Провідні країни світу не зацікавлені в тому, щоб ціни на нафту залишалися високими внаслідок загострення ситуації на Близькому Сході, а тому робитимуть все можливе, щоб досягти стабілізації котирувань.
Про це йдеться у матеріалі "Апострофа".
США 28 лютого розпочали військову операцію проти теократичного режиму Ірану, який у відповідь почав обстрілювати ракетами та БПЛА американські військові бази на Близькому Сході, а також енергетичні об'єкти американських союзників у регіоні. Крім того, Іран пригрозив заблокувати Ормузьку протоку, через яку здійснюється близько 20% усіх світових постачань нафти.
Всі ці фактори викликали зростання цін на нафту - буквально за кілька днів північноморська Brent подорожчала з $70/барель до $80/барель, американська WTI - з $65/барель до $75/барель.
Втім, якщо гостра фаза конфлікту триватиме близько місяця, як це передбачає американський президент Дональд Трамп, нафтові котирування повернуться до колишніх значень, а, можливо, впадуть навіть нижче за них.
Складніше буде, якщо війна набуде затяжного характеру.
Однак і в цьому випадку можуть бути знайдені рішення, спрямовані на стабілізацію нафтових цін.
"Трампу зараз не потрібні високі ціни на нафту і, відповідно, на пальне на американському ринку (через наближення виборів до Конгресу - "Апостроф"), - пояснив у розмові з виданням президент Центру глобалістики "Стратегія ХХI" Михайло Гончар. - Китаю також не потрібна висока ціна нафти, оскільки його економіка перебуває в досить хиткому стані".
При цьому, якщо Китай порине в рецесію, це позначиться на всій світовій економіці, і тоді ціни на нафту, як і на іншу сировину, обваляться.
До речі, історія знає приклад військового протистояння в Перській затоці, і тоді йшлося не про місяці, а роки.
"Це період ірано-іракської війни 1980-1988 років, - каже Михайло Гончар. - " Танкерна війна" активно тривала як мінімум три роки - 1984-1987 роки".
Тоді ціни на нафту спочатку зросли, але незабаром, приблизно з серпня 1985 року, почали знижуватися і обвалилися в три-чотири рази.
Високі ціни вигідні нафтовидобувним країнам, які знаходяться поза зоною бойових дій у Перській затоці, зокрема Росії, і вона, ймовірно, зможе заробити на підвищених нафтових котируваннях.
Водночас є чимало причин, через які ціни на нафту навряд чи триматимуться на високих рівнях протягом тривалого часу.
