Щороку в Україні в ніч проти 7 липня відзначають свято Івана Купала. Ця ніч завжди вважалася непередбачуваною і загадковою. Люди вірили, що природа оживає, набуває цілющих властивостей та служить оберегом для людини, а незаміжні дівчата могли знайти своє кохання.
Якими повір'ями і традиціями запам'яталася українцям Купальська ніч, та які з них існують і досі, дивіться у сюжеті Апостроф News о 15:00 на Апостроф TV.
В ніч проти 7 липня люди співають обрядові пісні, шукають квітку папороті і стрибають через багаття. Кажуть, що цієї ночі всі рослини стають чарівними, а вода і вогонь мають надзвичайну силу.
Давні традиції Купальської ночі активно підтримуються і досьогодні. Народне свято тісно пов'язане з ритуалами і повір'ями.
Одним із найпопулярніших атрибутів свята завжди були ворожіння. За переказами, в Купальську ніч можна було знайти свою долю. Незаміжні дівчата плели вінки з польових квітів і ворожили на судженого. Всередину вінка ставили запалені свічки і пускали його по воді. Якщо вінок відпливав далеко, зустріч з коханим не за горами.
А щоб скоріше вийти заміж, дівчата тричі оббігали поле. За легендою, наречена мала приснитися судженомку, і тоді він обов'язково її знайде. Зміцнити стосунки мала й квітка папороті, яку пари шукали у Купальську ніч.
Особливе місце в купальських обрядах наші пращури приділяли купанню у річці. Одні вірили, що вода змиває усе погане і загалом зцілює, інші ж лякали русалками. Мовляв, хвостаті полюють на чоловіків, можуть залоскотати і затягти в річку. Крім того, до води не пускали вагітних. Казали, що нечиста сила, яка виходить на берег, може нашкодити дитині.
Головний звичай свята - розпалювання великого багаття. У давні часи біля вогню збиралося усе село. Закохані стрибали через нього, аби зміцнити стосунки, а хворі кидали у полум'я сорочку, аби вилікуватися. Перестрибнути вогнище кожен охочий мав тричі, після чого треба було скупатися в ранковій росі. Тоді усе загадане здійсниться.