Від передової до судових засідань — шлях українського ветерана часто виявляється складнішим за саму війну. Завданням сучасного суспільства та держави впровадження такої ветеранської політики, аби кожен захисник відчував, що його внесок цінують незалежно від обставин життя.
Про це йшлося на Міжнародній науково-практичній конференції «Особливості кримінальної юстиції за участю ветеранів», що відбулася 19 березня у Києві на базі Національної академії внутрішніх справ (НАВС). Про те, як створити систему, яка не руйнує, а допомагає відновитися тим, хто ризикував життям заради майбутнього країни розповів голова Консультативної експертної ради при ДКВС України, волонтер та воєнний журналіст Роман Бочкала. Він представив власне бачення нової філософії ветеранської політики, а його виступ на тему «Філософія ветеранської політики в сучасних умовах» став одним із найбільш резонансних на заході.
Від фронтового досвіду — до реалій пробації
Як співзасновник БФ «Батальйон Волонтер» і журналіст, Роман Бочкала бачив тисячі військових на передовій. Сьогодні ж він усе частіше зустрічає їх у кабінетах пробації та в залах суду. Саме цей досвід ліг в основу його доповіді: система кримінальної юстиції повинна змінюватися відповідно до реалій країни, де сотні тисяч людей мають бойовий досвід і пов’язані з ним психологічні травми.
Ключова думка Бочкали — статус захисника та повага до нього мають залишатися безумовними. Це базова цінність, яку не можна скасовувати навіть у випадку порушення закону.
«Ветеран заслуговує на повагу навітьтоді, коли він переступив закон. Ми повинні розділяти вчинок людини та її неоціненний вклад у збереження нашої нації», - наголосив він перед учасниками конференції.
Повага як основа ресоціалізації
Озвучена в НАВС нова філософія закликає державу діяти за принципом людиноцентричності. Бочкала підкреслив: повага до ветерана — це не винагорода за «правильну поведінку», а фундаментальний обов’язок суспільства.
Основні положення запропонованої стратегії:
- Розмежування вчинку та статусу: відповідальність за правопорушення не повинна знецінювати бойові заслуги. Це важливо для збереження гідності людини під час слідства чи відбування покарання.
- Урахування військової травми: органи пробації та суди мають сприймати ПТСР і наслідки бойового стресу не як виправдання, а як важливий контекст, що потребує спеціальних підходів до реабілітації.
- Суспільний договір: держава, яка закликала громадян до захисту, несе моральну відповідальність за їхнє подальше життя. Відчуження ветеранів, які оступилися, лише загострює соціальні проблеми.
Впровадження цієї філософії розглядається як важлива умова національної стабільності. Ветеранська політика має стати основою єдності, де кожен захисник відчуває, що його внесок цінують незалежно від обставин життя.
Висновок очевидний: повага до захисника повинна бути безумовною і позачасовою. Лише через таке ставлення Україна зможе загоїти рани війни та забезпечити гідне майбутнє тим, хто виборов його на полі бою.
