Систему бронювання потрібно змінювати, і це вже давно перезріле рішення. Але змінювати не хаотично, а через зрозумілу економічну і безпекову логіку.
Ми з 2023 року пропонували таку модель бронювання критичного для бізнесу персоналу: компанія має право бронювати до 15% ключових працівників — тих, без кого просто зупиняється робота — за умови встановлення рівня зарплат 35000+ грн. Це б дало можливість залучити більше 250 млрд грн до державного бюджету через детінізацію зарплат і зростання податкових надходжень. Це не про пільги для бізнесу, а про виживання економіки, бо саме економіка сьогодні фінансує армію. І якщо ми послабимо економіку, то автоматично послабимо й оборону.
Паралельно нам потрібно посилювати рекрутинг до ЗСУ, створювати економічні стимули для добровольців, запускати системну ротацію (військова служба — цивільна робота) та залучати іноземців-рекрутів. І обов’язково — провести аудит використання людського ресурсу в секторі оборони. Зараз маємо парадокс: в армії понад мільйон людей, а наскільки ефективно вони використані — питання відкрите.
Дефіцит кадрів — вже ключова проблема економіки. Заповнено лише близько 75% вакансій, і більшість з них не закриваються місяцями. При цьому 9 мільйонів українців залишаються поза економічною активністю. Це означає, що резерв є, але з ним не працюють системно.
Радикальні ідеї на зразок “забрати всіх у військо, залишивши лише критичні підприємства” — це шлях до економічного колапсу. Економіка — це не набір окремих галузей, а єдина система. Якщо випадає одна ланка, то зламається все.
Головне завдання — знайти баланс: забезпечити армію людьми і водночас зберегти працюючу економіку. І цей баланс можливий лише через чіткі правила, прозорість і стратегічний підхід до розвитку людського капіталу.
Джерело: facebook.com/dligach
