В останні тижні Росія певною мірою отримувала вигоду від ескалації конфлікту США та Ірану: зокрема, на світових ринках зростали ціни на нафту, частково послаблювалися санкційні обмеження, а увага західних країн зміщувалася на інший регіон. Водночас можливе просування до перемир’я змінює для Кремля стратегічну картину.
У разі стабілізації ситуації Іран ризикує опинитися у значно слабшому економічному та політичному становищі, тоді як відновлення бойових дій може призвести до подальшої дестабілізації країни, аж до внутрішнього розпаду. Обидва сценарії, як зазначають оглядачі, є небажаними для Москви.
Про це пише аналітикиня The New York Times Ніколь Граєвскі.
За її оцінкою, Іран залишається для Росії ключовим партнером, який ще до нинішньої ескалації завдавав США політичних і безпекових проблем без прямої участі РФ. Саме тому, як зазначається, для Кремля співпраця з Тегераном має особливу стратегічну цінність.
Аналітики також підкреслюють, що Росія та Іран об’єднані схожим ставленням до світового порядку, який вони сприймають як домінований США і спрямований на їхнє стримування. Це стало основою для розвитку взаємодії у сфері розвідки, фінансових схем і механізмів обходу санкцій.
Окремо зазначається, що Іран під час конфлікту продемонстрував здатність впливати на глобальні процеси, зокрема через загрози безпеці судноплавства в Ормузькій протоці, що відчутно позначається на світових ринках. На думку аналітиків, у цьому аспекті Іран має більший оперативний вплив, ніж Росія, яка зосереджена на війні проти України.
Водночас у разі ослаблення або дестабілізації Ірану, як вважається, Росії буде складно знайти рівноцінного партнера серед країн своєї орбіти: Китай надто інтегрований у глобальну економіку, а Північна Корея має обмежені можливості проєкції сили за межами регіону.
При цьому зазначається, що через війну в Україні Росія не має реальної можливості для прямого військового втручання в Іран. Навіть гіпотетична участь могла б призвести до додаткового тиску на Москву, зокрема через посилення санкцій та розширення військової підтримки України.
Натомість Кремль може використовувати непрямі інструменти впливу — від діяльності приватних військових структур до постачання озброєнь і розвідувальної підтримки в обмежених масштабах, що вже частково фіксувалося у взаємодії між двома країнами.
Президент США Дональд Трамп заявив, що Ормузька протока може бути незабаром знову відкрита для судноплавства за участі низки країн, які готові долучитися до забезпечення її функціонування.
