А є тут ті, хто пам’ятає як за Януковича ігнорували тиск на журналістів? Здається, відтоді ми пройшли величезний шлях, але деякі «традиції» ще живуть.
Ситуація. Нарешті відкрито кримінальне провадження щодо можливого тиску на журналістку видання "4 влада" Мирославу Примак. І це могла б бути історія про якісну роботу правоохоронців у демократичній країні. Але поки що виглядає так, що звернення потерпілої проігнорували, а на звернення народного депутата – зреагували блискавично.
Щось тут не так, правда?
Як мало би бути:
- правоохоронці моніторять інформаційний простір і швидко реагують на отримані факти перешкоджання професійній діяльності
- провадження відкривається за лічені години, а не тижні
- поліція не чекає звернень від депутатів чи закликів у соцмережах
А як відбулося насправді:
- представники видання "4 влада" вийшли із офіційним повідомленням про ймовірне перешкоджання журналістці.
Медіа опублікувало запис розмови, де фігурант спеціально дзвонить медійниці, аби запитати: “Чи правда, що ваш чоловік та батько вашої дитини Андрій мав наркотичну залежність і був судимий за наркотики?”
- видання подало заяву до поліції
- поліція не помічає публікації, не чує запису і не бачить складу злочину, поки не отримує депутатське звернення, на яке ЗОБОВ’ЯЗАНА відреагувати. Хоча потерпілі звернулися на тиждень раніше – і не отримали жодної реакції.
Я пам’ятаю часи Януковича, коли атаки на журналістів не лише ігнорували, а й заохочувалися владою. І це небезпечний шлях.
До того ж, захист свободи слова – це наш пріоритет в євроінтеграції. І Національна поліція України безпосередньо відповідальна за це. То, може, почнемо захищати і без депутатських звернень? Не тому, що мені лінь їх писати. А тому, що це криве дзеркало демократії.
Джерело: facebook.com/yaroslav.yurchyshyn
