу, що Путін пішов на колосальні пропагандистські репутаційні жертви. Заради чого? Я на чільне місце поставив втрату репутації "Спутніка", а ви - образ мачо. Що це за мачо, вакцинований найкращою вакциною у світі і раптом злякався, що може захворіти? І що це за десятки хворих в його оточенні? Це якась маячня.
Все це дуже нагадує атмосферу в бункері іншого російського вождя в 52-53 роках. Теж зникали найближчі соратники. До речі, мабуть, предмет, за яким люди не зійшлися в бункері в 52-53 роках, той же самий. Сталін явно готувався тоді до Третьої світової війни. В якості побічних проектів він готував ще одну зачистку еліти і радянський Голокост - величезний єврейський погром. Ось, як ви правильно підмітили по-жіночому, не всі з такими речами охоче погоджуються. Ця незгода призвела в одну чудову ніч з 1 на 2 березня 1953 року до дихання Чейна-Стокса.
Як будуть розвиватися події в російському бункері, ми побачимо. Ми з вами дружно погодилися, що щось цілком надзвичайне є в цій поведінці Путіна. І викликано це якимись драматичними обставинами.
- Так, але в 1953 році ці чотири людини, які брали участь в змові, мали ресурси якось вплинути. Зрозуміло, що ними рухали інстинкт самозбереження і жага життя. А зараз ми говоримо про те, що зачистили до стану боягузливих і боязких.
- Абсолютно вірно. Важливі не ресурси, які у них є. Важливі люди з політичною волею. Тоді знайшовся такий мерзотник з політичною волею, Лаврентій Берія. Він мерзотник, звичайно, але він вберіг світ від Третьої світової війни тоді і від інших неприємностей.
Я погоджуюсь з вами. Зараз я не бачу таких людей в оточенні Путіна. Проте зараз відбуваються надзвичайні події. Вбивство Зінічева - ніхто з коментаторів вже не сумнівається, що це було вбивство - і така самоізоляція Путіна з величезними репутаційними та політичними втратами.
- Якщо ви згадали про вбивство глави МНС, то який там міг бути мотив? Я просто ніяких конспірологічних версій з цього приводу не чула.
- Справа в тому, що Путін, як і Йосип Віссаріонович, настільки не довіряє своєму найближчому статусному оточенню, яке займає посади генералів, що останнім часом він наполегливо висував на високі державні пости своїх звичайних охоронців - єфрейторів, сержантів. Їх троє знаменитих: Зінічев, Дюмін, і найголовніший - Золотов. Він висуває їх на дуже важливі пости. Ймовірно, тільки їх він розглядав як можливих наступників і тих людей, з якими він готовий поділитися частиною своїх повноважень, при цьому залишаючись при владі. Тільки їм він довіряв. Ну ось, один випав драматично. Слідкуйте за Дюміним і Золотовим.
- Він кілька років працював особистим охоронцем Путіна і вважався його довіреною особою, якщо можна так сказати.
- Так. Абсолютно так само, як і дві інші людини, яких я назвав. Це теж показник кругозору вождя, коли він може довіряти лише своїм найближчим охоронцям.
- У цьому якомусь жахливому і, можливо, шизофренічному плані загострення війни з Заходом яке місце займає Україна? Я припускаю, що вічний ворог - це Штати, істерія з цього приводу постійно ллється з федеральних каналів. А Україна?
- Україна займає зараз вирішальне місце. Величезне враження на всіх диктаторів світу справила та репутаційна катастрофа, яка сталася зі Сполученими Штатами в Кабулі. Ті люди зараз щиро і глибоко переконані, що це показник безпорадності США, відходу Штатів зі світової арени, нездатності захищати своїх союзників. Їм здається, що вони опинилися за крок від історичного завдання - завдати поразки західній цивілізації, яку вони ненавидять століттями. Для цього залишилося нанести тільки два вражаючих удари: підкорити Україну і захопити Тайвань. Ось це два поля битви, яка поки віртуально розгортається у світовій політиці.
Наскільки я можу судити за станом справ у Вашингтоні, це розуміють у військово-політичному істеблішменті. Конгрес безперервно в останні дні витягує Блінкена та інших великих чиновників адміністрації, задаючи їм одне й те ж питання: ви готові виконувати свої зобов'язання, дані союзникам - захистити їх від посягання диктаторів? І називають саме ці дві країни: Україна і Тайвань.
Я думаю, зараз ймовірність військової ескалації в Україні набагато вища, ніж місяць тому, саме тому, що найбільш божевільною частиною російського керівництва опанувало переконання, що Захід слабкий, не здатний на конфронтацію, і для них створилися дивовижні і неймовірні можливості.
