Міністр інфраструктури України Володимир Омелян анонсував, що залізничні вокзали і станції в Україні до кінця 2016 року позбавляться всієї інформацію російською мовою. "До грудня 2016 року всі квитки, назви станцій, оголошення та інформація на табло будуть тільки двоми мовами - українською та англійською! Одночасно з цим продовжиться робота з декомунізації назв станцій", — написав міністр у Facebook. Глава Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович у колонці для "Апострофа" зазначає, що такий крок ще більше наблизить Україну до Європи. В'ятрович переконаний, що в українців не повинно бути пієтету до російської топоніміки.
По-перше, у нас єдина державна мова — українська. І мені здається, в Україні немає людей, які не розуміють української мови. По-друге, використання англійської мови - це свідчення відкритості України до світу, тому що це одна з головних світових мов. Таким чином, я думаю, ми наближаємо Україну до Європи і, зокрема, до іноземців, які не розуміють українську мову.
Українцям треба позбавлятися від радянсько-імперської спадщини. Цю тему часто драматизують - нібито суспільство цього не сприйме. Але як людина, відповідальна за декомунізацію, я теж свого часу чув, що декомунізація призведе мало не до громадянської війни. Нічого такого не сталося. Я переконаний, що Україна готова до того, щоб рухатися до становлення нормальної європейської демократичної держави.
І коли ми говоримо про декомунізацію, за шаром радянським ми часто натрапляємо на шар російсько-імперський, який також вплинув на українську топоніміку. Я впевнений, що українці повинні давати виключно українські назви населеним пунктам. Якогось пієтету до російської топоніміки не повинно бути в Україні. Я не проти того, щоб в містах України були об'єкти топоніміки, присвячені діячам російської культури, але їх домінування мені здається зовсім недоречним.
Якщо людині дуже подобається російська топоніміка, російська культура, російська мова, російська історія, очевидно, що для таких є своя держава — Росія. А ми говоримо про українську державу, яка має право стверджувати себе як хоче. У російської мови стати другою державною в Україні більше немає шансів. Хоча я переконаний, що їх і не було. Це просто було предметом мобілізації свого електорату деякими політичними силами. Україна рухається в правильному напрямку, використовуючи одну мову в якості державної. Де-юре це вже в Україні є, зараз настане період, коли буде і де-факто.
Можу сказати, що декомунізація в контексті населених пунктів, міст і районів завершена в Україні на 100%. Залишилося перейменувати тільки дві області - Кіровоградську і Дніпропетровську. Оскільки вони згадані у Конституції, то перейменування має відбутися разом зі змінами до Конституції. Або в новому варіанті Конституції просто не будуть згадані назви цих областей. Тоді буде звичайне перейменування постановою Верховної Ради, або якщо весь перелік областей залишиться, тоді очевидно, що в рамках внесення змін до Конституції мають бути внесені зміни і в ці назви.
Незважаючи на те, що ми ще бачимо в різних містах, зокрема, і в Києві, що не всі вивіски замінено, це поступово змінюється. Хоча, мені здається, що місцеві громади повинні більш активно вимагати від органів місцевого самоврядування заміни цих вивісок.
Нам вдалося припинити авантюри деяких органів місцевого самоврядування, які оголосили, що заміна вивісок проходитиме за рахунок місцевих жителів. Тому що кожен із мешканців України разом зі своїми комунальними платежами вже платить і за експлуатацію різного роду вуличних вивісок, включаючи і їх заміну. Всі інші заяви були зроблені для того, щоб налаштувати громадськість проти процесу декомунізації. Людей залякували різного роду містифікаціями, що треба буде платити за це окремо, що треба буде міняти паспорти і документи. Але це інформація, яка не має нічого спільного з дійсністю.
