8 квітня НАБУ і САП заявили про завершення досудового розслідування в справі лідерки "Батьківщини" Юлії Тимошенко. Її підозрюють у тому, що вона пропонувала гроші низці народних депутатів за голосування "за" або "проти" конкретних законопроєктів.
Сама ж Тимошенко переконана, що це чергове політичне замовлення проти неї, й каже, що не була знайома з депутатами "Слуги народу", які фігурують у її справі.
В інтерв’ю "Апострофу" вона називає своїх ймовірних політичних замовників, та вказує, що слідство й суд проти неї відбуваються з численними порушеннями, на що вже звернула увагу Парламентська Асамблея Ради Європи. Також голова фракції пояснює, чому виступає проти наглядових рад в державних органах та компаніях та як це пов’язано з кримінальною справою проти неї.
– Я знаю, що в цій справі є нові повороти. Прилетіла певна інформація від Парламентської Асамблеї Ради Європи. Що вам про це відомо?
– Я вам скажу так, що ця справа — це як тест. Коли науковцю, особливо медику, треба щось перевірити зі своїх винаходів, то він на собі перевіряє. От я зараз на собі перевіряю.
– Як Пирогов свого часу.
– Як Пирогов свого часу, як Марія Кюрі. Я хочу сказати, що я зараз на собі перевіряю те, що давно вже перевірили на собі тисячі й сотні тисяч громадян України — як працює українська система правосуддя.
Можу вам сказати, цей тест майже смертельний, він страшний, тому що немає ні слідства, ні правосуддя, ні суддів, ні справедливості для людей, ні законності, ні дотримання прав і свобод, нічого цього немає. От будували-будували, реформували-реформували десятки років, дореформувалися.
Так, вирок зробила зараз Парламентська асамблея Ради Європи. У мене цей вирок лежить. Вони уважно стежили за моїм судовим процесом, за слідством. Декілька днів тому вони сказали, що порушення у справі проти колишнього прем'єр-міністра досягли вже критичної точки. Вони сказали ключові слова, що все, що вони роблять проти мене, ставиться під сумнів і вважається упередженим і незаконним.
Написали коротко, але дуже ємно. Вони обурені окремими фактами цього розслідування. Вони сказали це публічно. Це є на сайті Парламентської асамблеї Ради Європи. І я думаю, що це тільки перша ластівка.
– А що саме? Які саме пункти обурили Парламентську асамблею?
– Від проведення обшуку без рішення і дозволу суду. Усупереч європейській практиці потім не допустили нас до легалізації цього обшуку, як сторону захисту. Ви пам'ятаєте, який піар був жахливий по всій країні. Вони обурені тим, наскільки це було маніпулятивно.
Зараз уже я можу це сказати, тому що це і судом, і слідством встановлено: не було ніякої передачі грошей нікому і ні від кого. Є один-єдиний, вони про це сказали, сфабрикований аудіозапис — єдиний доказ проти мене. Він не дається на руки, щоб ми не могли зробити експертизу.
Мені приємно, що вже Парламентська асамблея Ради Європи взяла на моніторинг мою справу як приклад неправосудності, незаконності політичних переслідувань. Цей моніторинг буде тепер постійним.
– Там є наголос, що справа проти вас як проти колишнього прем'єр-міністра. Як пояснити цей пункт, зважаючи на те, що, в принципі, правосуддя не обирає? Президентів саджають до в'язниці — у Південній Кореї є така практика. А нещодавно Саркозі возили до в'язниці, і, здається, вліпили якийсь тюремний термін.
– Якщо є за що. А вони тут сказали про упередженість, про незаконність, про тенденційність, про відсутність правосуддя стосовно мене.
Це важливо, що вже Європа включилася, тому що вони поспостерігали за цим, для себе зробили висновок, що це все просто абсурд, і після цього тільки зробили таку заяву.
– Пані Юліє, я не юрист, але коли почув, що обшук було проведено без рішення суду, я собі подумав: "Стоп, а де ж логіка?" Якщо це суперечить законам, це грає на вашу користь. У підсумку ви йдете в Європейський суд з прав людини і там з помпою виграєте цю справу. В принципі, і національне законодавство дозволяє проведення за певних обставин, звісно, обшуку без рішення суду.
– За певних обставин, якщо в цю хвилину треба запобігти злочину. Найцікавіше, що жодної підстави для такого обшуку без рішення суду немає.
Найголовніше, що вони ж не тільки мене обшукали. Вони обшукали ще Сергія Власенка, керівника тимчасової слідчої комісії у Верховній Раді, яка саме розслідує незаконні дії силових структур. Там не було ні рішень суду, ні протоколів, але існує відеозапис цього обшуку, де вони перевернули з ніг на голову весь офіс Сергія Власенка, забрали певні речі у нього.
– Флешки якісь?
– Так, все. І після того навіть протоколу не склали. Потім вони в суді легалізували це без запрошення сторони захисту, що ЄСПЛ категорично забороняє. Справа не в цьому. Усе це — великий абсурд.
По-перше, гроші нікому не передавалися, ні у кого не бралися. Друге, що взагалі фантастично, справу почали в мій день народження і презентували, як мені подарунок на день народження. 27 листопада зареєстровано.
Можете собі уявити, одним листом на пів сторінки керівник САП Клименко передав Генеральному прокурору, що чотири депутати “Слуг народу” і я складаємо якусь злочинну групу. Знаєте, в чому ноу-хау цієї історії? Я жодного з цих депутатів не знаю, не знайома, телефонами не обмінювалася, жодного разу не зустрічалася. Навіть в комітетах та комісіях ми не перетиналися.
– З паном Копитіним ви ж розмовляли? Була ж розмова.
– Ні, Копитіна там немає. 27 листопада Копитіна в принципі не було. Копитін, як людина, проти якої порушені кримінальні справи в НАБУ, з'явився аж 9 січня вперше. Уявіть собі, справу проти мене порушили за злочинну групу з людьми, з якими я не знайома, і там Копитіна немає. Це інші депутати зі “Слуги народу”.
Ми попросили, запросіть їх свідками. Вони вам підтвердять, що я не знаю цих людей. Я з ними познайомилась з листа пана Клименка, керівника антикорупційної прокуратури. Я подивилась прізвища і тільки потім знайшла їх в інтернеті.
– Слухайте, в парламенті має бути комунікація між депутатами.
– Ні, у нас нема такого, щоб це було прямо... А потім Копитін, в якого кримінальні справи в НАБУ, прийшов із провокацією, яка в нього не вийшла. Тому їм довелося сфабрикувати цей запис.
Є зараз чотири міжнародні експертизи — три британські і одна польська, причому високорівневих експертів, — де вони показали, що там повна фальсифікація цього аудіозапису.
– Як ви вважаєте, мотивом для несанкціонованого судом обшуку могло бути те, що в даний момент відбувається в офісі “Батьківщини” корупція, намагаються купити народного депутата?
– Безумовно, могло. Але коли вони увірвалися в офіс десь о 9-й годині вечора, там були я і секретарка. Вони постійно ведуть за нашим офісом зовнішнє спостереження. Ми знаємо, де їхні пункти спостереження за нашим офісом. Вони знають, хто заходить, хто виходить, хто що робить.
– А вони — це НАБУ і САП, так?
– НАБУ, САП. У нас там постійні пункти спостереження — це не один рік. Можете собі уявити, до двох жінок, моєї секретарки і мене, увірвалося більше 30 озброєних до зубів людей у камуфляжі, бронежилетах, з приборами нічного бачення, з автоматами. Такого оздоблення немає навіть у військових на передовій. Здоровенні мужики — краще б вони на передовій Україну захищали.
Увірвалися абсолютно безпідставно, там нікого немає, нічого немає. Ми можемо зараз розібратися в цих деталях, але є сенсація, є скандал. Є те, що ми, як команда, з адвокатами, з українськими експертами, які працюють в системі кіберзахисту, взагалі підняли як пласт. Я хочу просто з цього почати — це скандал світового масштабу.
Коли ми розібралися в цьому, ми були шоковані. Ми отримали сфальшовані від НАБУ і САП експертизи цього аудіозапису. Їм не було соромно написати, що цю експертизу зробили, уявіть собі, фахівці, які користувалися програмним продуктом ФСБ Російської Федерації. Ви уявляєте, що це таке?
Програмний комплекс, який управляється щосекунди з ФСБ Російської Федерації, робив мені експертизу моїх аудіофайлів. Впливаючи на цей процес, НАБУ і САП спокійно разом з ФСБ Росії принесли експертизу, яка нібито говорить, що все нормально в цьому аудіозаписі, усе прекрасно.
– Це програмне забезпечення Російської Федерації?
– Так, називається “Юстифон”. Це офіційно зазначено в цій експертизі. Ми підняли повністю все за допомогою наших українських експертів в кіберсистемі захисту України. І ми маємо унікальні дані.
Зареєстрована ця компанія, яка робила мені експертизу посередництвом НАБУ і САП, безпосередньо в центрі Москви: вулиця академіка Анохіна, будинок 2, корпус 1. Це їхній центральний офіс.
Вони не тільки для України розробили цей “Юстифон”. Вони охопили своїми програмними продуктами всі силові структури України, всі спецслужби, Міністерство оборони, СБУ, МВС, НАБУ, САП.
Вони кожен місяць дають дозволи користатися, їм за це платять, вони повністю оновлюють і апгрейдять цю систему.
– Чекайте, гроші йдуть на Росію чи на якусь прокладку?
– Ні, на Росію.
– Ви до СБУ зверталися з цим питанням?
– Ми зараз звернулися до СБУ, ми звернулися до Держспецзв'язку. Є цілий перелік програм, які вмонтовані в систему України, і через які качається вся інформація з України. Ми зробили аналіз, ми показали, через які вкладки в цій програмі вони качають всі секретні файли з України, і реакції нуль. Я хочу запитати, хто їх покриває в Україні? Хто їм дає можливість це все робити?
– Ви спілкувалися з Міністерством цифрової трансформації на цю тему?
– Ми всі запити відправили їм, всі документи. Жодних відповідей немає. Ми хочемо на погоджувальній раді у Верховній Раді піднімати це питання.
Де захист України від системи, яка охопила всі наші спецслужби, всі силові структури своїм програмним продуктом. І вони не приховують. Уявіть собі, методика “дует”, методика “діалект”. Спільним наказом, у тому числі ФСБ і МВС Росії, вони нам надали ці продукти. Це страшно. Це означає, що захисту від такої системи у нас немає.
У нас працює СБУ, у нас працює Мінцифри, у нас працюють спеціальні структури розвідки. Я хочу запитати, чому це я з'ясувала? Ви розумієте, що експертизу проти мене зробила ФСБ Росії? Ви розумієте, що це пов’язані структури?
– Це має бути точно передано в державні структури. Наскільки це пов'язано з Російською Федерацією, цей факт має бути встановлений, безсумнівно. Скажіть, а експертизи, які ви робили, хто і де їх робив?
– Ми робили одну експертизу у знаного експерта Британії, у якого сім королевських сертифікатів, у якого бездоганна репутація, у якого послужний список роботи з судами Британії.
Ми надали все це суду. Ви можете подивитись останній запис у суді. Ми передали всі сертифікати суду, ми передали його прізвище, компанію, в якій він працює. Там чітко сказано, що запис змонтовано, там повністю всі файли по суті змонтовані і там вказані всі помітки, які говорять про фальсифікацію цього запису.
– Я хотів з'ясувати, фальсифікація — це йдеться про монтаж, чи про генерацію, скажімо, голосів?
– Він розповів буквально про монтаж, про перестановку окремих файлів, про те, що там зроблені спеціальні вставки, де нібито я говорю пошепки. Вони вставлені. Дві інші експертизи, британські, взагалі розклали цифрову історію цього запису. Вони навіть встановили, на якому комп'ютері фальсифікація була зроблена. Його адресу і його номер. Ми все це в суд передали.
– А ви ж пошепки говорили?
– Та ні, навіщо мені. Я ж не знаю, що він прийшов записувати. Я нормально розмовляла з ним в своєму офісі без будь-яких застережень.
– Тобто ця розмова якось згенерована?
– У цих експертизах британських прямо показано, що шепіт накладений на мої реальні слова. Вони це розклали і показали, що шепіт не має фону ніякого, тому що він згенерований.
– Невже насправді таке може бути? Тому що в цій справі, Юліє Володимирівно, хтось має сісти або за фальсифікацію, або за підкуп депутатів, якщо цей факт був.
– По-перше, не було самого факту передачі грошей. Вони говорять, що в записі в цьому все є: яка сума, місце, кому, як. Там все є. Навіть дата встановлена, як вони кажуть, коли це.
Скажіть, чого вони не дочекалися передачі грошей? Якщо все є, їхній провокатор прийшов. Якщо у вас в записі є, де передаються, ким, яка сума, навіщо, за що, чому вони не дочекалися передачі грошей? Це ж була б жирна точка — зловити на гарячому.
– Хтось поспішав, мабуть.
– Ні, тому що вони знають, що цей запис сфальшований, що ніякої передачі, ніяких грошей не мало бути. Що їм чекати у моря погоди, коли їм поставили завдання напередодні критичних голосувань в парламенті дискредитувати моє ім'я.
Вони з першої секунди вели у себе на сайті НАБУ пряму трансляцію. Вони ж абсолютно знають, що це таке, знають, що це провокація. А ви подивіться, яке інформаційне висвітлення, як вони підняли цю проблему.
– Це дуже резонансна справа, безумовно. Щодо справи пана Копитіна в НАБУ. Це якісь секретні розслідування, вони закриті?
– Та весь парламент знав, що проти нього є кримінальні справи в НАБУ. Щось за незаконне отримання грошей з бюджету.
– Але ви розумієте, що пліток багато, і щодо вас багато пліток ходить.
– Він не відмовлявся від того, що у нього в НАБУ є справи. Він не відмовлявся.
– Яку ж ми систему збудували, якщо ви, лідерка парламентської фракції, кажете, що проти вас чинять фальсифікації. Уявляєте, як себе почуває проста людина в нашій країні? У нас дві революції було. Під час Революції Гідності люди вийшли і написали: "Нас задовбало". Чому політична влада не спромоглася змінити цю ситуацію в країні? Ми ж з вами говоримо про пошук справедливості.
– Так. Мені нескладно відповісти трьома реченнями, але ми мусимо знати природу наших проблем. Природа наших проблем тягнеться ще з 96-го року, коли приймалася нова Конституція України.
Це був крок ствердження державної незалежності, нашого державного існування. Це був тріумфальний крок, тому що народження Конституції повністю зафіксувало незалежну, вільну, суверенну Україну.
У той же час ми не можемо випустити зі своєї уваги, що цю Конституцію приймали комуністи, писали комуністи. Складав Леонід Кучма, тому і голосували в більшості комуністи.
Тому побудували систему управління країною, яка дуже схожа на радянську, де існує один цар і Бог — президент України, а всі інші у нього в правих і в лівих кишенях. Це вже спочатку створена не парламентсько-президентська форма правління. У нас немає з вами парламентсько-президентської форми правління. Не треба самообманюватися.
У нас жорстка президентська форма правління з 96-го року. З 96-го року закладена в Конституції авторитарна форма управління без балансів, без противаг, без відповідальності вищої посадової особи, без будь-якого обмеження влади президента. І кожен раз, коли новий президент приходив, це було як лотерея. Ми тягнемо і дивимося: щаслива, нещаслива.
– Але ж в Конституції не прописано, що можна красти, можна корупцією займатися. І антикорупційні закони ж ніби правильно виписані у нас, правда?
– Неправильні.
– Хто вас замовив? Як ви вважаєте? Ви ж говорите про політичне замовлення?
– Закінчу зараз. Ви говорите одна революція, друга революція, третя. Війна уже сьогодні. Я вам говорю, поки ми не змінимо в Україні систему управління…
– Це питання до вас, до законодавців. Ми точно не можемо змінити.
– Це питання суспільства й еліти суспільства. Вони мусять ставити цю вимогу. Нам потрібна правильна європейська модель організації влади з балансами, з противагами.
– Вибачте, водій тролейбуса чи інший працівник не впливає на законотворення. Це функція ваша, народних депутатів.
– Не наша, на жаль, і не народних депутатів. Повної суб'єктності в парламенті ніколи не було. Тільки в часи революції буквально тиждень чи два. Парламент завжди був департаментом президента України, тобто його офісу. Сьогодні це як ніколи яскраво.
Не було у парламенту суб'єктності, тому що був президент, у нього силові структури і абсолютний примус парламенту батогом і пряником. Пряники — роздавалися бізнеси, власність, все, що завгодно, депутатам, а з іншого боку, батіг — це кримінальні справи.
Якраз те, що кожен президент, за маленьким винятком, проти мене робив певні кримінальні переслідування, говорить про те, що з нами пряники не працювали, тому що ми ці пряники не приймали.
– Поясніть тоді таке. У країні ж було потрясіння, Картонковий майдан, коли влада вирішила перепідпорядкувати НАБУ і САП собі, тобто Генеральному прокурору України. Ми з вами знаємо, як призначається Генеральний прокурор. Подання вносить президент, за нього голосує більшість у парламенті. По суті справи — це президентська креатура. І ви тоді підтримали посилення президентської влади й отримання ним важелів впливу, у тому числі і на кримінальні справи. Можливо, в тому числі й проти вас.
– Не зовсім так, як ви кажете. Головне те, що НАБУ, САП, антикорупційний суд, Вища Рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія не є сьогодні незалежними. Це обман. Це перше. Вони створюються так званими міжнародними іноземними дорадчими радами.
Наша команда говорила про те, що НАБУ, САП, антикорупційний суд, — не незалежні, вони є органом, по суті, впливу на країну, на політичних персон і на політичні структури України.
– Ви про зовнішнє управління зараз говорите?
– Я не хочу говорити “зовнішнє управління”. Я говорю про факти, що зафіксовані нашими законами.
Коли були ці скандали з НАБУ й САП, наша команда внесла законопроєкт про національну асамблею, національну асоціацію, яка складається, як ми пропонували, з героїв України, які отримували героїв на полі бою виключно, і яким надавалося б право формувати НАБУ, САП, антикорупційний суд і всі інші незалежні органи влади. Незалежні від президента, від парламенту, від уряду.
І це було б правильне рішення, тому що незалежність не від народу України мусить бути і не від України, а незалежність від органів влади, від президента, парламенту, уряду.
– Ви ж по суті проголосували за те, щоб підпорядкувати НАБУ і САП президенту.
– Ми проголосували за те, щоб зруйнувати залежність НАБУ, САП й інших від іноземних дорадчих рад.
– І передати їх в підпорядкування Генерального прокурора?
– Ні, ми одразу внесли закон про формування цих органів абсолютно незалежною українською структурою, національною асамблеєю, яка складається з героїв України.
– Але ж це неконституційна структура.
– НАБУ, САП, Антикорупційний суд, міжнародні дорадчі ради — конституційні структури? Ні, не конституційні.
– Тобто бити по неконституційним структурам ще однією неконституційною структурою?
– Ні. Справа в тому, що для нас потрібна справжня незалежність антикорупційної системи. Сьогодні вона не незалежна. Сьогодні вона залежна, але від іншого центру впливу.
– Якого?
– Я, коли готувалася на ефір до вас, вирішила, що більше не буду використовувати якихось толерантних конструктивних формулювань.
Я хочу вам сказати, що сьогодні в Україні не одна війна. Одна війна у нас гаряча з кривавим ворогом — з Путіним, з Кремлем, де ми точно знаємо, де ворог, а де наша країна і наші друзі. Тут чітко все відомо. Ми воюємо, віддаючи життя найкращих українців, за те, щоб зберегти Україну, зберегти людей, народ, нашу землю.
Але існує друга війна. І ця друга війна в тилу. Вона закрита війною. Коли люди не можуть спостерігати за тим, що відбувається в парламенті, в уряді, в тилу, які закони приймаються, що взагалі відбувається.
Тут іде процес абсолютно стратегічний, свідомий, спланований, коли у нас, у українців, забирають ті 80% країни, які у нас залишилися.
– Треба розбиратися, щоб це конспірологією не виглядало.
– Закони, які приймаються, — це конспірологія?
– Ні, я ж навпаки хочу, щоб ми без конспірології з вами рухалися.
– Я 26 років в політиці, і для мене конспірологія — дурниця. Закони, конституція і все інше — для мене це факти.
– На вашу думку, хто вас замовив?
– Я хочу пояснити, чому мене замовили. Потім я поясню, хто замовив.
В Україні з початком війни почали приймати закони, які прямо суперечать Конституції, прямо суперечать національним інтересам України, і які в України забрали вже суверенітет.
Всі закони однакові. Вони різні, стосуються різних органів влади в Україні, але мають одну й ту ж систему відібрання в України системи управління собою.
– Чекайте, відібрання суверенітету ви маєте на увазі?
– Прямо суверенітету, так. Конституційний суд — вищий орган судової влади України. Він може зупинити незаконний відбір в України природних ресурсів, може зупинити наступ на права і свободи людей, може зупинити ті закони, які приймаються проти національних інтересів.
Так от, перший закон. Конституційний суд тепер формується у нас не президентом, парламентом, з'їздом суддів, — так, як в Конституції приписано, по третині.
А тепер на базі закону, який прийнятий цією Радою, — ми єдині, хто за це не голосували, — створюється така собі іноземна дорадча рада. Три на три. Три — невідомі іноземні люди, і три — це начебто українці.
– Чому начебто?
– Тому що вони вибрані також під тиском. Але в цьому законі прописано, що вирішальними є голоси цієї трійки, яка створена з іноземців. Я не проти них, не за них. Я хочу запитати, де вони взялися, хто їх нам запропонував, перед ким вони звітують і чи відповідають вони за те все, що відбувається в Україні.
Іноземна дорадча рада обирає пропозиції на посади суддів Конституційного суду. А президент, з'їзд суддів і парламент зобов'язані просто їх призначити своїми підписами і своїми голосуваннями. Жодної країни в світі немає, де б таке було.
– Погоджуюсь з вами на 100%, що ми маємо право знати, хто ці іноземці, хто ці люди, після історії з наглядовою радою Енергоатому, де, окрім наших персонажей, двоє іноземців були. Але давайте так чесно, що ми з вами наробили б без всіляких іноземних експертів. Які ми з вами створили інституції і що нам з цим робити, коли ми говоримо: "А до чого тут іноземні експерти?" Я, можливо, теж би був проти іноземних експертів.
– Ні, ні, це не експерти. Це влада в Україні. Це не іноземні експерти. Це люди, які призначають конституційних суддів.
– І потім впливають на цих суддів?
– Безумовно. Тому що вони, по суті, формують органи влади в Україні. Це не все.
– Я скажу зараз дуже жорстку річ. Пані Юліє, ми з вами знайомі скільки десятків років?
– Стільки, скільки я в політиці, а ви в журналістиці.
– Дуже багато. Скільки спроб у нас було створити високоефективну державу? Ми з вами зустрічались на ефірах, говорили, на Майдани виходили, життям своїм ризикували. У результаті, що ми отримали? От ми з вами понастворювали структур, в тому числі з Конституційним судом. Потім дійшли до межі, коли треба ж дивитися, як цивілізований світ живе. Може запросимо їх, щоб вони щось нам тут підрихтували?
– Не так. Проблема в тому, що конституційно у нас президентська форма правління з абсолютною владою президента. От наша біда. Кожен раз, коли приходить новий президент, у нас залишається стара прогнила комуністична система управління без балансів, без противаг, без розподілу влади, без відповідальності, без справжнього контролю і так далі. Президентська форма правління передбачає, що змінити Конституцію без президента нереалістично.
Коли робились революції, нашою вимогою… Я теж учасник революції, і ви учасник революції. У другу революцію Янукович мене в тюрму посадив, я не могла бути учасником. Але партія наша не просто брала участь, а й боролася і тоді проти Януковича зробила все, що потрібно, щоб його не було. Ви знаєте, що потім на базі “Батьківщини” була створена об'єднана опозиція.
Я хочу сказати вам, що президент України має абсолютні повноваження. Нам треба це міняти, коли ви ставите питання, що робити.
Повертаючись до іноземних дорадчих рад. Конституційний суд формується іноземними дорадчими радами. Вища Рада правосуддя, яка формує всі без винятку судові органи, суддів призначає, — це іноземні дорадчі ради. Вища кваліфкомісія, яка суддів може карати.
– Хто за цим стоїть? От давайте вирахуємо цей центр впливу. Був такий термін — “Вашингтонський обком”. До речі, наші вороги це завжди називають “зовнішнім управлінням”, погодьтеся, так?
– Я так ніколи не роблю.
– Я не про вас зараз кажу, але ситуація настільки змінилась, що адміністрації Трампа глибоко плювати на все, що відбувається в Україні. Моя суб'єктивна думка.
– Це загальна думка всього народу України.
– Ви думаєте, цей “Вашингтонський обком” продовжує працювати настільки активно, щоб вибудовувати тут структури під себе?
– Ні. Я вам зараз розкажу, як це працює. Я хочу логічний ряд закінчити, що сьогодні майже в усі суттєві органи влади в Україні, доходячи до митниці, і всі силові структури, в більшості — уже іноземні дорадчі ради всіх призначили.
Це ми з вами взяли площину органів влади, де Україна й українські посадові особи, парламент, президент нічого не призначають. Призначають іноземні дорадчі ради. Ми не управляємо вже своєю країною. От я хочу на цьому акцентувати.
Є друга площина. Це наші монопольні корпорації, наші державні монополії. Енергоатом, НАК Нафтогаз, Укрзалізниця, Укренерго, Укрпошта і так далі. Там інший інструмент використаний. Їх всіх законами перетворили з державних підприємств в акціонерні товариства, призначили іноземні наглядові ради, а іноземні наглядові ради призначили менеджментом.
В іноземні наглядові ради входять їхні грантові люди з України й іноземні невідомі нам персони. І ви правильно сказали, що коли грянув конфлікт з Енергоатомом і там одну мільйонну частину корупції відкрили, то іноземна наглядова рада зникла. Ніхто їм не пред'явив жодної претензії. Відповідальності немає. Повністю менеджмент, який вони призначали, ні за що не відповідає.
І повне щастя, тому що антикорупційні органи також сформовані іноземними дорадчими радами. Все це з одного центру.
– А тут немає суперечностей, тому що “хлопнули” Енергоатом саме НАБУ і САП?
– Суперечності немає. Вони “хлопнули” і створили піар-привід навколо маленького ґвінтика Міндіча. Просто ніхто не розуміє, що Міндіч ніколи не був керівником, організатором. Це цап-відбувайло.
Вся вертикаль над ним, яка стояла…
– Тут же можна розкручувати.
– А вони ж не розкручують. Я хочу думку завершити, що все це одна система. Ми сьогодні не маємо наших корпорацій, ми ними не управляємо.
По Енергоатому я вам розкажу взагалі дивні речі. Наприклад, Енергоатом якимось невідомим посередникам продає по 6 грн в той час, коли у них собівартість 57 коп за кіловат. Продають по 6, по 8 грн за кіловат. Посередники забирають і бізнесу продають, і бюджетним від 16 до 25 грн за кіловат. Ви розумієте, як обдирається Україна на чолі з іноземною наглядовою радою і на чолі з їхнім менеджером?
– А куди вони виводяться?
– Де ви бачите в Україні ці гроші?
– У бюджеті, мабуть?
– Ні, у бюджеті не може бути, тому що там прокладка — це приватні компанії, яким сьогодні з Енергоатома віддають за копійку електроенергію, а вони потім продають у п'ять, у шість разів дорожче. Це практично з нашого бізнесу знімається, з наших бюджетних установ, читай, з бюджету, сотні мільярдів гривень. Це іноземна наглядова рада, їхні менеджери. Вони називають це ринком.
Ніякого ринку електроенергії у нас немає. Це монополія. У нас 52%, а сьогодні вже майже 60% — це державна атомна електроенергія, яка коштує копійки. От як з країни знімають сотні мільярдів, прикриваючись іноземними наглядовими радами й іноземними менеджерами.
Те ж саме відбувається в НАК Нафтогаз, те ж саме відбувається в Укренерго, те ж саме відбувається в Укрпошті. У всіх їхні менеджери отримують мільйонні заробітні плати на місяць. Наглядові ради отримують сотні тисяч гривень заробітної плати. Це все за рахунок тарифів українців.
Українців обклали сьогодні ще одним податком. Це непомірні, абсолютно необґрунтовані тарифи на електроенергію для бізнесу в першу чергу, але і для народу. Мінімум у два рази дорожче, ніж треба продавати.
– Наглядова рада на митниці…
– Там не наглядова рада, там міжнародна дорадча рада. Це просто призначили керівників на базі іноземної дорадчої ради.
– Це коли сталося?
– Прийняли закон десь, можливо, пів року тому.
– Погодьтеся, митниця — це чорна діра, в якій зникають, я думаю, трильйони.
–Так, у мене до вас питання. Це корупція?
– Звісно.
– А скільки років у нас НАБУ і САП працюють? 11 років. А чому немає жодної кримінальної справи по митниці? Чому немає жодної кримінальної справи по відмиванню грошей через ті ж самі іноземні лобістські фонди, куди з бюджету віддавали гроші на фортифікації, на захист енергооб'єктів. Ні захисту енергооб'єктів, ні фортифікації, нічого. Сотень мільярдів гривень немає. Де хоч одна справа НАБУ?
Я вам зараз стверджую: перше, в України забрали суверенітет. Вважайте, це моє звернення до країни зараз. Ми, якщо чесно сказати, вже колонія. Ми не є суверенною державою.
– Чия колонія?
– Зараз я вам поясню. Це окрема дуже важлива тема. Тобто ми — реальна колонія. Я говорю вам, що внаслідок законів, які прийняті під час війни, Україну позбавили суверенітету, передали іноземним дорадчим радам, Україну позбавили де-факто контролю над своїми державними монополіями через іноземні наглядові ради.
– Хто цей центр, який узурпував, як ви кажете, всю країну?
– Я пояснила, що з країною відбувається, що ми експериментальний майданчик, що у нас дві війни, і ці дві війни — це, по суті, майже одне ціле.
Тепер я вам скажу, що до всього, що зараз у нас робиться, не мають відношення ні Сполучені Штати, ні країни Європейського Союзу, ні Європейський Союз, ні будь-яка інша країна. У світі давним-давно існують глобальні процеси, і ці глобальні процеси дуже схожі на те, що в Україні відбувається від отримання нами незалежності.
Скажіть, будь ласка, існування в Україні української олігархії — це конспірологія?
– Ви говорите зараз про світовий тіньовий уряд.
– Та ну що ви, я в такі ігри не граю. Я взагалі цими термінами не користуюся. Скажіть, будь ласка, наша вітчизняна олігархія — це конспірологія, чи це реальність?
– Це абсолютна реальність. Це люди, які зрозуміли, що вони можуть зараз це зробити, використовуючи державну владу.
– Дивіться, як це починалося. Первинний капітал, потім примноження первинного капіталу, потім купівля засобів масової інформації і створення засобів масової інформації. Потім вони гроші, які заробляли, вкладали в політику.
Поєднання великого бізнесу, засобів масової інформації, впливу на владу. Потім вони у нас почали обирати народних депутатів, президентів. По суті, уся приватизація ключових об'єктів, яка пройшла в Україні, здійснювалася на базі олігархії. Це факт.
Це органічний процес створення олігархії, коли йде накопичення капіталу, потім засоби масової інформації, потім призначення політиків і формування політики вже в своїх інтересах. Ці процеси органічні. Про них ще Платон і Аристотель говорили. І називали це олігархією. Те ж саме відбувається в світі.
– Коли ви були на посаді прем'єр-міністерки, я відверто вам кажу, не пам'ятаю якихось антиолігархічних кампаній.
– Дарма ви так говорите. Знаходячись на позиції прем'єр-міністра, і ви це добре знаєте, тому що ви це пам'ятаєте, я була в опозиції. Я почала з віцепрем'єра, коли я всій олігархії, яка качала з енергетики гроші, перекрила все. Після цього вони кинули у в'язницю мого чоловіка, мого батька по лінії чоловіка, всю його родину, потім мене.
Навіть, коли я була віце-прем'єр-міністром з енергетичних питань, і коли я перекрила всі схеми абсолютно до єдиної, тоді у нас запрацювала енергетика, атомна енергетика, вугільна галузь, все. Вони ж мене після цього у в'язницю кинули.
– Знаєте, що мені сказав один економіст? Він сказав, що будь-яка держава, навіть слабка, все одно сильніша за олігархат. І якщо є політичне рішення, держава роздрібнить його і зробить нормальним бізнесом. Антимонопольний комітет має працювати, правда ж?
– Він не працює. Те, що ви цитували, може стати реальністю, коли хоча б один раз в країну прийде президент, який змінить систему управління й реально поставить всіх в одні умови й правила життя.
Але почати цей президент новий мусить з нової Конституції України, яка буде зроблена не зверху, щоб зберегти монополію влади президента, а яка буде зроблена базуючись на елітах країни, — правознавчих, конституціоналістах, справжньому, а не сурогатному громадянському суспільстві. Нам потрібно це хоч раз зробити.
Я вам сказала, що процес зрощення олігархії в нашій країні, як і в будь-якій іншій, природній. Але нашій олігархії 35 років, наприклад. Але в світі ті самі процеси йдуть, вони такі самі природні, вони нічого спільного з конспірологією не мають.
Але та олігархія, яка сьогодні працює, живе і управляє процесами на глобальному рівні, зрощувалася 200–300 років. Це велика, дуже потужна, дуже впливова фінансова олігархія світу.
– Це клани Ротшильдів, Рокфеллерів?
– Не називайте прізвища, я вас прошу. Це система, яка базується на великих друкарських верстатах, на великих впливах, на міжнародних структурах.
Наша олігархія бере пароходи, заводи, землі, я не знаю. А світова бере такі країни слабкі, як наша, які не можуть опиратися, які не мають розуміння, які не інституціоналізовані правильно, де народ не розуміє, що роблять з тими, хто сидить зверху. Сьогодні це, по суті, маріонетки, якими управляють.
Тому я хочу констатувати дуже важливу і неприємну для України річ. Українці сьогодні не керують Україною, українська влада не керує Україною. Сьогодні країна керується через міжнародні дорадчі ради, які інституціоналізовані законами, і через іноземні наглядові ради в наших державних монополіях. Країна сьогодні керується не в національних інтересах нашого народу.
– Що стосується наших національних інтересів України. Ви сказали, що має прийти президент. Це має бути президент диктаторського типу, я так розумію?
– Ні, навпаки.
– У нас вже були демократи. До речі, в часи, коли ви були прем'єр-міністром.
– І на цьому в нас був конфлікт. Тому що я вважала, що потрібно міняти повністю всю систему, а не залишати абсолютну владу будь-якого президента.
– То ви за президентську республіку чи за парламентську? Ми вже зайшли в таку теоретичну дискусію.
– Я можу сказати, що в усіх країнах світу президентська або парламентська — це умовні речі.
– Але ж закони розмежовують повноваження. Це в нас хаос.
– От ви головне сказали зараз. Нам потрібна не назва парламентсько-президентська. Це штампи. Нам потрібні правильні баланси, противаги. Це абсолютно зрозуміло, як робити, але для цього потрібна воля президента. Він мусить обмежити свою владу. У жодного президента на це рука не піднялася.
– Президент сам собі нічого не обмежить. Це парламент має зробити.
– В історії світу були приклади, коли себе обмежували в повноваженнях. Наприклад, Квасневський.
– Ви покладаєтеся на винятки, які трапляються вкрай рідко, насправді.
– Не на виключення я покладаюсь. Я взагалі покладаюсь на реалістичні речі в своєму житті. Я вам скажу, на що я покладаюся.
Я покладаюсь на те, що сьогодні хоча би різні еліти країни, освітяни, ті, хто працює в охороні здоров'я, люди, які працюють в засобах масової інформації, військові наші, частина політиків, бізнесмени, які хочуть чесно і нормально працювати, зрозуміють, що Україну перетворили в такий експеримент, як забрати країну в народу, як забрати суверенітет і як забирати в народу свободу.
Я хочу, щоб еліти це побачили і після війни, коли буде можливість перезавантажити владу, щоб вона була перезавантажена таким чином, щоб ми мали можливість не революції робити, не помирати на війнах, а щоб ми мали можливість зробити Конституцію, в якій виконавча влада буде жорстко відмежована від контролюючих органів, контролюючі органи будуть жорстко відмежовані від всіх, хто має доступ до фінансів.
Такий проєкт Конституції наша команда до 19-го року розробила. Можливо, ви пам'ятаєте, перед виборами 19-го року ми робили величезний форум, де ми презентували ці проєкти.
– Ми зайшли в таку дуже теоретичну дискусію щодо парламентсько-президентської моделі. Ви думаєте, що парламент може це зробити, якщо, скажімо, у нас буде парламент, який не буксує, як зараз?
– Цей парламент — це не парламент. Сьогодні це абсолютний інструмент в руках президента, причому тотально. Ми не входимо до більшості. У той же час президент сьогодні в силу своєї, я б сказала, недосвідченості, коли він зайшов на посаду, і потім, коли оце все розгорталося, він потрапив в повну залежність.
– Від кого?
– Від цих систем, яким він сьогодні підпорядковується.
– За системами стоять люди.
– Я вам говорю про глобальну фінансову олігархію, яка сьогодні через свої міжнародні інструменти впливає на всі процеси в Україні.
Через залежність від отримання кредитів, через залежність від отримання зброї, через інші залежності, зараз парламентський процес перетворився на дуже примітивний. До нас на погоджувальну раду приходять з табличкою: ось закони, а ось їхня вартість. Ви цей закон приймаєте — нам дають 300 млн доларів кредиту, причому під дуже високі відсотки. Ви приймаєте оцей закон — дають, наприклад, 100 млн.
Я прихопила порядок денний останнього тижня. Це 7–9 квітня. Тут 80% законів, які далі тотально кінчають нашу незалежність.
– Там все за гроші?
– Так, кожен закон розцінений, скільки ми за це отримаємо кредитів. Я буквально декілька законів наведу.
– Давайте найяскравіший, Юліє Володимирівно.
– Законопроєкт №14005, наприклад. Друге читання. Він, бачите, помічений в Ukraine Facility (чотирирічна програма фінансової підтримки від ЄС на 2024–2027 роки загальним обсягом 50 млрд євро, – ред.).
Про що законопроєкт? От людина в Україні має хоч мінімальний борг за порушення прав дорожнього руху, за комунальні послуги, перед банками, перед колекторськими компаніями, немає значення. Є борг.
За цим законом людина без суду, без слідства, автоматично включається до національного реєстру боржників. Як тільки людина потрапила в національний реєстр боржників, автоматично без суду блокуються всі рахунки, блокується вся власність.
Якщо людина, наприклад, на окупованій території десь залишила житло і там накопичилися комунальні послуги, і ще вони тут обліковуються, то у неї можуть навіть конфіскувати єдину квартиру.
Це перший закон в історії України, який суперечить Конституції, який дає право забирати квартиру.
– Ви ж відправили його на експертизу в Конституційний суд, який ми з вами згадували?
– Однозначно. У нас Конституційного суду сьогодні немає. Там сидять ті, хто ці закони нам і пхає.
Тут не просто це, а ще й одна деталь. Тут вставили приватних виконавців. Якщо ви протягом 15–30 днів погасили борг, то з вас все одно будуть брати 10% на приватних виконавців. Такий скромний закон, який проголосований. Ми не просто не голосували, а й п'ять разів зривали його в парламенті. І це якраз переговорні процеси з депутатами.
Він повністю антиконституційний. Тепер питання: накладе на нього президент вето, чи не накладе. Він вільний захищати людей, чи не вільний? (21 квітня президент підписав законопроєкт №14005 про цифровізацію виконавчого провадження для пришвидшення стягнення боргів, – ред.)
Ще один закон дуже цікавий, який ввів нові податки. А для кого ж ці податки ввели? Зараз я вам розкажу. Це все тільки один тиждень, як наш народ нищать.
Законопроєкт №15112. Ви знаєте, що сьогодні у нас майже всі родини розділені. Частина на війні, частина тут мешкає, а частина за кордоном. Тут, як правило, залишилися літні люди, які не хочуть виїжджати, не можуть виїжджати. А там, можливо, донька з дітками своїми знаходиться. Як правило, враховуючи пенсії, які платять українцям... Я навіть не хочу цього питання зараз чіпати, тому що це геноцид літніх людей.
Так от, наприклад, посилочку присилають маленьку, вартістю менше 115 євро. Раніше це не обкладалося податком. А тепер цей законопроєкт №15112 ввів на такі посилочки 30% податку. Тобто, отримує тут літня людина цю посилочку і з цієї пенсії мусить 30% заплатити державі податку за таку посилочку. (Законопроєкт №15112 станом на 1 травня очікує розгляду Верховною Радою, – ред.)
Скажіть мені, будь ласка, проти кого це приймається? Ви розумієте, що вони вже жодної посилки не зможуть отримати, тому що за кордоном не можна оплатити ці податки.
– Я вас правильно розумію, пані Юліє, ви так плавно підводите, що вас замовив цей світовий олігархат по великому рахунку?
– Я ще хочу сказати, може, люди це не знають, ще один закончик прийнятий теж. Ми не голосували за жоден. Ми боролися, як могли. Ми одні там. Всі інші за це лайно голосують.
Законопроєкт №15111, де ввели податок на таку платформу, як OLX, де наші внутрішні переселенці продають уже останні свої вживані речі. Тепер вони будуть теж платити податок, а раніше вони його не платили. У цьому законопроєкті десяток таких речей (8 квітня Рада ухвалила за основу законопроєкт №15111-д про оподаткування доходу з цифрових платформ, – ред.).
Крім того, ще двома законами в Україні забрали право мати свій незалежний орган акредитації тих структур, які будуть сертифікувати товари, наприклад, або роботи, будуть встановлювати технічні умови. Тепер не ми це будемо робити.
– Тут в кожному епізоді треба розбиратися. Ви ж чудово знаєте, що у нас сиділи дядьки з такими писками, які сертифіковували автомобілі Mercedes для України. Це був цирк нереальний. Просто витискали гроші фактично з повітря.
– Ніхто про це не говорить. Розумний підхід мусить бути до всього, але немає жодної країни в світі, де орган сертифікації і створення технічних умов був би не національним.
– Ви знаєте, як це в Європі? Якщо це сертифіковано в ЄС, то це приймається всіма країнами.
– У нас і так це вже є, але я ще раз хочу вам сказати, що тут мова йде про сертифікацію всередині України. Ви розумієте, що це орган, який може щось не сертифікувати для того, щоб розчистити комусь доступ до ринку. Зараз це все буде робитися взагалі не українськими силами.
Я вважаю, що ми не можемо бути країною меншовартості, ми не можемо бути країною, яка не відбулася. Якщо ми можемо для всієї Європи захищати східні і північні кордони, то, я думаю, керувати своєю країною ми теж можемо, мусимо, і маємо на це право.
Такого перебрання управління країною немає ніде в світі. Жодної країни в Європі такої немає, й жодної країни в світі такої немає.
Тут я повертаюся вже до того, хто мене замовив.
– Довго ви так підводили до цього.
– Тут зійшлися три інтереси. Перше, НАБУ, САП, Антикорупційний суд. Вони — не різні гілки влади, як має бути в усьому світі. Слідство має бути відділене від суду, суд має бути відділений від прокуратури й від слідства, прокуратура відділена від суду й від слідства. Зараз весь цей монстр сформований з одного центру. Це міжнародні іноземні дорадчі ради.
Коли я почала публічно, а це було десь роки два тому, говорити про те, що країна сьогодні приватизується, що країна втрачає суверенітет і під тиском цей суверенітет віддає, на мене почали здійснювати певні…
– Це з-за кордону йде чи всередині України?
– Ні, за межами України мене питали: "А навіщо тобі це потрібно? Навіщо ти цю тему піднімаєш? Ви ж самі це приймаєте, ви ж самі вирішили, що такі закони у вас будуть". Це ж зрозуміло, що не самі, а під тиском війни, під тиском кредитів, під тиском вимог і так далі. Мене почали попереджати, що не треба, це ж нормально все.
– Хто попереджав?
– Я не хочу це говорити. Вибачте, будь ласка, це моя особиста історія життя.
– Це були іноземці?
– Це не українці, безумовно. Мені ставили питання: "А чим вам заважають ці іноземні наглядові ради? А чим вам заважають іноземні дорадчі ради?" Я говорю, що це суперечить Конституції, це суперечить основоположним ознакам, на яких тримається Організація Об'єднаних Націй. Це перша складова.
– Ми з вами мали шанс, так? От згадайте період після Помаранчевої революції. Вся влада в руках помаранчевої команди. Ви можете згадати, як реформували прокуратуру?
– Після Помаранчевої революції ніяких реформ не було. Я вам можу це абсолютно відверто сказати. Тому що з 301 законопроєкту, який розробив наш уряд, які були направлені в парламент, жоден не був прийнятий. У нас не було більшості, ви знаєте, що складалася вона з двох частин.
Більше того, я хочу вам нагадати виступ Зінченка, який склав повноваження, пішов з цієї влади, очолюючи офіс тодішнього президента. Він сказав, що не буде мати справи з цією корупційною гідрою. Я можу сказати, що й мене звільнили звідти, тому що я заважала жити “любим друзям”. Я й продовжую заважати жити.
– Не сприймайте як особистий закид, я зараз кажу про те, що в народу була можливість реалізувати свій суверенітет. Я кажу про цілісну команду, яка взяла владу в руки. Ми з вами Енергоатом згадали. Ви пам'ятаєте, кого призначили керувати Енергоатомом після революції? Андрія Деркача, який зараз сенатор Російської Федерації.
– Я не призначала. Я хочу вам нагадати, що я в уряді була в абсолютній меншості. У мене там було три людини, які були призначені саме від нашої команди. Уряд був Віктора Андрійовича Ющенка. На рішення, які я з великим трудом через цей уряд проводила, Ющенко накладав вето.
Після Помаранчевої революції, я хочу вам нагадати, коли мене відправили у відставку через короткий час, кого призначили прем'єр-міністром України? Януковича. Так про які реформи ми говоримо з вами?
Повертаючись до того, хто мене замовив. Перша частина, НАБУ, САП і Антикорупційний суд виконують проти мене чітке замовлення своїх господарів, які їх і призначали через іноземні дорадчі ради.
Друге, НАБУ і САП, проти яких я виступила публічно й сказала, що це не антикорупційні органи, що це орган політичного впливу на політиків всіх рівнів в державі Україна, і що вони за 11 років проти жодного високопосадового корупціонера, які сотнями мільярдів розкрадають гроші з бюджету України, не порушили справи, вони їх всіх покривають.
Далі НАБУ і САП проти мене виступили вже тоді публічно. По-моєму, Кривонос в інтерв'ю сказав, що всі, хто проти нас виступали, ми до них прийдемо. Тобто у них була своя мотивація проти мене прийти.
Третє. Частину впливу має і чинна влада, на жаль, на Генерального прокурора, на НАБУ, на САП, тому що Генеральний прокурор всі репресії проти мене освятив своїми підписами. Тому тут склалися всі інтереси, і сьогодні вони намагаються за відсутності будь-якого порушення закону з мого боку, розправитись зі мною, тому що я називаю речі своїми іменами.
– Ви хотіли перепідпорядкувати НАБУ і САП Генеральному прокурору, який проти вас підписує.
– Я виступила проти НАБУ і САП, проти всього цього монстра, який не бореться з корупцією в Україні.
– Ви ж знали, який буде результат, що його перепідкорядкують.
– Ні, ми внесли законопроєкт про створення національної асамблеї, яка буде формувати антикорупційні органи. Він і зараз внесений до парламенту.
Я вважаю, що всі контролюючі органи, не тільки НАБУ, САП й антикорупційний суд, мусять бути сформовані українським незалежним органом, який складається, як я вже сказала, з героїв України, які отримали звання героя на полі бою.
Так, може, там не все ідеально, але це буде національний орган, це буде орган, сформований з тих людей, які пішли віддати життя за Україну й героїчно борються за Україну.
– Але ж це мають бути професіонали не лише у військовій справі, погодьтеся.
– Серед них, повірте мені, більшість — це люди з прекрасною освітою. Ці люди абсолютно свідомо пішли на фронт воювати за Україну.
Подивіться, хто сьогодні в Верховній Раді сидить. Там половина без освіти, там половина з купленими дипломами, там половина людей, які взагалі навіть назви законів не читають.
Я вважаю, що ті, хто віддає своє життя за Україну сьогодні, і заслужив звання Героя України на полі бою, — це найдостойніші люди сьогодні в Україні.
– Це класна промова. Я з вами згоден. Але послухайте. Знаєте, що я не зовсім розумію? Я, по-перше, не є адвокатом НАБУ і САП. Я збирав аналітику, щоб бабахнути розгромну статтю про те, що ми створили антикорупційну інфраструктуру, а посадки високопосадовців категорії А немає. Після Міндічгейту я замислився — щось відбувається.
– Одна проблема є. Конституційного суду сьогодні немає. Цей Конституційний суд розгромили напередодні прийняття цих всіх законів. Якби сьогодні був законний, нормальний Конституційний суд, який служив би Україні, і дай Бог, колись такий буде сформований, то таких законів, про які я говорю, в Україні ніколи б не було.
Зараз ще внесено Трудовий кодекс, де у людей, що працюють, забирають всі абсолютно права і показують це як реформи. Я хочу зараз всім, хто мене чує, сказати дуже відповідально: ніяких реформ в Україні не відбувається. В Україні відбувається захоплення суверенітету України і захоплення природних ресурсів, багатств, державних монополій всупереч інтересам українського народу.
Сьогодні на Україні робиться бізнес, в тому числі на державних корпораціях, монополіях, які мусять навпаки людям сьогодні спасіння нести. Сьогодні приймають ці рішення, які вбивають країну.
Національний банк — один із перших в основі цього. Політика Національного банку сьогодні вбиває економіку України. Я це говорю як професіонал, а не як дилетант. Я вам наведу буквально три цифри, і вам теж це стане зрозуміло.
Перша цифра. За критеріями Світового банку, у нас має бути не менше 60% ВВП в обігу національних грошей. У нас сьогодні 31–32% з невеликим. Нам закрили право користуватися своїми грошима.
Другий показник за критеріями Світового банку. Не менше 80% ВВП мусить бути віддано в економіку кредитів. У нас сьогодні від 9,5 до 11,5. Перекрили все кредитування нашої країни. Третій показник — показник інфляції. Десь половина показника інфляції — це облікова ставка Нацбанку, на базі якої формуються кредитні ставки. У нас за всю війну і до того ще просто громили бізнес через ставки 17, 20, 25, 30, коли навіть близько такої інфляції не було. Нас вбивають.
– Ви скажіть, будь ласка, зараз Україна може отримати 90 млрд євро. Це називають кредитом. Він, в принципі, на пільгових умовах. Ваша фракція буде голосувати за ті законопроєкти, які дозволять отримати цей кредит?
– Він не на пільгових умовах. Це звичайний кредит, навіть відсотки трошки вищі, ніж в Європі кредити дають.
– Це за умови, коли Росія почне сплачувати репарації, так?
– Нам, по-перше, нічого поки не дають. Нічого з цих 90 млрд не отримали.
– Пообіцяли, що вже в наступному кварталі Україна може отримати перший транш.
– Поки що з цих 90 млрд, які ми візьмемо в кредит, в Україну прийдуть тільки 30. Тобто нам кредити потрібні, тому що ми воююча країна.
– А 60 куди подінуться?
– А 60 підуть на програми в Європейському Союзі підтримки України.
– Це виробникам, зокрема, зброї, боєприпасів?
– Поки що це не розписано. Ми нормальні, надійні, як країна, як ті, хто бере кредити, і ми їх повертаємо. У нас тут нема проблем.
Що стосується Національного банку. У нас Національний банк ще кожний рік з бюджету забирає гроші. На 2026 рік, вони 174 млрд забирають для того, щоб потім віддати їх комерційним банкам через депозитні сертифікати. Тому я вам кажу, під час війни Національний банк не має права з бюджету забирати живих грошей — 174 млрд.
На цю хвилину Національний банк через депозитні сертифікати віддав майже 330 млрд грн бюджетних грошей комерційним банкам. Я хочу вам сказати, що це політика, яка вбиває економіку України й з цим треба покінчити.
– Скажіть, будь ласка, так ви будете голосувати за ті закони, які називають євроінтеграційними?
– Я й моя фракція, яку я очолюю, голосуємо за всі законопроєкти, які не суперечать інтересам України, які йдуть на користь нашому війську, які йдуть на користь людям, таких приблизно 20–25%.
За всі закони, які хоч мінімально торкаються суверенітету України, або прав і свобод людей, як я назвала вам закон з боргами людей, або з платформою OLX, або з посилками, ми за таке не голосуємо, навіть якщо там стоять 10 маркерів Європейського Союзу.
Сьогодні під маркерами Європейського Союзу, на жаль, протягуються законопроєкти, які нічого спільного з євроінтеграцією України не мають.
– І дуже коротко скажіть, що вам відомо, коли ваша справа буде розглядатися у ВАКС?
– Вони мені з урахуванням мого відрядження, в яке вони нарешті мене відпустили, дали на ознайомлення зі справою три тижні. У той час, коли людям, яких на корупції, як вони кажуть, ловлять, дають ознайомлюватися зі справами рік-два і так далі. Саме тому я не знаю. Вони гонять цю справу, вони хочуть будь-яким чином мене посадити у в'язницю.
Я хочу сказати, що б вони зі мною не зробили, це абсолютно не зупинить моєї боротьби проти всього того, що я вам зараз розповіла. Я хочу звернутися до всіх, хто мене чує. Ми відкриті, всі, хто хоче боротися за повернення Україні суверенітету, справедливості, нормального життя…
– Ви закликаєте до революції?
– Ні, я закликаю йти в нашу команду, працювати з нашою командою, тому що у нас є дуже чітка, покрокова стратегія, як країну вивести, як з війни, так і з гібридної колонізації.
– Ви вже готуєтеся до виборів.
– Ні, я говорю про те, що країна в біді й наша команда має чіткий план, як можна країну врятувати.
