Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський представив особовому складу нового командувача оперативно-стратегічного угруповання військ “Хортиця” та командувача Сухопутних військ ЗСУ Михайла Драпатого. Генерал-майор відзначився операціями на Харківщині та Херсонщині. Новий виклик - зупинити ворога на Донбасі. Чи під силу це новопризначеному? Чи можна говорити про підготовку заміни Сирському? Про це “Апостроф” запитав у військових експертів.
29 листопада під час засідання Ставки новим командувачем Сухопутних військ Збройних сил України був призначений Михайло Драпатий. “Генерал-майор Михайло Драпатий успішно організував оборону на Харківському напрямку та зірвав наступальну операцію російських сил”, - підкреслив президент України Володимир Зеленський, коментуючи кадрове рішення.
А днями Зеленський направив Драпатого керувати оперативно-стратегічним угрупованням військ “Хортиця”. “При цьому Драпатий зберігатиме повноваження командувача Сухопутних військ – найбільш чисельної частини наших Збройних сил, і це допоможе поєднувати бойову роботу армії з правильною підготовкою бригад. Саме фронтові потреби мають визначати стандарти комплектування й тренування бригад”, - пояснив президент.
Що відомо про Драпатого
Майбутній генерал-майор Збройних сил України Михайло Драпатий народився в Кам'янці-Подільському на Хмельниччині. Після навчання у Харківському інституті танкових військ у 2004 році лейтенант Драпатий пішов на військову службу в 72-й окремій механізованій бригаді. У 2014-му став командиром 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Навесні того року підрозділи Драпатого брали участь у звільненні Маріуполя. Світ облетіло відео, як його БМП в голові колони прориває барикаду сепаратистів.
Влітку 2014-го бійці Драпатого потрапили в “Ізваринський котел”. З’єднавшись із 79 ОАеМБр та 24 ОМБр, бійці 72 ОМБр здійснили прорив, вийшовши з нього. При цьому Драпатому вдалося зберегти життя військових та бойову техніку.
Після закінчення навчання в Національному університеті оборони України з липня 2017 року Драпатий безпосередньо в гарячій зоні керував 58 ОМПБр в районі Бахмутської траси. З початком повномасштабного вторгнення РФ він очолював ОУВ “Південь”, зусиллями військ якого було зупинено наступ російських окупантів на Кривий Ріг.
Також відомо, що новопризначений командувач Сухопутних військ керував звільненням правобережжя Херсонщини. У лютому 2024 року Драпатого призначили заступником начальника Генштабу з підготовки військових. Очоливши оперативно-тактичне угруповання військ “Харків”, Драпатому вдалося зупинити просування росіян на Харківщині. Тепер генерал-майор постав перед новим викликом - саме на Донеччині нині точаться найжорстокіші бої. Якщо Драпатому вдасться врегулювати ситуацію на цьому напрямку, чи може це бути заявка на посаду головнокомандувача ЗСУ?
Нова генерація: чим Драпатий відрізняється від Сирського
“Михайло Драпатий - генерал нової генерації. Те, що Драпатий, - реально крутий менеджер-генерал - це очевидно, - каже “Апострофу” військовий експерт, колишній речник Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов. - Коли ми мали чимало клопоту на території півночі Харківської області, саме він після Галушкіна рятував ситуацію там і спромігся створити умови, коли ми спочатку стабілізували ситуацію, а потім змусили ворога відступати”.
“Покоління Драпатого - це наші, українські генерали. Залужний - теж наш доморощений генерал, Шаптала, колишній начальник Генштабу… Шаптала виводив бригаду з Дебальцевського котла, Драпатий пройшов бойовий шлях за ці три роки фактично від командира взводу. У них немає, скажімо так, темних плям у біографії”, - зазначає військовий експерт Олег Жданов.
Слова про “темні плями в біографії” нагадують про батьків Сирського, які живуть у РФ. “У Сирського батьки в РФ, батько колишній військовий. Що вони не розмовляють про війну? Ніколи не повірю”, - каже співрозмовник видання.
Разом з тим, відчувається невдоволення Сирським з боку військових. “Він починав з двох обіцянок - провести аудит Сил оборони й зробити планову ротацію за розкладом. Що з цього зроблено? Нічого. За час перебування на посаді Сирського ми втратили багато території (в 2024 році Сили оборони та безпеки України втратили контроль над понад 3600 кв. км території - ред.). Плюс постійні скандали стосовно системи управління, перепризначення командирів бригад. Є бригади, які за два місяці міняють по три комбрига”, - обурюється Жданов.
Як відомо, нинішній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський також до призначення поєднував посаду командувача Сухопутних військ та ОСУВ “Хортиця”, як тепер Драпатий. Співпадіння?
“Я б не пов’язував це з просуванням. З посади командувача Сухопутних військ, в принципі, найкоротший шлях на главкома. Хоча ще є проміжна посада, про яку взагалі забули, але вона ключова - посада начальника Генерального штабу (чинним начальником Генерального штабу Збройних сил України є генерал-майор Анатолій Баргилевич, - ред..)”, - згадує Жданов і додає: важливо показати здібності і досягти успіхів на полі бою. Тоді можна говорити про посаду Сирського, за відсутності політичних перепон, звісно.
Донбас - як іспит?
“На Харківському напрямку [Драпатий] навів порядок. Значить, за наявності певних повноважень і без обмежень у використанні наявних - не говорю фантастичних - ресурсів людина здатна організувати й налагодити ведення бойових дій, принаймні, в обороні”, - коментує Селезньов можливі успіхи на Донбаському напрямку нового командувача оперативно-стратегічного угруповання військ “Хортиця”.
Водночас Донбас не може бути екзаменом на готовність до найвищих військових посад, переконаний Селезньов. “Драпатий - не Дамблдор (персонаж книг про Гаррі Поттера, директор школи чарів, - ред.), щоб чарівною паличкою вирішити питання одним махом. Те, що там ситуація надскладна - ми всі розуміємо. Для вирішення ситуації потрібна синергія кількох факторів: командирські лідерські якості Драпатого, ресурсні можливості і команда. Важливо, що Драпатий, будучи командувачем і Сухопутних військ, буде опікуватись цим напрямком - всі ресурси Сухопутних військ фактично мають бути в його розпорядженні”, - наголошує експерт.
Підстав для оптимізму додає і запізнілий старт трансформації українського війська. “Декларуючи, що ми прагнемо стати частиною НАТО, залишаємось нащадками старої радянської армії, коли не завжди рівень фаховості і спроможності реалізовувати завдання слугують таким собі поштовхом для просування щаблями військового управління. Дискусія, чи варто нам переходити на дивізійно-корпусну систему, призвели до того, що ми втратили щонайменше рік”, - каже Селезньов.
Нині йдеться про “масштабування дієвих бойових бригад на більший формат”. “Чи це буде - чи бригада з розширеним штатом, чи вийдемо на формат дивізій, що було б доречно? Нарешті відбувається трансформація українського війська і переведення на корпусну систему. Насправді, якби тими чи тими ділянками фронту замість ОТУ та ОСУВ займалися управління корпусів, - толку було б більше… Якби певними ділянками фронту опікувалися армійські корпуси, формувалась би традиція, накопичувався певний бойовий досвід оперативного масштабу”, - переконаний експерт.
