На тлі війни на Близькому Сході та її глобальних наслідків у публічному просторі з’являються оцінки, що сучасна система міжнародних відносин зазнала фундаментальних змін.
Про це йдеться в авторській колонці головного редактора Neue Zürcher Zeitung Еріка Гуджера.
Автор стверджує, що світовий порядок, який тримався на нормах міжнародного права, фактично ослаб після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Відтоді, на його думку, дедалі більшої ваги набуває логіка сили, а не правових механізмів.
Гуджер також розмірковує над тим, чому Сполучені Штати, очолювані Дональдом Трампом, могли вдатися до ескалації конфлікту на Близькому Сході, навіть попри відсутність очевидних стратегічних вигод. Він зазначає, що в сучасних умовах зовнішньополітичні рішення дедалі частіше визначаються не здатністю інших держав їх стримувати.
На його переконання, нинішні події є частиною глибшого процесу трансформації глобальної системи — переходу від однополярного світу, де домінували США після розпаду СРСР, до багатополярної моделі. Серед ключових центрів впливу він називає США, Китай, Росію, Індію та Європейський Союз.
Автор використовує термін “ефект Путіна”, пояснюючи його як наслідок того, що у 2022 році міжнародна спільнота не змогла зупинити повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що, на його думку, вплинуло на подальше послаблення глобальних стримувальних механізмів.
У цій моделі світу, як зазначає Гуджер, зростає ризик нових регіональних конфліктів. Він припускає, що війни, подібні до тих, що відбуваються в Україні та на Близькому Сході, можуть стати більш поширеними.
Водночас він не вважає, що ситуація неминуче призведе до нової глобальної війни на кшталт ХХ століття. На його думку, майбутні протистояння, найімовірніше, залишатимуться локальними, хоча їхні наслідки відчуватимуться у світовому масштабі.
Раніше ми писали, що повномасштабна війна Росії проти України дедалі більше розглядається як безпосередній виклик для всієї Європи. Цього тижня Європейський Союз погодив пакет фінансової допомоги Україні в обсязі близько 90 млрд євро (приблизно 105 млрд доларів), який має забезпечити стабільність української економіки щонайменше до кінця наступного року. Водночас європейські посадовці застерігають, що цих коштів може виявитися недостатньо.
