Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу помічника депутатки Київради Ксенії Семенової — Дмитра Перова — у справі про захист честі, гідності та ділової репутації. Відповідно до постанови суду, касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду Києва та Київського апеляційного суду — без змін.
Справу було порушено за позовом Василя Дідуса, який вимагав спростування поширеної у соцмережі Facebook інформації та відшкодування моральної шкоди. Йшлося про допис Перова, в якому він заявив, що Дідус нібито «зламав йому ребро» та «споруджує незаконну надбудову» на вулиці Івана Франка, 26 у Києві.
Суди трьох інстанцій дійшли висновку, що наведені у публікації твердження не мають достатніх доказів і подані як факти, а не як суб'єктивні оціночні судження. Встановлено, що реконструкція об’єкта за вказаною адресою здійснювалась на підставі законних дозволів, зокрема містобудівних умов і обмежень, затвердженої проєктної документації та погодження Департаменту охорони культурної спадщини.
Верховний Суд погодився з позицією попередніх інстанцій, що опубліковані висловлювання порушують особисті немайнові права позивача, не підтверджені достовірними доказами та не можуть вважатися допустимим проявом свободи вираження поглядів у межах чинного законодавства. Також встановлено, що Дідус не має судимостей і не притягувався до кримінальної відповідальності.
Суд зобов’язав Дмитра Перова спростувати недостовірну інформацію, розмістивши на своїй сторінці у Facebook повний текст судового рішення, а також видалити відповідні дописи. Крім того, суд постановив стягнути з відповідача 3 000 гривень моральної шкоди та судові витрати.
Паралельно із судовими процесами увагу громадськості привернув інцидент, пов’язаний із подією, яку, за даними джерел, організовував Перов. Йдеться про вечірку з нестандартним дрес-кодом, що відбулася в серпні 2025 року у приміщенні, яке має статус памʼятки архітектури. У соціальних мережах ця подія викликала широку дискусію.
На тлі цих подій у ЗМІ та соцмережах почали обговорювати публічну діяльність Дмитра Перова, який позиціонував себе як захисника історичної спадщини. Зокрема, журналісти звернули увагу на випадки, коли Перов публікував у соціальних мережах заяви щодо незаконності будівництв, які, згідно з офіційними документами, відбувалися з відповідними дозволами та погодженнями профільних органів, зокрема Департаменту охорони культурної спадщини.
Ці події викликали суспільну дискусію щодо стандартів відповідальності публічних осіб, а також про роль активістів у процесах збереження історичної спадщини.
