Молоді люди з тимчасово окупованих територій, які після 18 років самостійно виїжджають на підконтрольну Україні територію, стикаються з серйозними бар’єрами. Серед них — відсутність українського паспорта, складна та тривала процедура встановлення особи й отримання документів, що може займати місяці. Увесь цей час вони не можуть орендувати житло, офіційно працевлаштуватися чи відкрити банківський рахунок.
Про це в ефірі телеканалу "Апостроф" розповіла програмна директорка благодійного фонду "Плахта" Діна Уріх.
За її словами, до фонду звертаються як мешканці територій, окупованих у 2014 році, так і тих, що опинилися під окупацією після 2022-го. Частина молодих людей виходить на контакт із волонтерами ще до виїзду — у такому разі організації допомагають із маршрутами, документами та фінансуванням дороги. Водночас багато хто вирушає самостійно, не знаючи про можливості такої підтримки.
За словами Уріх, більшість таких молодих людей не мали змоги отримати паспорт України до повноліття через позицію батьків або заборону окупаційної влади на виїзд без супроводу.
"Якщо ці діти виросли в окупації з 14-го року, то на момент окупації вони ще не мали українського паспорта. Виїхати до повноліття без дозволу батьків неможливо, бо росіяни їх не випускають. Тому вони чекають на це повноліття. Все, що у них є з українських документів, — це свідоцтво про народження, але воно не підтверджує твою особу, бо на ньому немає фотографії", — пояснила Уріх.
Вона зазначила, що спершу таким людям необхідно отримати посвідчення на повернення в Україну. Найшвидше це, за її словами, можна зробити через Білорусь, де працює український консул і діє гуманітарний коридор. Якщо ж молоді люди виїжджають через інші країни — Грузію, Вірменію, Казахстан або Молдову — процедура може затягнутися на місяці через відсутність необхідних даних у державних реєстрах.
Найскладнішим етапом, за словами Уріх, є процедура встановлення особи в Державній міграційній службі (ДМС), яка за законом потребує свідчень близьких родичів. Оскільки батьки часто залишаються на окупованих територіях, залучити їх до цього процесу вкрай складно.
"Проблема в тому, що вона включає до себе процедуру встановлення особи. Тобто людина має довести, що вона — це вона. Це відбувається з залученням свідків. Потрібно два свідки. Свідчити може тільки вузьке коло осіб, які є безпосередніми родичами заявника. Хто будуть у нас родичі цих вчорашніх дітей? Це будуть їхні батьки. Умовити цих людей свідчити, які свідомо там залишаються, які взагалі не хотіли, щоб їхня дитина виїжджала, — це досить складний процес", — наголосила Діна Уріх.
Сам розгляд документів у ДМС триває до двох місяців, а з урахуванням черг і записів — близько трьох. Увесь цей час молода людина фактично не може офіційно працювати, орендувати житло чи відкрити банківський рахунок.
Фонд "Плахта" надає таким людям кризову підтримку: організовує тимчасове житло (зазвичай у хостелах), виплачує одноразову допомогу в розмірі 6600 грн, допомагає з продуктами, одягом, ліками та медичними консультаціями. Надалі волонтери супроводжують молодь у доступі до державних програм. Зокрема, особи до 23 років, які були неповнолітніми на момент повномасштабного вторгнення, можуть претендувати на державну "підйомну" допомогу у 50 тисяч гривень після оформлення документів.
Також для молоді з окупованих територій діють пільгові умови вступу. Запроваджується програма "нульового", або зимового, курсу, яка допомагає підготуватися до вступу у виші навіть тим, хто не має повного пакета документів.
Експертка застерігає, що з кожним роком проблема лише загострюватиметься. Діти, які були малолітніми на момент окупації у 2022 році, досягають повноліття і так само виїжджатимуть без українських ID-документів. Якщо не спростити процедури, держава ризикує втратити зв’язок із цілим поколінням громадян.
За словами Уріх, лише через їхню організацію за останній рік пройшли сотні молодих людей, а щомісяця по допомогу звертаються від 20 до 50 осіб — залежно від сезону. Найбільше виїздів зазвичай відбувається перед вступною кампанією у виші.
"За цей час, наприклад, у мене в базі понад 300 контактів молодих людей. Від 20 до 50 людей на місяць — залежно від сезону", — розповіла вона.
Вона наголосила, що проблема має системний характер. Після ліквідації Міністерства з питань реінтеграції наразі немає єдиного органу, відповідального за формування політики щодо мешканців окупованих територій.
"Нам треба щось із цим зробити, якщо ми хочемо врятувати це покоління і надати йому шанс жити тут. Нам потрібно просто розглянути можливість використання відомостей з окупаційних документів. Це складне питання. Але використання відомостей із цих документів — це те, про що правозахисні організації постійно говорять. Які у нього можуть бути українські документи, якщо їхнє рідне місто було окуповане, коли їм було шість-сім років?" — підсумувала Уріх.
"Апостроф" повідомляв, що окупований Маріуполь Росія системно перетворює на велику військову базу та логістичний хаб для ведення війни проти України. Місто фактично використовується як полігон для підготовки штурмових підрозділів, база для перекидання техніки й боєприпасів, а також як порт для військових і напівлегальних вантажних операцій.
