Згідно з результатами опитування Українського ветеранського фонду, при визначенні підтримки, якої ветерани та ветеранки потребують найбільше, майже 60% назвали потребу в матеріальній підтримці. Її складовою є забезпечення ветеранів та ветеранок житлом.
Окрім державної програми “єОселя”, яка поки що фактично малодоступна для них, є програма від Міністерства у справах ветеранів.
Хто нею може скористатися, наскільки державі вдається покривати потребу ветеранів у житлі та які можливості незабаром відкриються - про це “Апостроф” розпитав у заступника міністра у справах ветеранів Руслана Приходька.
– Пане Руслане, хто може отримати компенсацію на придбання житла від Мінветеранів? Скільки осіб отримали її у поточному та минулому роках?
– Перш за все треба розуміти, що наша задача сьогодні – розгорнути цілісну палітру можливостей по забезпеченню житлом для різних категорій громадян. І, власне, Міністерство у справах ветеранів сьогодні займає координуючу роль в уряді в рамках державної стратегії ветеранської політики. Ми є головним міністерством, яке координує всі ці політики.
Тому коли ми говоримо про житлові програми для ветеранів, ми говоримо не тільки про програму Міністерства, а про всі наявні урядові програми. Власне, якщо говорити про ті програми, які реалізуються за рахунок коштів Міністерства у справах ветеранів, то це, перш за все, наша програма субвенції, де ми забезпечуємо 100% грошових коштів для придбання квартир нашим захисникам і захисницям.
Раніше була ціла низка програм, черга по яким формувалася десятиліттями. Завдяки підтримці президента і сильній політичній волі ми забезпечили всі ці черги, починаючи ще з часів Афганістану. Це були афганці, ветерани з інвалідністю першої і другої груп, родини загиблих; це були учасники бойових дій і ветерани з інвалідністю третьої групи із числа внутрішньо переміщених осіб, починаючи з 2014-го.
Також у нас була окрема програма для постраждалих учасників Революції Гідності з інвалідністю першої і другої групи та членів родин загиблих героїв Небесної сотні. На сьогодні всі ці програми закриті під нуль. Тобто всі, хто перебував у черзі на такі квартири, їх отримали.
Програму Мінветеранів ми продовжуємо, вона триватиме до кінця воєнних дій, поки ми не забезпечимо останнього. Це програма, яка забезпечує відповідні кошти для придбання житла нашим ветеранам з числа осіб з інвалідністю внаслідок війни першої і другої групи, з найскладнішими пораненнями, отриманими у ході бойових дій. У межах цього року ми забезпечуємо майже 4 млрд грн.
Крім того, я дуже сподіваюсь, що ми до кінця цього року зробимо додатковий перерозподіл з інших програм, де менший відсоток використання бюджетних коштів, і зможемо знайти ресурси для того, щоб дофінансувати відповідну програму. У межах того фінансування, яке нам було передбачено державним бюджетом згідно закону про державний бюджет на 25-й рік, це порядка 1570 квартир. Але до кінця року плануємо ще спрямувати 1-1,7 млрд грн.
Якщо говорити про попередні роки, включно по 21-й виділялись прям дуже малі видатки. Максимальний об'єм був порядку 900 млн грн. В 22-му році всі кошти державного бюджету були спрямовані на оборону нашої держави. А з 2023-го і, власне, цей рік загальний об'єм видатків на житлові програми загалом склав 20,3 млрд грн. І треба розуміти, що це більше, ніж за всі роки Незалежності разом взяті.
– Скільки часу займає процес від постановки ветерана на квартирний облік до отримання компенсації на придбання житла від Мінветеранів? Наскільки він забюрократизований?
– Період очікування може складати близько року на сьогоднішній день. Але зазначу, що це великий ривок, бо раніше від складав десятиліття. Ми тільки в минулому році поставили крапку в історії з ветеранами часів Афганістану. Ми інтегруємо максимум всіх наших послуг у мережу центрів надання адміністративних послуг, щоб створити формат єдиного вікна і людина могла звернутися в будь-який ЦНАП.
Сьогодні мережа ЦНАПів найбільш розгалужена, але перш за все ветерану потрібно стати на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов за місцем проживання. Це принципова вимога, адже при постановці на облік відповідні комісії перевіряють наявність житла. Ми забезпечуємо тих, у кого дійсно є потреба в цьому.
– Наскільки гострою є проблема відсутності житла для ветеранів?
– Наша стратегічна задача – повернути кожного ветерана в активне соціальне економічне життя і створити умови для його гідного життя. Гідне життя – це не коли ти очікуєш, коли тобі якийсь державний орган має три копійки дати, а коли ти можеш самостійно забезпечити себе. І це про повагу перш за все до себе. І тому держава має сформувати всі умови для того, щоб повернути у цивільне життя.
А це, очевидно, питання лікування й реабілітації, це пріоритет номер один – фізичне і психологічне здоров'я; це питання забезпечення базового соціального мінімуму; це питання житла, конкурентноспроможності на ринку праці, що означає навчання або підвищення кваліфікації. Тому задача не просто повернути кудись людину, а повернути на гідні соціальні позиції.
Очевидно, що коли у людини немає де жити, йому потрібно орендувати житло або вирішувати такі нагальні проблеми, що точно не стимулює до роботи над собою для повернення на ринок праці. Тому, власне, питання забезпечення житлом - це база і ми рухаємося достатньо системно, виходячи знову ж таки, з об'єктивних умов часу. Якщо ми говоримо про ветеранів з інвалідністю першої і другої групи, то мова виключно про механізм, де держава забезпечує комплексною субвенцією, яка дає можливість ветерану повністю придбати житло без жодних власних заощаджень.
– Скільки зараз ветеранів цієї категорії в черзі?
– Це динамічна історія, ми постійно збираємо відповідні потреби. Скажімо так, що в межах тих видатків, які ми сьогодні закриваємо, в межах цього року, це порядка 60% від черги. Але це умовно станом на сьогодні. Але процес триває - людина набуває статус інвалідності, подає відповідні документи на квартирний облік, на комісію для того, щоб їй призначили відповідну виплату і тільки потім наше міністерство отримує від обласних адміністрацій інформацію. Тому ми дещо із запізненням, скажімо так, бачимо об'єктивну картину. Але плюс-мінус, у динаміці - 60%.
Але ми розуміємо, що поки людина очікує, коли їй буде забезпечено виплату для придбання постійного житла, якщо в неї немає житла, то їй потрібні гроші на те, щоб орендувати. Ми запустили першу програму, яка передбачає виплату грошової компенсації за частину вартості оренди житла для демобілізованих та ветеранів з числа внутрішньо переміщених осіб.
Ми не могли об'єктивно оцінити, наскільки буде затребувана ця програма, і прив'язувались до наявності житла на тих територіях, звідки були переміщені ветерани, або з тимчасово окупованих територій. У ході реалізації побачили малий запит і зараз змінили цю програму. Тож тепер для того, щоб отримати таку виплату, ветеранові потрібно мати статус ветерана війни, статус внутрішньо переміщеної особи і мати договір оренди відповідного житла, без необхідності нотаріального повіреного договору.
– Але дуже часто орендодавець не хоче так би мовити світитися…
– У постанові не передбачено будь-яких податкових зобов’язань з орендодавця і необхідності передачі відповідних договорів до будь-яких інших органів. Тому, власне, там жодних фінансових ризиків для орендодавців немає. І це питання ми широко комунікуємо. Знову ж таки, це не нотаріально повірений договір. Зараз ми активно інформуємо ветеранів про цю можливість і я думаю, що вже найближчим часом побачимо якусь динаміку. Крім того, нещодавно уряд прийняв програму, яка передбачає вручення ваучерів вартістю 2 млн грн для забезпечення житлом ветеранів війни, внутрішньо-переміщених осіб із ТОТ.
Це урядова програма, яка реалізується спільно з Міністерством розвитку громад та територій. Очікуємо, що з перших чисел грудня буде відповідна можливість через “Дію” отримати ваучер, який можна буде використати або для придбання житла, або для погашення частини іпотеки.
Ще одна важлива складова – програма “єВідновлення”. Ми внесли зміни і визначили пріоритет номер один для наших категорій. Учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни і члени сімей загиблих мають першочергове право отримання компенсації за знищене або пошкоджене житло. Вся послуга буде максимально простою і дебюрократизованою, тобто вона базується на обміні між усіма державними реєстрами. Сертифікат можна витратити або на придбання житла - первинного, вторинного, або дофінансувати власними коштами, якщо людина хоче більшу площу, іншого класу, або погасити перший (початковий) внесок за кредитом “єОселя”.
– Яка потреба в житлі різних категорій ветеранів?
– Загальна кількість ветеранів війни, які потребують, незалежно від статусу, чи це УБД, чи це ветеран з інвалідністю, без прив'язки до ВПО, а в цілому за обліками місцевого самоврядування, за чергами, які ведуться Міністерством оборони, думаю, порядка 80 000 ветеранів. Але знову ж таки, варто розуміти, що ці показники дуже динамічні.
– Існує певна несправедливість у моделі програми “єОселя” щодо ветеранів. Ставка для них не 3%, як для військових-контрактників, а 7%. Чому так, адже, очевидно, фінансові можливості ветеранів гірші?
– Ми дуже багато в цьому році працювали, і це в першу чергу робота і на політичному рівні, і з нашими міжнародними партнерами - МВФ та іншими банками, бо, власне, вони так само мають певні вимоги, в них є певна політика, кредитування і так далі. І це не проста комунікація, чесно скажу. Це один з пріоритетів уряду Юлії Свириденко та міністерки у справах ветеранів Наталії Калмикової, щоб до кінця цього року внести всі зміни, щоб уже з 1 січня “єОселя” для ветеранів була наближена до зручних умов - я сподіваюсь, що ми зробимо.
Ми сьогодні працюємо над цим актом спільно з Міністерством економіки. Очікуємо, що програма буде складатися з декількох джерел фінансування. По-перше, це буде бюджетна складова, яка оптимізує видатки першочергового внеску до 7%, відсоток щорічний залишиться сім, але при цьому ми працюємо з обласними військовими адміністраціями для того, щоб місцеві бюджети покривали ще 4%, щоб фактично ветеран отримував ставку 3%.
– Зараз у структурі отримувачів “єОселя” ветерани займають тільки 2%. Які причини відмови?
– Перше питання в тому, що 20% першочергового внесок – це дуже багато.
– Це 400 000 грн він мав би заощадити поки служив…
– Це утопія. Військовослужбовець витрачає кошти на родину, на своє обмундирування, забезпечення… Я категоричний противник рахувати кошти військовослужбовця. Я наголошую на тому, що коли хтось із політиків вважає, що військовослужбовці з війни повертаються мільйонерами, то треба забути про ці думки – хто хоче мільйонів, у нас посади є в кожній з бригад.
Тому не рахуємо кошти військовослужбовця, а виходимо з того, що люди повертаються ні з чим. І, наша задача – створити умови, щоб людина в короткий період часу мала можливість отримати житло. Наша задача при поверненні кожного ветерана додому - створити умови для його зайнятості і отримання доходів.
– Тобто не йдеться про те, щоб у перспективі розширювати програму, наприклад, на ветеранів з третьою групою інвалідності по програмі Мінветеранів?
– Розмови про те, щоб розповсюдити її на всі категорії, призведуть до чергової декларації. Ми просто наобіцяємо людям, в результаті у нас буде безкінечна черга і це не відповідально. Майбутнє нашої держави залежить від того, яку ми побудуємо нову Україну. А нова Україна точно не може бути соціальною ямою обіцянок, які ніхто не може виконати. Бо рівень нашої економіки залежить від того, скільки людей працює і платить податки в нашій державі.
– Задача – допомогти, щоби той ветеран, який не підпадає під програми, зміг самостійно отримати доступне житло по “єОселі”, яка стане доступнішою?
– Так. Але знову ж таки, умови користування такою кредитною програмою мають відповідати об'єктивному доходу, який може заробити людина. Ми розгорнули першу унікальну державну платформу працевлаштування ветеранів. На сьогодні для ветеранів доступні близько 45 000 вакансій. Середня зарплата – 40 000 грн. Сьогодні ветерани, як ніхто, затребувані на ринку праці. Зі свого боку ми цілісно впроваджуємо цілу низку програм.
Буквально нещодавно впровадили трирівневу систему адаптації ветеранів з повною або частковою втратою зору і кінцевою метою цієї програми є працевлаштування цих ветеранів з втратою зору. Якщо ми говоримо про учасника бойових дій, чий стан здоров'я дозволяє йому ефективно повернутися на ринок праці, то тут наша задача зробити так, щоб той рівень доходу, який він реально зможе отримувати, дозволяв йому виплачувати ті ж відсотки по іпотеці.
– Які очікування на наступний рік – по лінії Мінветеранів на скільки вдасться збільшити охоплення житлом?
– Якщо проаналізувати всі останні роки, то фактичний об'єм видатків на кінець року, який ми спрямовували на програму, завжди був більший, ніж передбачено було в державному бюджеті. Це пріоритетний напрямок, ми завжди його дофінансовуємо за рахунок залишків по іншим програмам. Тобто ми не витрачаємо заощаджені кошти на придбання якогось обладнання, будівництва чи премій співробітникам, – будь-які заощадження завжди ідуть на програму по забезпеченню житлом.
Сьогодні ми не бачимо кінцевої редакції закону про державний бюджет, який буде прийнятий в другому читанні, тому крапку можна ставити вже по результату. Але варто зазначити, що у нас є чітка політична домовленість на всіх рівнях про те, що програма буде закрита і фінансування буде закрито, виключно тоді, коли останній ветеран з інвалідністю буде забезпечений житлом.
– Як ветеранську політику підсилюють регіони?
– Ми розбудували інфраструктуру ветеранської політики в кожній обласній і районних адміністраціях, створені структурні підрозділи з питань ветеранської політики – управління або департаменти. І ми опускаємо сьогодні нижче, щоб у нас в кожній громаді були або управління чи відділи з питань ветеранської політики, або відповідні фахівці, якщо це маленька громада, потім це фахівці із супроводу або комунальної установи. Тобто у нас цілісна інфраструктура.
Сьогодні нашою Стратегією державної ветеранської політики затверджено не тільки операційний план по її реалізації, який містить плани кожного міністерства, але й регіональні.
Крім державних програм, ми орієнтуємо і обласні адміністрації, і місцеве самоврядування на впровадження відповідних програм. Так, до прикладу, в Чернігові міська військова адміністрація, незважаючи на складну обстановку і безпекову, і фінансово-економічну ситуацію, на сьогоднішній день впровадила аналогічну нашій програмі для ветеранів з інвалідністю першої і другої групи – для третьої групи.
І в межах цього року в місті Чернігів передбачено видатки в 50 млн гривень. Це дуже суттєве посилення. І якби сьогодні кожна громада впровадила відповідні програми, це набагато пришвидшило би динаміку. Бо кошти в громадах є. Місто Київ має бути показовим містом. Але, на жаль, в межах цього року досі не було виділено фінансування на програму.
– Чи комунікуєте з Мінрегіоном, регіонами тему створення фонду соціального житла?
– На жаль, у нашій державі це не було побудовано. І мене дуже тішить, що сьогодні політика Олексія Кулеби, віце-прем’єр-міністра з відновлення України – міністра розвитку громад та територій, і його команди в абсолютно правильному руслі. Я сподіваюсь, що ми розпочнемо процес будівництва цього житла, бо наявний в громадах житловий фонд або заклади, які могли розмістити людей, – ще до повномасштабної війни були повністю заповнені і внутрішньо переміщеними особами, і ветеранами війни і так далі. Бо така політика цілісно не велась. Ми прагматично крок за кроком будемо врегульовувати ці проблеми. Але щоб їх врегульовувати, треба їх фіксувати і визначати як пріоритети.
