Молода американська поетеса Аманда Горман читала свої вірші на інавгурації Джо Байдена, яка відбулася в США 20 січня.
Про це повідомляє ВВС.
Вона на заході представила свій вірш "Холм, на який ми йдемо" (The Hill We Climb). Він був написаний 6 січня, коли прихильники колишнього президента Дональда Трампа увірвалися в Каітолій.
Текст твору Горман, який переклав на українську мову автор Богдан Печеняк:
Коли настає день, ми питаємо себе,
де знайти світло в цій безкінечній тіні?
Втрата, яку ми носимо з собою,
море, в якому ми мочимо ноги,
ми відчули на собі нутро звіра,
ми дізналися, що тишина - це не завжди спокій,
а норми та поняття
про справделивість
не завжди справедливі
Та все ж світанок наш
ми не встигли схаменутися
та якось цього добилися
Якось ми вижили та стали свідками
нації, яка не зламана,
а просто недовершена
Ми наступники у країні та в часі,
коли худенька Чорна дівчина,
спадкоємиця рабів, вихована одинокою матір'ю,
може мріяти про те, щоб стати президенткою,
і зрештою прочитує вірш для одного з них
І так, ми далекі від блиску,
далекі від досконалості
але це не означає, що ми
намагаємося утворити досконалий союз
Ми намагаємося утворити союз із метою
створити країну, яка посвячена всім людським культурам, барвам, особистостям та станам
А отже ми підносимо свій погляд не на те, що стоїть між нами, а на те, що стоїть перед нами
Ми долаємо прірву, тому що знаємо -
щоб майбутнє було на першому місці,
ми мусимо спочатку відкласти наші відмінності
Ми складаємо нашу зброю
щоб простягнути свої руки
один до одного
Ми не прагнемо кривди нікому, а гармонії для всіх
Нехай земна куля, хоча б, скаже, що це правда:
Що навіть коли ми оплакували, ми росли
Що навіть коли нам було боляче, ми надіялися,
Що навіть коли ми втомлювалися, ми робили спроби,
Що ми назавжди пов'язані разом, звитяжні
Не тому що ми ніколи більше не зазнаємо поразки,
А тому що ми ніколи більше не сіятимемо розбрату
Священні писання вчать нас уявляти
що кожний сяде в тіні свого виноградника та дерева з фіґами
І що ніхто не змусить його боятися
Якщо ми хочемо зустріти виклик нашого часу,
Перемога буде не на вістрі меча
А на всіх мостах, які ми збудуємо
Це обіцянка, яка прикрасить
Гору, на яку ми деремося
Варто лиш мати сміливість
Тому що бути американцем - це не лише гордість спадщини,
це також минуле, яким ми ступаємо
і як ми його направляємо
Ми бачили силу, яка могла розбити нашу націю,
лиш би не ділитися нею
Могла знищити нашу країну, щоб спинити демократію
І ці зусилля майже стали успішними
Але хоча демократія може періодично сповільнятися,
її ніколи не можливо назавжди подолати
Цій правді
цій вірі ми довіряємо
Бо поки ми дивимося в мабуйтнє,
історія дивиться на нас
Це час справедливого відкуплення
Ми спочатку боялися його
Ми не почувалися готовими бути спадкоємцями
такого жахливого часу,
але в ньому ми знайшли свою силу,
щоб написати новий розділ,
щоб дати собі надію та сміх
Тож хоча колись ми питалися,
А як же ми могли подолати цю катастрофу?
Сьогодні ми твердимо,
Як же ця катастрофа могла подолати нас?
Ми не повернемося до минулого,
а рухатимемося до майбутнього
Ця країна, яка хоч побита, але ціла,
хоч доброзичлива, але відважна,
сильна та вільна
Ми не дамо себе розвернути
чи спинити залякуваннями,
тому що знаємо, що наша бездіяльність та інерція
буде спадщиною для наступних поколінь,
а наші помилки стануть їхнім тягарем
Але одна річ є безсумнівною:
Якщо ми поєднаємо милість з силою,
а силу з правдою,
тоді любов стане нашою спадщиною
і змінить первородне право наших дітей
Тож залишмо за нами країну,
яка є кращою ніж та, яку залишили нам
З кожним подихом із моїх бронзових грудей,
ми змінимо цей поранений світ на чудесний,
ми здіймемося з позолочених пагорбів заходу,
ми підіймемося з вітряного північного сходу,
де наші пращурі вперше здійснили революцію,
ми підіймемося з приозерних міст середнього заходу,
ми здіймемося з випеченого сонцем півдня,
ми відбудуємо, помиримося та виздоровіємо
і з кожного знаного куточка цієї нації
та з кожного куточка, який називається нашою країною,
вийдуть наші різні та чудові люди,
побиті та красиві
Коли прийде день, ми вийдемо з тіні,
полум'яні та безстрашні
Новий світанок розцвітає, коли ми його звільнюємо
Бо завжди є світло,
якщо лиш ми достатньо відважні, щоб його побачити,
якщо лиш ми достатньо відважні, щоб ним бути.
Аманда Горман стала наймолодшою поетесою, яка читала свої вірші на інавгурації Байдена. У 2017 році вона першою в історії США удостоїлася звання молодіжного поета-лауреата.
Як повідомляв "Апостроф", американський сенатор від штату Вермонт Берні Сандерс прийшов на інавгурацію Джо Байдена в смішному вбранні. У мережі користувачі не упустили момент висміяти його.
