У понеділок, 6 березня, у мережі були оприлюднені чергові докази російських військових злочинів, коли вся Україна побачила страту українського воїна, бійця 163 батальйону 119 окремої бригади ТрО Чернігівської області.
Про це пише регіональне управління Сил ТрО "Північ" Збройних Сил України.
30 грудня 2022 року на околицях Соледару Олександр Мацієвський та ще четверо військовослужбовців під час переміщення прийняли зустрічний бій з переважаючими силами противника. Приблизно о 12-й годині візуальний контакт і зв'язок з ними зник. Прорватися до місця їхньої позиції підкріплення не змогло через безперервний мінометний обстріл та щільний вогонь зі стрілецької зброї, - йдеться у повідомленні.
Читайте: Розстріл героя за "Слава Україні": як зреагує Захід
Як чоловік потрапив у полон, невідомо, бо свідків того бою не лишилося - всі загиблі або зниклі безвісти. Але мати Олександра, його син Михайло та військовослужбовці з його підрозділу впізнали побратима на кадрах розстрілу.
За деякий час відбувся обмін й тіла українських Героїв, що загинули у тому бою, було передано українській стороні. 14 лютого 2023 року Ніжин провів в останню путь свого земляка.
Народився Олександр Мацієвський 10 травня 1980 року у Молдові, куди за розподіленням була направлена його мати, Парасковія Михайлівна. Вона працювала технологом на Кишинівській взуттєвій фабриці. Там Олександр закінчив середню школу та електротехнічний коледж. Потім родина повернулася на батьківщину, до Ніжина.
До лютого 2022 року Олександр працював за фахом. З першого дня повномасштабної агресії він пішов до Ніжинського ТЦК та СП, але одразу не зміг потрапити до війська. Він допомагав робити укріплення, чатував на блок-посту, готував пляшки з запалювальною сумішшю та наполегливо звертався до збірного пункту.
11 березня його було зараховано до Ніжинського батальйону територіальної оборони, де Олександра, який старанно вчився військовій справі, призначили снайпером. У грудні, коли батальйон збирався вирушати на схід, він не розповів матері, що поїде у зону активних бойових дій, оскільки намагався уберегти її від зайвого хвилювання.
29 грудня він востаннє зателефонував мамі й після слів Сашка "Мама, я ніколи не здамся у полон!" Парасковія Михайлівна зрозуміла, що її син на фронті.
Потім були важки дні, коли телефон не відповідав. І лише в вечорі 7 січня прийшло повідомлення, що "абонент знову на зв'язку". Після слів побратимів, що Сашка вже нема, життя поділилося на "до" і "після"…
Потім знов було випробування - впізнання рідної дитини у столичному морзі.
З появою у мережі відео загибелі її серце знов сколихнулося, адже вона впізнала Сашка. Потім був дзвінок й від його сина, який зі сльозами кричав: "Я бачив як вбили мого батька!".
Парасковія Михайлівна твердо знає свого сина, і вчинок Олександра, який облетів увесь світ, його чітко характеризує. Вона впевнена, що побратими помстяться за нього.
Нагадаємо, на Facebook-сторінці 30 окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького повідомили, що загиблий герой - військовослужбовець їхньої бригади Тимофій Шадура, який вважається зниклим безвісти з 3 лютого 2023 року після бойових дій у районі міста Бахмут. Цю інформацію підтвердив й Генштаб.
