Нещодавній випуск подкасту «Несерйозна розмова» за участю старшого детектива НАБУ Віктора Яреми став черговим прикладом того, як відомство намагається формувати свій публічний імідж через неформальний медіаконтент. Протягом майже години часу глядачеві демонстрували образ втомленого, але безкомпромісного борця зі злочинністю, який відверто ділився професійними труднощами та рефлексував на тему того, що саме його «дратує» в роботі.
Проте за рамками цієї компліментарної бесіди залишилися факти, які навряд вписуються в офіційні звіти Національного антикорупційного бюро. Якщо зіставити тези детектива з даними з відкритих реєстрів та журналістськими розслідуваннями, стає очевидним: реальність суттєво відрізняється від медійної картинки.
Процесуальний дискомфорт та внутрішні зливи
Значна частина інтерв'ю Яреми присвячена критиці чинної системи кримінального судочинства. Зокрема, детектив відверто заявляє, що його дратують адвокати, дії яких він класифікує як «процесуальний тероризм» через подачу великої кількості клопотань. Насправді ж подача клопотань та активний захист підозрюваних є базовим правом, закріпленим у КПК України. Спроба дискредитувати роботу захисників вказує лише на небажання Бюро працювати у жорстких змагальних умовах, де кожне звинувачення потрібно доводити бездоганно зібраними доказами.
Ще одна теза Яреми стосується відсутності автономного прослуховування. Детектив скаржиться, що через залучення інших спецслужб високопосадовці нібито дізнаються про слідчі дії. Проте він оминає увагою той факт, що найгучніші скандали, пов'язані з витоком матеріалів досудових розслідувань (включаючи «плівки Міндіча»), виникали саме всередині самого НАБУ, що вже стало предметом офіційного внутрішнього розслідування та кадрових рішень.
Скарги на ненормований графік роботи також виглядають не зовсім переконливо на тлі фінансового забезпечення детективів. Заробітні плати в НАБУ, які обчислюються сотнями тисяч гривень на місяць, повністю покриваються з державного бюджету і є одними з найвищих у державному секторі країни, що воює.
Помилки у декларації та європейські субсидії
Поки Віктор Ярема на камеру іронізує над схемами, за якими фігуранти переписують майно на родичів, його власна фінансова звітність викликає запитання у колег-журналістів. За даними розслідування видання УНН, детективу НАБУ довелося публічно виправдовуватися за подачу недостовірної декларації. Ярема занизив вартість власного майна, згодом пояснивши це «механічною помилкою» через неточні дані від дружини. Для пересічних чиновників подібні «помилки» часто стають приводом для кримінального переслідування з боку того ж НАБУ, але для самого детектива інцидент минув без процесуальних наслідків.
Не менше питань викликає й етичний бік фінансового життя родини антикорупціонера. Так, дружина детектива, перебуваючи в Німеччині, отримала соціальну допомогу для біженців на суму близько 490 тисяч гривень. Оформлення європейських виплат родиною високопосадовця з високим державним доходом у часи, коли мільйони українців дійсно залишилися без засобів до існування, демонструє глибокий розрив між декларованими цінностями та реальними діями.
Про що мовчать у подкастах?
У межах «несерйозної розмови» детектив не згадав про системні проблеми, які зараз підривають довіру до НАБУ. Мова йде про задокументовані випадки ручного замовлення експертиз керівництвом Бюро під конкретні кримінальні провадження, про що детально інформували розслідувачі проєкту Zalevskyi.news. Замість незалежного збору доказів, інституція все частіше використовує лояльних експертів для отримання потрібних звинувачувальних висновків.
На тлі цих скандалів логічним виглядає аналіз загальної ефективності відомства. Як зазначає Еспресо TV, результати незалежного зовнішнього аудиту НАБУ виявилися незадовільними. Бюджет на утримання Бюро (який сягає майже 2 млрд грн) неспівмірний із реальними коштами, які повертаються до держбюджету. Орган фактично ігнорує розслідування масштабних зловживань в оборонному секторі, фокусуючись на дрібніших або політично доцільних справах.
Польський прецедент: ліквідація через політизацію
Твердження Яреми про те, що НАБУ є ледь не єдиною зразковою інституцією в країні, спростовується світовим досвідом. Схожі процеси нещодавно завершилися в Польщі, де уряд Дональда Туска ухвалив рішення про ліквідацію Центрального антикорупційного бюро (CBA) - прямого аналога українського НАБУ. Причина ліквідації була суто правовою: орган остаточно втратив незалежність, перетворившись на інструмент політичного тиску, медійних дискредитацій та шпигунства за опонентами влади.
Тож спроба Віктора Яреми представити роботу НАБУ через призму побутових труднощів та жартів про макбуки - це класичний інструмент відволікання уваги від інституційної кризи. Проте сухі факти: заниження вартості майна в деклараціях, отримання європейської допомоги за умови високих доходів, маніпуляції з експертизами та низький ККД роботи Бюро демонструють, що система потребує не компліментарних інтерв'ю, а, як мінімум, глибокого системного очищення.
