У Києві розпочали створення культурного осередку "Простір Світличних" у будинку на вулиці Уманській, 35. Про старт робіт повідомила організація "Уманська 35/20", яка вже розпочала ремонт приміщення та оголосила пошук волонтерів.

Саме тут у 1960–1970 роках відбувалися неформальні зустрічі українських шістдесятників, які стали важливою частиною руху культурного спротиву.

"Колись на Уманській, 35, у помешканні Івана та Леоніди Світличних вирувало неформальне культурне життя й формувалася спільнота шістдесятників. Сьогодні тут киплять ремонтні роботи", – йдеться в повідомленні організації.

Читайте також: Будинок авіаконструктора Івана Сікорського у Києві планують відновити й створити там музей.

Дім Світличних на Умаанській
Дім Світличних на Умаанській
Фото: The Ukrainians

Іван та Леоніда Світличні мешкали в квартирі №20. У цьому просторі збиралися Василь Стус, Василь Симоненко, Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Дзюба та інші діячі українського руху опору.

Продовження після реклами
РЕКЛАМА

Команда ініціативи зазначає, що шлях до початку робіт був доволі тривалим. Півтора року зайняли бюрократичні процедури, а ще понад п'ять років тривала робота з локацією.

Продовження після реклами
РЕКЛАМА

За цей час тут проводили поп-ап-виставки, толоки, висаджували клумби пам'яті та реалізовували тимчасові культурні події.

Нагадаємо, що дім дитинства Девіда Боуї планує відновити благодійна організація, яка займається історичною спадщиною.

Наразі організатори шукають волонтерів, готових долучитися до наступних етапів ремонту. Майбутній простір планують зробити місцем зустрічей, локальних подій та платформою для роботи з пам'яттю про український рух опору.

Про подружжя Світличних

Іван Світличний – літературознавець, поет, критик, правозахисник і дисидент, репресований радянською владою. Він народився та виріс на Луганщині, був лауреатом Шевченківської премії та одним із засновників Клубу творчої молоді "Сучасник". У середовищі сучасників його називали "архітектором шістдесятницького руху".

Іван Світличний і Леоніда Терещенко познайомилися на початку 1950-х у бібліотеці імені Вернадського, яку тоді називали "Академкою". Їхнє знайомство почалося майже непомітно, але поступово переросло в близькість, спільні походи до театрів і розмови про літературу.

У січні 1956 року вони одружилися в рідному селі Івана – Половинкиному. Льоля їхала на весілля з незвичним посагом – двома мішками книжок чоловіка.

На фото ліворуч – Світличні у Києві, 1960 рік, праворуч – шлюбна світлина Світличних, 1956 рік
На фото ліворуч – Світличні у Києві, 1960 рік, праворуч – шлюбна світлина Світличних, 1956 рік
Фото: Музей шістдесятництва

У 1960 році Світличні отримали квартиру на Уманській, 35. Маленьке житло на п’ятому поверсі з часом стало одним із головних неформальних центрів українського шістдесятництва. Цю квартиру Василь Стус назвав "Голубʼятнею".

Тут часто збиралися діячі українського руху опору. Льоля годувала гостей, дозволяла ночувати, підтримувала всіх, хто приходив. Іван ділився книжками, записував голоси поетів, радив і обʼєднував людей.

"Великий мій уклін сонечку вусатому, низький уклін – безвусим господарям, де я мав стільки теплих розмов і мовчань", – писав в ув’язненні Стус Світличному. – "Згадую стіни, завантажені книгами і гравюрами, керамікою й книгами, – думну сутінь, де добре мислилося й почувалося. Їй-Богу ж, коли є в Києві найрідніші закамарки, то один із них – там, у 'ластів’ячому гнізді', під самим дахом".

Тут існували продумані "секретики" – схованки для самвидаву, листів, заборонених текстів, а також негласні правила поведінки на випадок обшуків. Гості знали, де не ставити запитань, як поводитися, якщо хтось затримується на сходах, і якими маршрутами краще йти після зустрічей.

Іван Світличний з Льолею на тлі недобудованої нової хати в селі Половинкине
Іван Світличний з Льолею на тлі недобудованої нової хати в селі Половинкине
Фото: Музей шістдесятництва

Після першого арешту Івана, у 1965 році, і другого, у 1972-му, їхнє подружнє життя майже повністю перейшло в листи, побачення й очікування. За сім років таборів вони мали лише пʼять діб зустрічей. Льоля писала йому регулярно, їздила на побачення, витримувала допити, обшуки й приниження.

Після таборів Івана заслали на Алтай. Там вони удвох святкували "срібне" весілля 1981 року – на засланні, далеко від дому.

Продовження після реклами
РЕКЛАМА
Фото заарештованого Івана Світличного
Фото заарештованого Івана Світличного
Фото: The Ukrainians

Після інсульту Іван став майже нерухомим. Останні роки життя він не говорив, а Льоля доглядала його цілодобово, читаючи з очей і жестів. Вона залишалася з ним до кінця, а після його смерті видала його листи й тексти, зберігаючи памʼять про нього і про ціле покоління.

Напередодні перші мозаїки зʼявилися на станції "Академік Вернадський".

Новини для вас: