Робота українського дипломата на «Глобальному півдні» відрізняється від роботи в країнах-партнерах України на «Глобальній півночі» десь приблизно так само, як підкорення Говерли від підкорення Евересту. Принцип і напрям руху ті самі, і тим не менш, це зовсім різна робота і різна ціна результату.
На «Глобальному півдні» найменші кроки вимагають найбільших зусиль, «кисня» постійно не вистачає, а результат не те що не гарантований, але й постійно ставиться під питання. Чому так пізно? Чому так мало? Чому так повільно? Дипломатична робота на «Глобальному півдні» - важка, невдячна і часто небезпечна, з результатом, який для більшості українців часто неочевидний.
Тим більш важливими є перемоги на кшталт тієї, що трапилася на днях між Україною та ПАР: запровадження найбільшою країною континенту простих і доступних електронних віздля українців. Для розуміння, донині для отримання південноафриканської візи українському громадянину було потрібно два місяці і дві подорожі до найближчого консульського відділу ПАР у Варшаві. Тільки найбільш наполегливі або відчайдушні проходили цей шлях від початку до кінця.
Як результат, багато паростків діалогу губилися вже на етапі оформлення паперів. І це з країною, яка є одним із лідерів в Африці та загалом на «Глобальному півдні».
Така ситуація давалася взнаки в усьому: у контактах на рівні громадянських суспільств і динаміці двостороннього бізнесу, у політичному діалозі і діалозі простих громадян. Між двома країнами не було не лише звички регулярно спілкуватися оффлайн, але й навіть реальної можливості для такого спілкування. Географічна відстань, геополітичні «особливості» і рестриктивний візовий режим були глибоким ровом, який нас розділяв. Відтепер, цей рів став менш глибоким. Нарешті з’явився шанс на те, що ці дві країни почнуть спілкуватися на регулярній основі, а не лише час від часу.
Отже, що саме трапилося? На початку року Президент ПАР Сіріл Рамафоса у своєму річному зверненні до нації проголосив лібералізацію візового режиму з іншими країнами, своєрідне візове відкриття Південної Африки для решти світу, як один із пріоритетів на 2026 рік. Міністерство внутрішніх справ ПАР відкрило сайт, через який іноземці могли подаватися на електронну візу ETA (Electronic Travel Authorization).
Ця можливість була спочатку відкрита в експериментальному режимі для чотирьох країн, принаймні дві з яких є для ПАР пріоритетними партнерами: Китаю, Індії, Індонезії та Мексики. А у вересні сюди приєдналися ще 29 країн, серед яких були і ми. І та обставина, що черга України прийшла відразу після Китаю та Індії, є для наших двосторонніх відносин добрим знаком.
По факту, нова система справді є зручною і сучасною. У більшості випадків подання на візу потребує декількох хвилин на смартфоні, після чого на той самий смартфон приходить електронна віза. Її можна просто додати в «гаманець» на телефоні і скористатися протягом 180 днів (із загальним часом перебування в ПАР 90 днів). За це вноситься оплата – близько 1000 південноафриканських рандів, тобто в перерахунку десь 50 євро. За відгуками, все швидко і просто. Отримання візи займає в середньому 30–40 хвилин.
Водночас, система ETA все ще знаходиться на етапі опрацювання та «обкатки». Вона буде доповнюватися і розширюватися. Головним недоліком є відсутність можливості отримувати таку візу для громадян, яким менше 18 років. Але, як нас запевняють, їх приєднання до системи є питанням часу. Також планується видача через систему ETA робочих віз для представників професій, які вважаються в ПАР дефіцитними.
Ще одна проблема: не на всі українські мобільні номери доходять СМС з Південної Африки. Тому практична тимчасова порада: якщо є можливість, краще прив’язувати свій акаунт в системі ETA до номерів в інших країнах. Над цим теж працюємо.
Також важливо розуміти: як і в Україні, остаточне рішення про дозвіл перетнути кордон завжди приймає прикордонник, тобто людина в кабінці з написом «паспортний контроль». До розмови з ним треба бути готовим. Себто: пояснити мету подорожі, показати місце проживання під час перебування в ПАР та квитки на зворотний шлях. Повний перелік вимог зазначається на сайті.
Наразі це віза для різних категорій: туристів, інвесторів, бізнесменів у пошуку партнерів, учасників міжнародних заходів тощо. Як заявляє МВС ПАР, це одна з найбільш сучасних і відкритих систем видачі віз у світі. І перший досвід українських подорожуючих підтверджує такий висновок.
Приєднання України до системи ETA – це одна з найважливіших подій за всі 35 років дипломатичних відносин між двома країнами. Хоча до «вершини» все ще далеко. Не тому, що Україна всі ці роки робила щось не так, а тому що в силу різних причин ціна будь-якого досягнення тут набагато вища, ніж в країнах-партнерах. Але про ці «різні причини» треба писати окрему колонку.
