ОЛЕКСІЙ СУХАНОВ - відомий український та в минулому російський журналіст і телеведучий. "Апостроф" поспілкувався з ним на церемонії нагородження премії програми "Зірковий шлях" телеканалу "Україна" під назвою "Ніч химер". Частина розмови була присвячена шоу, на якому українські зірки отримали нагороди у різних номінаціях. Але ми також запитали у Олексія про його відношення до української мови (Олексій вільно спілкується українською) та вплив "зеленої" влади на українську культуру та мову. До речі, цього тижня Олексій Суханов нарешті став громадянином України, з чим ми його вітаємо. Зазначимо, що у 2014 році Олексій Суханов переїхав з Росії в Україну у зв'язку з власною незгодою з позицією телеканалу "РЕН ТВ" (де він тоді працював) по війні на сході України.
- Які враження у вас склалися про шоу?
- Такі події мають бути, бо це дуже корисно. Наше життя таке складне і неемоційне. Я маю на увазі в сенсі певного відповідного настрою – аби він надихав, давав упевненості. І такі заходи необхідні для цього. І я навіть порадив організаторам, що навесні теж треба зробити подібного роду захід.
І якщо людина, яка не має жодної можливості бути причетною до цього, навіть якшо вона подивиться на такі світлини і відео з цього заходу – то це теж може надихнути.
На жаль, не кожен з нас може бути причетним до таких заходів. Але коли вони відбуваються, це теж надихає на те, що майбутнє є, і воно має бути красивим, позитивним.
- Що вас найбільше вразило у позитивному світлі і чи були моменти, на які організаторам варто звернути увагу?
- Мені здається, що не дуже правильно критикувати, бо це перший досвід. І, як мені здається, було зроблено все, аби це свято сталося. Це найголовніше. Так, багато хто одягнувся у те, що було – а до таких заходів треба готуватися. І навіть не треба витрачати багато грошей, аби прийти і здивувати. Можна трохи додати креативу, трохи власних ідей, аби якось відрізнятися від інших. Адже це креатив, який не завжди вимагає коштів. Головне – настрій, ідея. Можна знайти у власній шафі щось таке, що ти ще жодного разу не одягнув.
gallery/2842
- Переважна більшість гостей "Ночі химер" спілкувалася українською. І мова навіть за тих, хто у повсякденному житті спілкується російською, а на сцені розмовляв українською.
- Моя позиція була і залишається. Державну мову треба захищати, державною мовою треба спілкуватися, надихати її, надавати їй життя. Але не можна надавати цій мові життя, якщо ти спілкуєшся іншою мовою. Так, на жаль, багато-хто не виховувався українською, і це не провина людини. Але якщо сьогодні склалися такі умови, що треба підтримати не тільки Україну, але й традиції, історії, і треба удосконалювати українську, якщо людина досі не знає її добре і не спілкується рідною мовою.
Російськомовних сьогодні ми не будемо повчати. Але ми можемо їм порадити. Не треба вимагати, не треба робити цього силоміць, бо мова – це щось живе. І зацікавленість людині у вивченні мови має бути її рішенням. Тобто не можна нав"язувати мову.
- А те, що робить держава для української мови – це правильний підхід чи, можливо, занадто жорсткий?
- Держава має рацію, коли є чинне законодавство, яке вимагає, зокрема, щоб ведучі на телебаченні спілкувалися виключно українською мовою. Так чи інакше, але колись це мало бути впроваджено у житті. І крок за кроком українська входитиме у наше життя, у наш побут. Але ж знаєте, ніщо ніколи не зміниться, якщо ми не почнемо змінюватися самі, якщо не почнемо розмовляти тією мовою, яка завжди була на цій землі. Треба поважати традиції, історію і все те, що було тут до нас.
- Так, але ж наш знаний сусід певною мірою нав"язує українцям свою мову. Чи потрібно нашій культурі також показувати противагу цьому?
- Відповідаючи на це, я можу сказати лише одне: хай той сусід, який щось нав"язує Україні, іде в дупу. Бо в Україні є своя історія, свої традиції, своя мова. А якщо сусіду щось не до вподоби, я йому можу порадити тільки одне – нехай зосередиться на своїх проблемах. І нехай зрештою займеться вирішенням своїх проблем, а не суне свого носа в чужі справи. Україна має свій шлях – і це тільки європейський і цивілізований шлях. А жодна країна не може існувати без історії, традиції і мови. Це не країна, якщо у ній не пам"ятають про найголовніше – що складає основу будь-якої держави. Такою є моя позиція.
- Уже більше ніж півроку, як ми маємо нову українську владу, яку обрала переважна більшість населення. Як ви вважаєте, чи достатньо ця влада робить для української культури та мови?
- Вони не чарівники. І дуже дивно чекати на якісь негайні зміни. Цій владі залишилося багато проблем. Ми можемо їм докоряти, можемо звинувачувати їх, бо це право кожного громадянина. Але у будь-якої влади є певний час, аби скористатися нагодою, можливостями, які вона має. Давайте трохи почекаємо – не треба квапитися. Натомість треба надати владі іще можливостей, аби вона продемонструвала, що вона дійсно хоче, чого вона дійсно прагне – а потім робити висновки.
- Чому так довго тривала епопея з вашим громадянством?
- Це людський фактор, який жодним чином не впливає на моє ставлення до України, до вибору, який я прийняв у 2014 році. Моя любов, повага і ставлення до України не змінюються. І я розумію, що житиму тільки в Україні, бо саме тут я бачу своє майбутнє.
