Президент росії володимир путін не довіряє нікому, але чистки в спецслужбах з цим не пов'язані. Він вважає зрадниками лиш тих, хто зрадив його особисто, а відсторонені люди просто виявилися недостатньо ефективними.
Про це заявив екс-депутат держдуми рф Ілля Пономарьов в ефірі Апостроф TV.
"Ми всі бачили дуже відомий російський серіал "17 миттєвостей весни". Там було таке речення, сказане папашою Мюллером, що в наш час не можна довіряти нікому, навіть самому собі, але мені можна. Я вважаю, що пан путін як відомий чекіст живе за тим самим принципом. Він не довіряє нікому і, насправді, правильно робить. Чим далі, тим більше його власне оточення буде зацікавлене в тому, щоб його самого змінити", - пояснив Пономарьов.
За словами колишнього російського депутата, відсторонених осіб зі спецслужб неправильно називати зрадниками, бо для путіна зрадник це той, хто зрадив його особисто. Вони ж просто виявилися неефективними.
"Я вважаю, що буде неправильно назвати їх зрадниками, тому що зрадники – це ті, хто свідомо почали працювати проти свого боса. Це корупціонери. На мою думку, як колишнього російського депутата, будь-який корупціонер – це зрадник, звичайно. Він працює проти своєї держави. Але з точки зору путіна, зрадник – це той, хто працює проти нього особисто. Це зовсім інше. Тобто їх затримали чи відсторонили, репресували за те, що вони були недостатньо ефективними, а не через те, що вони почали щось робити проти путіна", - додав політик.
Путін очікував, що в Україні за ці роки підготують плацдарм для вторгнення, а російські війська українці зустрінуть квітами. Насправді ж на окупантів чесно чекав лише Медведчук.
"Інформація – це тільки частина їхніх обов'язків. Якщо ми подивимося на те, що відбувається в Україні, то те, що вони неефективні, на мій погляд, очевидно. Їхній обов'язок був – підготувати ґрунт до вторгнення, щоб російські війська тут зустрічали з квітами, щоб була створена певна альтернативна українська еліта, яка б стала колаборантським урядом після захоплення Києва. Але ми ж бачимо, що тільки один Медведчук чесно чекав на російські війська і до останнього залишався десь поблизу Києва, чекаючи на його падіння", - резюмував Пономарьов.