Кілька днів залишилося до 1 грудня, останнього терміну, коли генпрокурор Віктор Шокін повинен призначити антикорупційного прокурора. Майже три місяці суспільство спостерігає за цим драматичним конкурсом.
Гостре протистояння за право вибору антикорупційного прокурора обумовлено перш за все тим, що ці структури разом з НАБУ створюються з нуля.
Представники громадянського суспільства, які брали участь в розробці поправок до Закону "Про прокуратуру", виписуючи умови проведення відкритого конкурсу до Антикорупційної прокуратури, забезпечили появу у документі положень про неможливість участі у конкурсі осіб, які у попередні п’ять років працювали в антикорупційних підрозділах правоохоронних органів (прокуратурі, Міністерстві внутрішніх справ України, податковій міліції, Службі безпеки України та інших структурах). Та навіть цю норму представники влади використовували на свій розсуд, щоб обмежити участь у конкурсі небажаних осіб.
Так, представників Генеральної інспекції ГПУ не допустили до участі в конкурсі, спираючись на те, що вони відносяться до антикорупційних підрозділів. Слід відзначити, що дана норма частини 31 розділу ХІІІ Закону України "Про прокуратуру" вже викликала судовий позов з боку учасників конкурсу. Є також і рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №826/24373/15 від 3 листопада 2015 року, в якому йдеться про те, що "антикорупційні" підрозділи в органах прокуратури повинні відповідати особливим критеріям, а саме — мати можливості реалізувати нагляд за спеціальними відділами по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією в системах МВС та СБУ.
Цьому критерію, відповідно п. 3 наказу генпрокурора України № 10 від 25.06.2013 року, в органах прокуратури відповідає тільки Головне управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією ГПУ (і відповідними галузевими підрозділами прокуратур обласного рівня). На цій основі суд задовольнив вимоги позивача та наказав поновити його як конкурсанта — позов був поданий у зв’язку із тим, що позивачу було відмовлено від участі в конкурсі на посаду в спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, оскільки він обіймав посаду у відділі правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Миколаївської області, а також у відділі з розслідування особливо важливих справ управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту ГПУ.
Відомості про рішення суду було повідомлено під час засідання конкурсної комісії 5 листопада 2015 року, але подальшої інформації щодо дій комісії по цьому питанню наразі невідомо.
Таким чином, представники усіх інших підрозділів прокуратури, у тому числі Генеральної інспекції ГПУ, можуть брати участь у конкурсі, але це вже навряд чи буде прийнято до уваги, зважаючи, що йде вже фінальний етап конкурсу. Насправді, зміни або реформи в такій системі можливі лише за умови вибудови з нуля. Певною мірою саме це зараз і стається, і саме тому ці процеси так лякають владу та чиновників.
Намагання влади імітувати боротьбу з корупцією, залишаючи саму систему незмінною, зводять нанівець також усі ініціативи громадянського суспільства. Разом з тим, перебуваючи під пильним контролем міжнародних інституцій, влада все ж впроваджує окремі інструменти боротьби з корупцією. Наприклад, проведення кадрових конкурсів за участю іноземних компаній, які проводять тестування та атестацію кандидатів та переможців.
НАБУ, створене через відкритий публічний багатоетапний конкурс, та Антикорупційна прокуратура можуть стати тими оганами, які мають потенціал виробити нову якість генерації внутрішніх процесів, орієнтованих на результат. Мірилом же цього результату, критеріями ефективності їхньої роботи можуть бути тільки кількість, час, масштаб, якість розслідувань, категорії посадовців, які стануть фігурантами проваджень, якісний рівень представлення справ у судах. Та щоб досягнути потрібної ефективності, необхідна справжня незалежність цих органів від будь-якого впливу — політичного чи адміністративного.
Ентоні Робі, колишній заступник директора Незалежної комісії з протидії корупції (Гонконг, Індонезія), та Джованні Кеслер, Генеральний директор Європейського офісу з боротьби з шахрайством (Італія), на Міжнародній антикорупційній конференції, що пройшла 16 листопада 2015 року у Києві, відзначили, що усі затягування початку реальних розслідувань НАБУ, які мають вигляд об’єктивних, насправді теж є проявами супротиву системи. В усіх державах, де рівень корупції був таким високим, що змушував створювати окремі спеціалізовані антикорупційні установи, вони ніколи не мали усе достатнє для початку розслідувань та відчували дуже великий тиск та протидію системи. І успіху досягали лише там, де діяли всупереч системі, маючи політичну волю до боротьби з корупцією, навіть "воюючи" з органами внутрішніх справ. Тому, допоки НАБУ разом з антикорупційною прокуратурою або самостійно, якщо вона не почне працювати 1 грудня, або за результатами проведення конкурсу так і не стане незалежною установою, не почне показувати якісні та резонансні результати розслідувань, не можна буде сказати, що зміни настали.
