Росіяни у характерній для них манері дипломатичного акторства грають на публіку роль найбільш байдужого учасника переговорного процесу. Це звичний прийом росіян - говорити, робити і перекручувати все навпаки, щоб постійно тримати своїх опонентів у стані ступору, змушувати виправдовуватися і ніяк не могти збагнути кардинальну відмінність між вдаваною і реальною реальністю.
Це зазвичай обеззброює опонентів росіян. Насправді ж, Кремль чи не найбільше зацікавлений у тимчасовій заморозці війни. Проблем у них предостатньо, з плином війни деякі з них незабаром стануть катастрофічними. Однак, поки що Москва гарно грає свою роль у цьому спектаклі абсурду. Треба визнати.
В цих обставинах українці просто змушені бути значно дорослішими і відповідальнішими, аніж весь світ, який свідомо і добровільно вирішив збожеволіти.
Дорослість - це антитеза до інфантильності. Серед іншого, інфантильність проявляється у нездатності передбачати наслідки дій. Тож, щоб бути дорослими, ми маємо добре осмислювати неминучі наслідки «миру», а де-факто перемирʼя.
Для початку варто розуміти, що навіть тривалий мир - не панацея і не кінець наших проблем. Мирне життя неминуче принесе нам інші виклики і випробування. Багато з них будуть складними питаннями з тривалим розвʼязком.
Зверну увагу лише на кілька з них, навіть якщо в мирній угоді не буде пунктів, які обмежують наш суверенітет на вимогу росіян.
Перше. Це ставлення до військових і ветеранів з боку цивільного населення, яке захоче якнайшвидше забути травматичний досвід війни. Ветерани і велике військо будуть змушувати памʼятати не лише про минулу війну, але й про майбутню. Ймовірність такої війни у близькій перспективі буде дуже високою, доки існує РФ.
Друге. Підготовка до наступної війни і утримання армії - це дуже недешеві витрати, мʼяко кажучи. З перемирʼям, яке назвуть миром, у партнерів буде нижча мотивація і більше пояснень менше витрачатися на такі наші потреби. Оскільки війна буцімто закінчилася, завжди буде привід сказати, що армія і озброєння в такій кількості нам більше не потрібні. Тож нам треба бути готовими взяти це питання на свої плечі.
Третє. Обмеження для демократичних інститутів, які були на час війни, будуть повністю зняті. Росіяни отримають більше впливу на суспільні настрої, а відтак і на процеси в Україні. Проросійські реваншисти стануть ще активнішими.
Четверте. Західні інвестиції і допомога можуть не прийти в обіцяних обсягах. Або прийдуть не туди чи не так, як ми уявляли. Тим часом інфраструктура вимагатиме негайного відновлення.
Пʼяте. Двері в ЄС і НАТО можуть залишитися для України зачиненими на невизначений час.
Паралельно з цим усім Москва агресивно вибиватиме нормалізацію відносин із Заходом, щоб швидше відновитися після війни. Це потягне за собою нарощення мілітарного потенціалу для продовження війни. Можливо, вже не лише проти України.
Усе це просто треба усвідомлювати і не чекати миру в рожевих дитячих окулярах.
Джерело: facebook.com/mmbasarab
