Централізована система теплопостачання Києва, створена ще за радянських часів, поступово втрачає ефективність і потребує модернізації. Водночас повністю відмовитися від неї наразі неможливо, тому для підвищення енергетичної стійкості столиці необхідно розвивати гібридну модель із використанням альтернативних джерел енергії та нових технологій.
Про це в ефірі телеканалу "Апостроф" розповів віцепрезидент, директор Науково-технічного центру Академії будівництва України Іван Перегінець.
Він наголосив, що повністю відмовитися від централізованої системи теплопостачання у Києві наразі неможливо, однак місту необхідно поступово переходити до більш гнучкої та стійкої енергетичної моделі. За його словами, більшість існуючих систем теплопостачання була створена ще в радянські часи — у 1960–1980-х роках — і розрахована на іншу економічну модель, коли енергоносії були значно дешевшими. Тому сьогодні вони потребують модернізації та доповнення новими технологіями.
"Системи, які були спроєктовані, збудовані з радянських часів, вони, безумовно, вже втратили свою актуальність з точки зору тої парадигми забезпечення теплом... Але я б не сказав, що треба робити або те, або те, але гібридні системи теплопостачання. Як серцево-судинна система людини. Так, є серце, яке качає енергію, а артерії, вени і навіть капіляри, вони також зжимаються і підсилюють. От за такою системою можна буде структурно і відновлювати, модернізувати саму теплосистему міста Києва", — пояснив Перегінець.
Експерт наголосив, що оптимальним рішенням для столиці може стати гібридна система теплопостачання, яка поєднуватиме централізовані мережі з локальними джерелами енергії. Така модель повинна враховувати не лише технічні та технологічні аспекти, а й юридичні, управлінські та фінансові питання. При цьому стратегія розвитку має бути розрахована не на короткий період, а на десятиліття вперед — щонайменше на 20–50 років.
"Тобто пігулки, якими зараз ми когенераційними так званими установками на один-три мегавати забезпечуємо резерв, це не може бути постійно. З одної точки зору, з іншої точки зору ті близько там 2,5 тисячі кілометрів теплотрас, які зав'язані на основній течії — п'яту, шосту, Дарницьку, — також не можна ними нехтувати, бо це дуже великий потенціал", — сказав він.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
На думку науковця, столиця має значний невикористаний потенціал альтернативних джерел енергії, зокрема енергію річки Дніпро та побутових стоків, що дозволить значно знизити залежність від газу та вугілля.
"Дуже великий потенціал річки Дніпро для установки теплових насосів на 10–100 МВт, так званих районних. Це досвід Стокгольму. Якщо залишаться у нас ТЕЦ на одному паливі, на газі, то решта дублюючих цих систем можуть бути на альтернативних джерелах. Квартальні можуть бути — утилізація, наприклад, тепла побутових стоків. Величезна. Тонни води, яку ми викидаємо з температурою 18–20 градусів тепла повертаємо близько 20 кВт теплової енергії в будинок знову", — зазначив фахівець.
За словами експерта, у Києві налічується близько 10–11 тисяч багатоквартирних будинків, і їх утеплення та встановлення альтернативних джерел енергії може суттєво зменшити споживання тепла. Наприклад, використання повітряних теплових насосів для вентиляційних систем уже показало ефективність у деяких житлових комплексах, де значну частину гарячого водопостачання забезпечують саме такі установки.
"Найнайвигідніше, найдешевше — це термомодернізація будівель, це є великим джерелом економії. На Караваєвих дачах зробили асоціацію теплових насосів України. І там на 80% гаряче водозабезпечення вже є. Якщо ми робимо таку велику програму термомодернізації, то я б це об'єднав і на рівні Києва, і на рівні Кабінету Міністрів", — підкреслив він.
Перегінець додав, що реалізація подібної програми потребує значних ресурсів і може тривати 5–15 років, а її вартість вимірюватиметься мільярдами доларів. Однак у довгостроковій перспективі це дозволить створити більш стійку та ефективну систему енергозабезпечення міста.
"Апостроф" повідомляв, що Київ має одну з найбільших централізованих систем теплопостачання в Європі, однак втрати тепла в мережах можуть сягати до 40%, що робить її малоефективною. Перехід до децентралізації — з установленням невеликих котелень на центральних теплових пунктах (ЦТП) та дахових котелень у нових будинках — є одним із ключових шляхів до підвищення енергоефективності та підготовки до наступного опалювального сезону. Водночас повністю реалізувати такі зміни за один рік неможливо.
