Федір Шандор майже рік працює Надзвичайним і Повноважним Послом України в Угорщині. 26 лютого 2025 року він прибув до Будапешта, залишивши позаду фронт, де з 24 лютого 2022 року служив у 68-му окремому батальйоні тероборони 101-ї бригади Закарпаття.
В інтерв’ю “Апострофу” Шандор зізнається: якщо буде потрібно, він знову піде на війну, а нині виконує обов’язки посла. Він також розповів, що Україні варто робити, аби посилити підтримку з боку Угорщини і поділився думкою про Роберта Бровді з позивним “Мадяр”.
– Днями угорський прем’єр Віктор Орбан заявив, що Україна «знову має стати буферною державою». Крім того, він додав, що після розпаду СРСР та розширення НАТО статус України став «несумісним з угодами». Цим самим очільник угорського уряду фактично повторив російські пропагандистські тези. Що ви думаєте про такі його заяви?
– Давайте говорити не про процеси, а про кінцеві результати. В Угорщині зараз передвиборчий період. Подивіться, що відбувається в усіх країнах Європи. Те ж саме, що нині в Угорщині. Робота з електоратом і не більше. Триває боротьба за симпатію виборців та його вподобання.
Є внутрішні питання, які політична верхівка намагається вирішити. Така сама картина в Польщі, Румунії чи Словаччині. Нічого дивного в цьому немає. Кажу вам, як дипломат. Озирнувшись назад на 16 років, можемо побачити, що кожні 4 роки лунають подібні заяви.
– Себто це така суто політтехнологічна річ?
– Так. Ви ж бачили і чули, що сказав президент Польщі Кароль Навроцький, ідучи на вибори. Ідентично поводився чеський прем’єр Андрей Бабіш. Класика жанру, так би мовити. Нотний ряд зберігся.
– Під час візиту до Москви все той же Орбан говорив, що Угорщина може стати майданчиком для проведення переговорів щодо миру в Україні. Ми, як держава, готові розглянути такий варіант?
– Я скажу, що словацький прем’єр Роберт Фіцо те ж саме озвучив цьому злодію і боягузу в Москві. Папа Римський Лев XIV казав, що Ватикан чекає. Париж теж весь в очікуванні. І Трамп сказав, що Вашингтон чекає. Тобто, наш посил тільки один: давай, чортисько, закінчуй уже!
Нам не важливо де зустрічатися. Закінчуй свої останні потуги. Гітлеру також пропонували. Мовляв, давай у Швейцарії чи в Римі. Новітньому Гітлеру пропонують хоч де, лиш би чітко знати, що він завершить війну.
– Чи ми, як сторона, готові розглянути пропозицію Будапешта?
– Ми розглядаємо тільки варіант, що включає мир для України та перемогу над Росією. І крапка. Де будуть фіксувати цей факт – неважливо. Географія в цьому плані для нас не є суттєва.
– З одного боку поїздки Віктора Орбана до Москви негативно впливають на рейтинг партії «Фідес», а з іншого – його ядерний електорат схвально до цього ставиться.
Угорське видання Direkt36 повідомляло, що партія суперника Орбана Петера Мадяра «Тиса» має 51% рейтингу, а провладна «Фідес» 36%. Що ви бачите зі свого кабінету в посольстві? Як угорці сприймають вояжі свого прем’єра до Москви?
– Відповім вам так: Орбан захищає інтереси Угорщини, а ми – України. Це апріорі. І це не обговорюється. Незважаючи ні на що ми будемо захищати українські інтереси. Це залізне правило.
До переліку наших інтересів на території Угорщини входить піклування про українських громадянам, як-от наприклад понад 5400 українських дітей приїхали на відпочинок з України до Угорщини в 2025 році.
Ми можемо тільки стежити за угорською внутрішньою політикою, але ні в якому разі не займатися нею. Дипломати мають займатися захистом економічних та інших національних інтересів своєї держави. Всіляко їх відстоювати. Все інше не входить до завдань дипломатії.
– От ви згадали про інтереси українських громадян і біженців в Угорщині. Скільки їх є зараз? І які у них умови життя?
– Угорщина – це не та країна, де можна економічно себе відчувати задоволеним. На те є дві головні причини, два основних міграційних фактори: перший з них – це культурний фактор. Мовний бар’єр дуже складно подолати, та релігійна специфіка. Тут більше поширені римо-католицька та реформатська християнські течії. Українці ж більше православні. Відповідно присутній дискомфорт у культурних маркерах.
Можна додати сюди економічний фактор, власне. Угорщина не належить до G7 чи G20. Великих грошей тут не заробиш, але якщо хочеш спробувати заробити – мусиш напружено працювати. Така собі класична, середньостатистична центральноєвропейська країна. Тож тут може залишитися далеко не кожен.
Лишаються лише ті, хто прийняв правила гри місцевого соціуму. Немає можливості отак просто підзаробити і назад поїхати. Або ти залишаєшся, приймаєш локальні правила і вкорінюєшся, або мігруєш далі.
За даними статистики, в Угорщині сьогодні 44 тисячі українців працюють офіційно. Інформацію подає угорське міністерство внутрішніх справ. Неофіційні ж дані, які теж відслідковує місцеве МВС, кажуть нам про понад 170 тисяч.
– Чому така велика різниця в статистичних даних?
Дуже багато українців живуть в Угорщині разом з дітками за рахунок зарплат чоловіків, які на фронті. Таких тут дуже багато. Цікаво, що чимало українців переважно живе в сільській місцевості. Орендують недорогі будинки для життя з дітками, а вони вчаться онлайн в українських школах. То дуже велика проблема. І ми це бачимо. Прикметно, що діти не ходять в місцеві українські школи чи українські освітні осередки.
– У Німеччині останнім часом заговорили про те, аби відправити українських чоловіків призовного віку назад до України. Мовляв, чого вони тут, нехай ідуть захищати свою державу. Чи є в Угорщині така дискусія?
– Тут діє «ізраїльське правило». Ця країна впускає, але, власне, Угорщина нікого не видає. Вона не розглядає видачу вимушених мілітарних, або політичних біженців. Така тема тут ніде не звучить. І не звучала.
– Ми вже згадували, що угорська риторика на адресу українців частково зумовлена передвиборчими процесами. В тому числі і щодо вступу України до ЄС. Що можна зробити, аби цю риторику якщо не повністю прибрати, то хоча би пом’якшити?
– Посилити співпрацю на взаємовигідних для обох сторін напрямках. Наприклад, в Угорщині спорт – це релігія. А ми його взагалі не врахували у контексті міждержавних відносин. Треба організовувати змагання на рівні дитячих команд.
26 жовтня ми, посольство, робили вже четвертий дитячий спортивний фестиваль. На рівні різних федерацій і за їхній же кошт. Вони оплачують дітям проживання, харчування та надають безкоштовні майданчики.
Уявіть собі, що коли діти спілкуються і бачать, що навпроти сидить не ворог, а звичайна дитина, як вони. Також варто говорити про міста-побратими. Бо коли український мер міста знає угорського особисто, то дуже складно між ними посіяти розбрат.
Крім того, треба розвивати культурну співпрацю. В цьому контексті треба згадати проєкт першої леді Олени Зеленської "Українська книжкова поличка", аудіогіди та освітні студії. Слід було б узагалі почати співпрацювати українським та угорським бібліотекам. В угорських бібліотеках вирує життя. І ходити туди обов’язково. В Угорщині взагалі дуже активне культурне життя. Недаремно лауреатом Нобелівської Премії з літератури цьогоріч став Ласло Красногоркай.
Тож так, просто посилювати співпрацю в тих галузях, на які ми раніше не звертали увагу. Як ви думаєте, понад 5000 українських дітей опинилися б на відпочинку в Угорщині, якби їхні батьки вважали цю країну ворожою?
– Точно ні... З цього випливає наступне питання. Влітку цього року, прибувши до Києва на нараду послів, ви привезли допомогу українським угорцям, що воюють, від угорських міст. Коли журналісти запропонували відзняти процес розвантаження допомоги, ви відмовилися. Чому?
– Наші угорські друзі не бажають бути відомими, бо офіційний Будапешт каже, що ми українській армії не допомагаємо. Тому небажано було б знати, хто і як передає нам з Угорщини допомогу. При чому масово. Хочу сказати вам, що от зараз їду до одного мера з подякою за забезпечення мого батальйону.
Домовимось із ним про подальше забезпечення наших батальйонів. За кілька годин маю з ним зустрітися. На 101 окрему бригаду ТрО йде нова партія допомоги. На 128 уже пішла, як і на 156 бригаду. Тобто угорці забезпечують українські підрозділи, в яких воюють етнічні угорці, та закарпатці за регіональною ознакою.
Нещодавно спільно з угорськими волонтерами наше посольство купило НРК (наземний роботизований комплекс) для 21 Окремої механізованої бригади. Він вже працює на фронті. 1 грудня на фронт поїхало кілька 7-дюймових FPV дронів. Нещодавно придбали два буси-течики. З останнього, що ми купили скажу про вісім мавіків. Вони уже теж працюють на фронті.
– Добре ж ви налагодили постачання…
– Так, але найголовніше – результат цієї роботи. Та що тут довго говорити. Мавіки зараз на вагу золота для нашого війська. Особливо 3T.
– Вони із функцією розпізнавання теплового сигналу. Ми зачепили військову тему, тому запитаю таке: два роки тому ви казали, що за Україну воює 400 угорців. Сьогодні ця цифра змінилася?
– Тепер їх 670. Це пов’язано з новою хвилею мобілізації.
– На «Радіо Свобода» торік вийшло інтерв’ю з одним із угорських добровольців, який приїхав з Угорщини воювати за нас. Псевдо у нього «Чаба». Прізвище своє не називає, лише каже, що раніше працював в угорських енергетичних компаніях. Можливо, солдат не хоче відкривати прізвище через те, що боїться покарання від влади після свого повернення додому? В Угорщині є практика карати громадян, які поїхали сюди воювати проти росіян?
– Поки що нічого подібного не чув. Минулого тижня поховали в Києві хлопця – угорського солдата, який загинув на війні з росіянами. Був у складі іноземного легіону. Поховали з усіма почестями.
Чесно скажу, що не дуже цікавився комбатантами. Знаю, що загинуло загалом 8 угорських громадян. Пишемо довідки про це, коли надходять такі новини. В тому таки Іноземному Легіоні їх воює майже 40.
Знаєте, не дуже цікавлюся такою інформацією. Передусім мене цікавлять громадяни України. І звичайно ті з них, які є угорського походження. Я ж сам наполовину угорець.
– Ще будучи військовим ви два роки тому казали, що угорці, які з вами служать, підтримують політику Віктора Орбана. А як зараз? Ви підтримуєте контакти із своїми побратимами? Може вони вам щось про це розповідають?
– Дам вам відповідь на це питання 13 квітня 2026 року.
– Що в нас за день буде 13 квітня?
– То буде наступний після виборів день в Угорщині.
– Тоді повернемось до угорських виборів. 12 жовтня Віктор Орбан оголосив про початок збору підписів проти європейської збройної ініціативи на підтримку України. Вам щось відомо про те, як відбувається цей процес? Які у нього особливості? Коли він мав би завершитись?
– Ми не дуже цим цікавимось. Звичайні собі виборчі технології. На допомогу від Угорщини воно ніяк не вплине. Надходить і буде надходити далі.
Цей збір підписів називається Національними консультаціями. Таке, як у газетах гороскоп розіслати. У форматі «вгадав-не вгадав».
– В одному з інтерв’ю ви казали, що хотіли б запросити Віктора Орбана на прогулянку для розмови сам-на-сам. Чи вже знає угорський прем’єр про вашу пропозицію? Від представників угорського прем'єра відповідь надходила?
– Вони там зараз усі зайняті, тому я їх поки не турбую. Передріздвяний адвентський період. За ним настане час передвиборчий. Думаю, що ми це перенесемо на тоді, коли все буде вже квітнути.
– Ага, значить, весною. І тоді ж уже випливе дата вашої з ним зустрічі, відповідно?
– Так.
– Чи були у вас контакти із суперником Орбана на майбутніх виборах Петером Мадяром? Чи він так само весь у політичному процесі і не має на то часу?
– Ми не контактували з ним. Ми, як демократична держава, не втручаємось у виборчий процес. З усіх питань ми звертаємось тільки до діючої влади. Ніякого втручання у внутрішні угорські питання бути не може з нашого боку. Займаємось виключно захистом українських інтересів.
– Тоді про український інтерес далі. Влітку минулого року Угорщина висунула вимогу виконати 11 пунктів, які стосуються нацменшин. Зокрема і угорської. Чотири з них стосуються освіти. Ви про це побіжно згадували в іншому інтерв’ю кажучи, що вони нині подані до Верховної Ради. Що це за пункти, якщо говорити конкретніше?
– Над ними працює робоча комісія. І це перше, що хочеться сказати. Є технічні узгодження. Воно ж буде на законодавчому рівні. Не просто підписали папір і пішло далі. На базі цих 4 пунктів будуть функціонувати й відносини з іншими національними меншинами України. Тут кожна кома і крапка… Ви знаєте, як «покарати не можливо помилувати».
– Так, усе це має значення.
– І це дуже велике значення. Настільки, що один пункт остаточно узгодили. По двом іншим є ще 10-15% зауважень. Як писати: клас, чи класи, двокрапка, чи крапка з комою.
Ми, як дипломати, дослухаємося рекомендацій освітніх експертів. Ми лише супроводжуємо процес. Ця процедура розгляду тих пунктів може затягуватись час від часу. Коли з’являються більш важливі моменти порядку денного. До прикладу, бюджетні чи ще якісь.
Власне, я думаю, ми завершемо позитивно цю роботу. У парламенті вже буде все у викристалізованому вигляді. Перед цим ми погрупуємо питання по категоріях. Як то, наприклад, культурні, соціальні, тощо. Думаю, що до кінця 2026 року ми позитивно потиснемо одне одному руки з угорцями.
– Мова про всі 11 вимог, чи лише про ці 4 освітні?
– Думаю, ми в цілому опрацюємо повністю 10 з 11 точно. Одинадцятий вже стосується змін до Конституції України. Тут важкувато. Гадаю, якщо Угорщина зробить такий же крок зі свого боку, українська сторона відреагує дзеркально.
У всьому іншому від нас немає якихось претензій. Ми уважно вислуховуємо угорських колег. Водночас ніхто не повертатися до скасування закону про мови нацменшин від 2015 року. Багато іншої правової бази накопичилося, яку треба опрацьовувати.
– Чого стосується той останній пункт?
– Там йдеться про представництво угорської нацспільноти в парламенті з правом голосу. В Угорщині так само є український представник в парламенті, однак він не має права голосу. У нас наразі немає такої політичної традиції, щоб наділяти окремого представника національної спільноти правом голосу у парламенті.
– Серед тих вимог є й така, як визнання сіл, де проживає від 10% угорців (за переписом 2001 року), частиною традиційно угорських земель. Що ви думаєте про це?
– Власне, щодо цього то треба сказати, ми ж імплементуємо європейське законодавство. Відповідно з нашим вступом до ЄС ці питання самі собою відпадуть. Без участі якихось комісій.
– 26 лютого 2025 року ви почали працювати послом в Угорщині. Агреман на ваше призначення був погоджений президенткою країни Каталін Новак у серпні 2023 року. Чому початок виконання ваших нових обов’язків аж настільки відклали в часі?
– Це ж бюрократія. Це такий процес довготривалий. Відношуся до нього не дуже позитивно, але це мусить бути. Особливо у дипломатичній сфері. В цьому немає чогось сенсаційного.
– Ви казали, що сумуєте за викладацькою роботою, бо пробули на посаді викладача 31 рік до того, як пішли на дипломатичну службу. А за військом не сумуєте?
– Не бачив ще жодної людини, яка б за війною сумувала. Людина апріорі істота мирна. Якщо буде потреба – я піду знову на фронт. Зараз держава поставила переді мною інші завдання.
Ніяких страхів перед фронтом у мене немає. Я ж свого часу дослужився до командира роти. Можете поговорити з моїми підлеглими солдатами про мене. Скажуть вам, який у них був ротний. Жодного дня не пошкодував про своє рішення піти на фронт.
– Часто буває так, що по поверненню в тил із зони бойових дій військових невдовзі знову тягне на фронт. Там, мовляв, все значно простіше і легше, ніж у цивільному житті. Ти знаєш, хто твій ворог і що робити. Ви й самі про це казали у інтерв’ю раніше.
– Так, усе це правда, але я би не хотів жити навпроти ворога все своє життя. Час уже його добити.
– А які навички, здобуті у війську, вам знадобилися на новому місці роботи?
– Уважність, відсутність страху і вміння працювати в команді.
– Угорщина продовжує закуповувати російську нафту й газ, фактично наповнюючи військовий бюджет РФ. Наскільки, на вашу думку, ця енергетична залежність – питання економіки, а наскільки – свідомий політичний вибір Будапешта?
– Я вам зараз перерахую ще 103 країни, які роблять те ж саме.
– Так, це зрозуміло, але ж ми зараз говоримо про Угорщину конкретно.
– Для угорців це суто бізнес і нічого більше. Там немає ніякого кохання до Росії, ні якихось інших сентиментів.
– Як ви пояснюєте угорським партнерам просту річ: кожен барель російської нафти й кожна тисяча кубів газу – це снаряди й ракети по Україні? Чи є відчуття, що в Будапешті це готові чесно визнавати?
– Я їм показую результати роботи Роберта Мадяра і його «Пташок». Як він спалив нафтопровід «Дружба». Просто пишу для них рубрику, скільки російських НПЗ згоріло. Роблю це щодня. А нащо їм щось розказувати? Навіщо говорити, якщо можна замість того робити?
– Тут з вами погоджуюсь. Це таки значно краще.
– Роберт Бровді на позивний «Мадяр» – один з кращих солдатів української армії. Із простого бізнесмена доріс до звання командувача Сил Безпілотних Систем. Думаю, це історія для майбутнього голлівудського кіно.
– А як угорці ставляться до «Мадяра»?
– Вони пишаються своєю військовою історією. На Площі Героїв у Будапешті немає постаменту жодному художникові чи поету. Самі лише воїни. Ніяких тобі Петефі, чи Мункача. Стоять тільки королі-воїни. Це є народ великих воїнів.
– Є шанс, що Роберту Бровді поставлять пам’ятник там теж?
– Так точно буде. Він створив таку силу, якої бояться у всьому світі.
– Наскільки сильним є російський медійно-інформаційний вплив в Угорщині? Як вам це бачиться у посольстві?
– Безумовно вони там інформаційно присутні, але дуже незграбно роблять свою роботу. Бо ти знаєш, що угорець такого не міг би сказати. Звичайний угорець не орієнтується в багатьох специфічних питаннях наших двосторонніх відносин з ворогами.
Стає відразу очевидно, що це робота ворожих комунікаторів та ботоферм, коли зустрічаєш щось таке в соцмережах. Угорці з того дуже сильно сміються.
Російську пропаганду в Угорщині можна охарактеризувати російською ж примовкою: «Все, що робить дурак, все він робить не так». Так само, як із тими «знаменитими» 28-ма пунктами, написаними у Москві.
– Колишній посол України в Сербії Володимир Толкач говорить, що у російському посольстві в тій країні ледь не найбільша в Європі кількість російських шпигунів. А яка з цим ситуація у посольстві Росії в Угорщині?
– Чесно скажу, майже не бачу росіян на європейських дипломатичних прийомах. Напевно тому, що їх туди ніхто й не запрошує. В дипломатичних колах Угорщини є внутрішній наратив, котрий стверджує, що запросити російського дипломата до себе означає себе ж зневажати. Не прийнято так у прекрасних залах у Будапешті.
