Росія продовжує жорстоко обстрілювати мирні міста України. На тлі провалів російської армії на фронті ракетні удари схожі на агонію ворога. І якщо Україна сумує і плаче, то в росії тріумфують. Очевидно, що і росіяни, і сам путін живуть у паралельній реальності. При цьому навіть усвідомлюючи помилковість рішення напасти на Україну, путін ніколи не визнає свого промаху.
Як росія реагує на обстріл України, що означають останні заяви путіна про Україну і як Кадиров став головним страхом російських генералів - в ефірі Апостроф TV розповів російський журналіст-розслідувач СЕРГІЙ КАНЄВ.
– Наскільки тріумфують у російських пабліках після масованого обстрілу українських міст, наскільки тріумфують росіяни?
- Я намагаюся не спілкуватися з людьми, у яких з мізками не все гаразд. Я більше спілкуюся із нормальними, адекватними людьми. У Європі я зустрічаю багато українців. Вони всі переживають, плачуть, кажуть: "Там путін збожеволів". Ви знаєте, серце у мене прямо щемить, і я дуже хвилююся за все це. Я намагаюся у своїх розслідуваннях, як можу, розповідати росіянам, хто їх очолює, як крадуть гроші і таке інше.
Читайте: Чим Захід відповість на ракетний терор Путіна
– Учора президент росії проводив нараду із членами ради безпеки. Які оцінки ви можете дати його заявам і, зокрема, тому, як він учора звинуватив Україну в тероризмі щодо мосту в Криму?
- Ви знаєте, мене дуже вражає його логіка. Ти ж сам напав на Україну. Тисячі людей загинули, зруйновано будинки. Таке відчуття, що він із чистого аркуша щодня починає. "А я тут ні до чого, це все Україна, а я ні на кого не нападав". Весь час мене це дивує.
З іншого боку, я знайомий з його колишніми охоронцями з ФСО. Вони також помічали, що він був неадекватним у деяких моментах. І це ще років 5 – 7 тому. Людина перебуває стільки при владі, вона загубилася у цьому житті, вона живе у паралельному світі. Тому я не дивуюся тому, що він говорить ось ці слова, які нормальній людині здаються маренням. Ось як я все це оцінюю.
Але ж він не може сказати: "Слухайте, Україна – це мій особистий проект ще з 2004 року. Вона не хоче танцювати під мою дудку, але я її задавлю". Він так не може сказати.
– Він не може так сказати, бо так не є.
– Тому вигадуються усілякі "помаранчеві", "нацисти", "бандерівці". Мене, до речі, теж "бандерівцем" називають.
– Вивчіть українську мову, тоді вже напевне. Ви кажете, що знайомі з людьми з оточення путіна, які можуть оцінювати його дії. Чи путін має розуміння того, що він програє по суті всі фронти в Україні: інформаційний, військовий, геополітичний. Який не візьми, скрізь він зазнає поразки, чи розуміє він це? Ми розцінюємо цей терор виключно як агонію і як бажання наостанок нас залякати, бо не вдається зробити те, що він планував.
- Він куди не ткнеться, його скрізь б'ють по вухах. Інша річ у тому, що йому повідомляють. Йому в папочки підкладають ці повідомлення. Чи завжди вони є правдивими, чи завжди вони відображають реальну картину? Ось у чому питання. Мені здається, навколо нього є кілька груп, і кожен намагається пропхати якусь свою інформацію, яка путіну подобається. Йому навряд чи повідомляють про великі втрати, про невдачі в Україні тощо. Він має іншу картину, він ніби на Марсі десь живе. Його спустили на землю, а він дивиться: "Бог ти мій".
– Це якась абсолютно утопічна ситуація. Як президент країни, яка напала на іншу, може вірити в те, що йому приносять у папках, не усвідомлюючи реальності?
- Хто його оточує?
– Кажуть, він сам усі рішення ухвалює і мало до кого прислухається.
- До когось він прислухається, йому ж треба потім усе це на когось звалити.
- На Шойгу.
– І не лише на нього. У його оточенні давно немає людей, які могли б сказати: "Володь, ти тут не маєш рації, давай подумаємо, давай розберемося, давай проаналізуємо". Нема таких людей. Там скрізь ці догідливі посмішки чи його дружки-мільярдери, із якими він вирішує всі бізнес-справи. Нема кому сказати: "Ти що твориш, Володю? На дворі XXI століття, а ти все живеш десь у XVIII, борешся зі шведами, Петро І і так далі".
- Ніхто не говорить через страх або чому?
– За кожним його наближеним стоять корпорації, бізнес-імперії. Вони ж розуміють: не буде його, інші друзі все розтягнуть. Тут також якась відповідальність за людей, за свої мільярди. Тому вони змушені грати у цю гру. "Володимире Володимировичу, ви мені вибачте, може ви мене зараз покараєте, але ви геніальний". Ось у чому питання. Правди ніхто не каже.
- Багато хто каже, що весь цей колективний путін руйнується. По суті вони починають самі себе пожирати, як павуки в банці. Чи може зародитися початок, коли політичні еліти захочуть змістити путіна і поділити між собою владу? Ви такі процеси бачите у росії?
– Вони давно живуть, як павуки у банці. Я ще раз повторюю: за кожним стоїть бізнес-імперія. У них триває боротьба за держбюджет, хто його пилятиме, хто його освоюватиме. Вони ж ненавидять одне одного. Це тільки здається, вони на якихось прийомах посміхаються один одному. Але це не посмішки, це оскали шакалів, розумієте?!
З іншого боку, вони один одного ненавидять, але вони розуміють, що вони всім зобов'язані путіну і в разі чого, якщо вони борзетимуть або ще щось - він їх викине.
- Чи можна говорити, що частина провини за провал лежить на неправильних доповідях путіну? Зокрема, щодо забезпечення армії, що він не знав, наскільки крадуть в армії, наскільки сильні корупційні процеси там відбувалися? Він не знав правди, тому й почав свою СВО.
– Щодо доповідей. В Україні була дуже розгалужена агентура як у СЗР, ГРУ, так і 5-ї служби ФСБ. ГРУ, на думку моїх джерел, відпрацювало ефективно. Номери військових частин, дислокація, мобілізаційні плани тощо – все вони доповідали нагору. Інша річ, що генерали ГРУ або приносили ці доповіді путіну в скороченому вигляді, або все переробляли і казали: "Володимире Володимировичу, вас там чекають в Україні і зустрічатимуть із салом, хлібом, сіллю та з квітами". Це одна річ. Якщо вони так доповідали, то у путіна склалася саме ця картина.
Служба зовнішньої розвідки – у них слабша резидентура в Україні була, я про них нічого не можу сказати. А ось 5-та служба ФСБ, та ж розвідка, чекісти – про них багато хто говорить, що вони давали неправильну інформацію або ґрунтувалися на інформації таких людей як Азаров. Він уже давно не був в Україні, він не знає, що Україна змінилася. Або це якийсь наближений Янукович казав: "Давайте, вводьте війська, Володимире Володимировичу, на вас там чекають". Тут важко сказати, що путіну підкладали.
Я ще раз говорю, що він живе в паралельному світі, не в реальному. Він сприймає тих людей, хто його "облизує", а не тих, хто йому говорить про реальність.
– Про які масштаби корупції у російській армії можна говорити?
– Я вже десь казав, що на вигляд російські генерали такі непомітні. Але в них такі полководці народжуються, коли можна щось вкрасти, розпиляти, отримати на халяву якусь ділянку в елітному районі. Ось тут вони Наполеони, Кутузови та Суворови. Тобто крадіжка у російській армії відбувається, починаючи від генералів, до солдатів та сержантів. Ось я навіть невеликий перелік приготував. Ось дивіться Центральний апарат Міноборони. Здавалося б, там усі генерал-полковники, усі заслужені. Начальник головного управління зв'язку Росії Халіл Арсланов - генерал-полковник - звинувачується у великому шахрайстві на 191,5 млн рублів і 60 млрд рублів. Це головний зв'язківець Міноборони.
Далі йде начальник Головного управління роботи з особовим складом Михайло Баришев. Це комісар Міноборони, який каже солдатам: "Розумієте, є така професія – батьківщину боронити". А іншою рукою він набрав хабарів на 23,5 млн. рублів.
Давайте спустимося нижче. У Хабаровську начальник продовольчої служби в/ч 16788 капітан Алан Хасіков та начальник їдальні цієї ж військової частини вкрали 20 млн рублів. За 20 млн. можна квартиру купити на околиці Москви.
Ну й зовсім таке… Будинок офіцерів у Східному військовому окрузі. Дві сестри Ярошенко викрали з бібліотеки дві цінні історичні книги та продали їх через інтернет за 100 тисяч рублів. Тобто навіть тут крадуть.
Я маю кілька матеріалів кримінальних справ Міноборони. На заводі виготовили машину РЕБ. Її пригнали до військової частини та залишили на ніч на зберігання. Це нова машина, по ній мали вчитися солдати. Вранці прийшла комісія приймати цю машину – половину розтягли вже на брухт. Тобто віднесли, накупили горілки і пів частини там бухало-кричало. Про що говорити?
– У цьому контексті хочеться запитати тих новомобілізованих, які зараз їдуть в Україну голі-босі. Їм у будь-якому разі скоро повертатися в росію або при кращих підходах вони потраплять у полон. Але те, що з їхнім забезпеченням, має викликати якісь питання.
– Знову ми повертаємось до крадіжки. Чому це відбувається? Безкарність та безконтрольність. Давайте візьмемо людей, які відповідають за морально-психологічний стан військовослужбовців, а також за їхнє забезпечення.
У Міноборони є така генерал армії, заступник міністра Тетяна Шевцова. Вона скрізь розповідає про "Розумієте, є така професія". Давайте подивимося, ось вона мала 50-літній ювілей. Хто в неї був на її "днюсі"? Я підібрав список. Шойгу, всі заступники міністра, Геннадій Тимченко з дружиною. А Геннадій Тимченко – це мільярдер, друг путіна, який негласно наглядає за Міноборони. Далі йдемо. Борисов Юрій Іванович – заступник голови уряду рф, відповідає за оборонку та армію. Йдемо далі. Кульба Андрій Володимирович – заступник начальника контрольного управління президента. Курирує Міноборони.
- Тобто всі у зв'язці працюють?
– Так. Далі – Ярова, ще два друзі путіна, Чиханшин – це моніторинг, Чемезов – це "Ростех", Дюмін – це той, кого пророкують у наступники путіна, Набіулліна, Євтушенко. Та й вишенька на торті – генерал-полковник Юр'єв Микола, начальник Департаменту військової контррозвідки ФСБ. Тобто це людина, яка має 4-й відділ, який займається розкраданнями в Міноборони. А він разом з усіма жере горілку, танцює та закушує. Хто контролюватиме Міноборони? Ніхто.
- На тлі всього вищесказаного, як ви вважаєте, на Шойгу скинуть весь цей негатив, провал, усі поразки на російсько-українському фронті, неуспіх "СВО" та все інше? Шойгу зроблять таким собі цапом-відбувайлом?
- Тут важко сказати. Шойгу ж у нас головний єгер росії, він же з путіним поїде до тайги ловити рибу, полювати. Якщо добре клюватиме, напевно, на нього путін не повісить усі невдачі. Якщо клюватиме погано риба, то, ймовірно…
- Але ж риба гниє з голови. Очевидно, що маємо знести голову.
- Звичайно, путін шукає, на кого звалити свої ж прорахунки. Це саме його прорахунки, це він підібрав таку команду, яка його дезінформує та дає нереальну інформацію. Він же у нас "святий", він не визнає і не скаже: "Вибачте, росіяни, я був не правий". Він такого ніколи не скаже, тож йому треба все на когось звалити. Насамперед це стосується Міноборони. Потихеньку там уже змінюють деяких генералів. Зараз не можна зробити такий процес, як повальні арешти до Міноборони. Це підірве моральний дух армії. Тому по одному викорчовуватимуть. Ну а Шойгу, може, занедужає, і його відправлять тихесенько у відставку. Він не військовий.
– Як ви оцінюєте роль Кадирова та Пригожина у цьому розхитуванні цього маятника?
- Звичайно, вага їх підвищилася. Вони вже критикують керівництво Міноборони, деяких міністрів. Я не знаю, путін дозволив їм чи ні. Кадиров давно вже знахабнів, він вийшов на такий рівень, коли вказує губернаторам, що і як їм робити, а губернатори вибачаються перед ним. Пригожин також.
- Ви припускаєте, що вони люди самостійні?
- Розумієте, що стосується Кадирова, він виконував якісь делікатні доручення Кремля. Згадаймо Бориса Нємцова, Ганну Політковську, натякнемо. Зокрема Кадиров у Москві має особисту охорону. Вони найперші колектори у Москві. Тобто вибивають борги з результатом сто відсотків. Багато генералів і високопосадовці звертаються до кадировців вирішити їхні питання. У них повно налу, бабла. У когось дружину кинули, а генерал ФСБ не піде до Слідчого комітету і не скаже: "Заведіть мені кримінальну справу, мою дружину кинули на 2 млн доларів". Бо буде перше запитання, а звідки у тебе такі гроші? Тому всі вони з 2005 року звертаються до Кадирова. Він за допомогою своєї зграї, яка в Москві ходить у формі поліції, вирішує усі ці питання. Він тримає всіх, можна сказати, самі знаєте, за що.
Він розуміє, з ким має справу. Ось ці всі чиновники, генерали, ФСБ... Він же знає їх як облуплених, ось і знахабнів. До речі, я був у кабінеті одного генерала. Він орденоносець, у Чечні був. Я про Кадирова став говорити про його племінника Адама Делімханова, що є депутатом Держдуми. І цей орденоносець змінився в обличчі, став як мишка і мені так шепоче: "Сергій, я тебе прошу, імена Кадирова і Делімханова не вимовляти в моєму кабінеті". Кадиров тисне погрозами, шантажем та грошима. Вони приходять, валізу на стіл ставлять якомусь чиновнику або генералу: "Виклич мені того" або "Виріш питання зі слідством, щоб моїх людей відпустили". Вони ж недоторканні стали. Вони взяли в заручники мужика, я писав, катували його довго, думали, що він помер і викинули на автобусній зупинці. А він вижив. Мені генерали клялися, що ці кадировці сидітимуть. І що? Через півроку вони всіх звільнили від тяжкої статті: викрадення людини, замах на вбивство, тортури. Усіх відпустили, і вони спокійно поїхали до Чечні.
Пригожин такий самий. Мені розповідали, що він мав у Пітері кімнату тортур. Він там своїх ворогів замикав, і потім вони відмовлялися від бізнес-активів і таке інше.
– Чи готове російське суспільство сьогодні до того, що такі люди можуть прийти до влади?
– Я щось не бачу ніякого російського суспільства. Є якась маса людей, що осатаніли, у яких питаєш: "Вам Україна що поганого зробила конкретно?". - "Так, а ми ось...". Я не бачу цього товариства. Дуже мало людей, які думають, які розуміють, що насправді сталося. Їх мало, і вони, звичайно, бояться. Це я встиг втекти до Європи, а багато ж там. Я їх розумію.
- Я не завжди, не дуже, і навіть не хочу.
