В Україні активно обговорюється тема щодо запровадження загальнообов’язкової військової служби для всіх громадян.
Зокрема, заступник керівника Офісу Президента України з оборонних питань Павло Паліса заявляв про те, що можливо, нам слід вивчити досвід Ізраїлю. "Якщо громадянин — дійсно громадянин і претендує на те, щоб отримувати від держави посаду, освіту, виплати з бюджету, він має служити", — заявив Паліса.
Розглянемо у цій статті, у чому унікальність ізраїльської моделі залучення жінок до служби в армії.
Свого часу прем'єр-міністерка Ізраїлю Голда Меїр сказала: "Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не надто багато простору для компромісів".
Саме відсутність простору для компромісів і створила ізраїльську модель, на яку часто посилаються в українських дискусіях. Базується вона на таких засадах:
1. Обов'язковість призову
Ізраїль — одна з небагатьох країн світу, де жінки підлягають обов'язковій строковій службі з моменту заснування держави у 1948 році. Тимчасовий уряд на чолі з Давидом Бен-Гуріоном ухвалив рішення про створення армії, і 26 травня 1948 року прем'єр-міністр підписав "Указ про Армію оборони Ізраїлю". Варто зазначити, що у 1995 році Верховний суд дозволив жінкам вступати до бойових підрозділів.
Військова служба для ізраїльтянок є обов’язковою та триває два роки. Для чоловіків — два з половиною роки.
2. Частка в армії
Станом на 2026 рік жінки становлять близько 33% від усього активного особового складу Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ). З огляду на загальну чисельність регулярних сил Ізраїлю, яка у 2026 році оцінюється приблизно у 169 500 – 170 000 осіб, у постійному активному складі армії служить орієнтовно 55 000 – 56 000 жінок.
Навесні 2026 року ЦАХАЛ оприлюднив офіційні дані, згідно з якими жінки тепер становлять приблизно 20–21% від усього бойового (штурмового) компонента сил. Кількість жінок безпосередньо у бойових підрозділах порівняно з минулим десятиліттям зросла втричі.
Жінки складають близько 36% від усього офіцерського корпусу армії. Зокрема, серед старших офіцерів жінки обіймають приблизно 24% посад підполковників та 15% посад полковників.
3. Доступ до бойових посад
В Ізраїлі для жінок відкрито понад 90% усіх можливих військових спеціальностей. Жінки повністю інтегровані в екіпажі бойових літаків, кораблів та бронетехніки. Наприклад, у Повітряних Силах на бойових завданнях задіяно близько 30 жінок-пілотів та штурманів.
Найвідомішим підрозділом в ізраїльській армії є створений у 2004 році жіночий батальйон "Каракаль". Під час вторгнення ХАМАС 7 жовтня 2023 року "Каракаль" під командуванням підполковника Ор Бен-Єгуди( першої жінки, яка очолила цей батальйон) вів запеклий багатодзинний бій, знищив десятки озброєних терористів і врятував від загибелі понад 50 спецпризначенців та цивільних.
Цей бій став історичним прецедентом, який остаточно зняв будь-які питання в Ізраїлі щодо спроможності жінок ефективно воювати на передовій.
4. Умова соціального ліфта
Служба в армії для ізраїльтянок є базовим етапом соціалізації. Вони йдуть до армії у 18 років — ще до здобуття вищої освіти, і проходження служби суттєво полегшує подальшу кар'єру та отримання пільг.
У 2001 році при Генеральному штабі заснували Управління радника у справах жінок-військовослужбовиць. Сфера відповідальності Управління — дотримання рівних можливостей у ЦАХАЛі. Управління очолила генерал Сюзі Йогєв.
5. Соціальна справедливість
Посол в Україні Михаель Бродський пояснив, чому в його країні нема проблем з мобілізацією. За словами пана Бродського, в Ізраїлі військова служба є обов’язковою для всіх громадян, включно із дітьми високопосадовців, що створює у суспільстві єдині стандарти та високу мотивацію.
"У нас в армії служать усі. І престижним вважається служити саме у бойових елітних частинах. Це може бути спецназ, флот, військово-повітряні сили… І часто буває так, що діти високопосадовців гинуть на війні чи при виконанні контртерористичних заходів. Думаю, саме такі випадки впливають на мотивацію населення, бо подвійних стандартів у нас немає і неможливо дати комусь хабар та "відмазатися" від армії", – розповів посол.
Таким чином, ледь не головною мотивацією ізраїльтян стати на захист своєї країни є соціальна справедливість.
Саме тому я критично оцінюю можливість прямого копіювання ізраїльського досвіду мобілізації та залучення жінок до армії в реаліях України.
Перш ніж запроваджувати обов'язкову службу для жінок за прикладом ЦАХАЛу, українська влада зобов'язана повністю використати вже наявні внутрішні чоловічі резерви.
В Україні залишається величезний мобілізаційний ресурс серед чоловіків. Зокрема, мова йде про сотні тисяч колишніх співробітників МВС, СБУ, прокуратури та інших силових відомств, які вийшли на пенсію за вислугою років. За даними Міністерства соціальної політики, в Україні налічується 635,8 тисячі колишніх військовослужбовців та співробітників служб безпеки, які отримують пенсію за вислугу років. Середній вік виходу на пенсію становить 51 рік. Серед цих спеціальних пенсіонерів близько 145,2 тисячі чоловіків призовного віку, які не проходять військову службу.
Залучення цих підготовлених і, напевно, мотивованих чоловіків має бути першочерговим завданням держави, а не переведення дискусії на жінок.
Зазначу, що в Ізраїлі служба в армії є тотальною та поширюється на всі верстви населення без винятків, тоді як в Україні основний тягар війни часто лягає на плечі менш захищених верств суспільства.
Тема служби дітей українських можновладців у ЗСУ є одним із найгостріших соціальних питань в Україні, яке викликає суспільне обурення. За даними журналістських розслідувань, значна частина повнолітніх синів українських політиків та високопосадовців перебуває за кордоном або має "законні" підстави для відстрочки.
Свого часу, мер Львова Андрій Садовий заявляв, що в Україні служити мають всі – як чоловіки так і жінки – за прикладом Ізраїля. "Я більше сповідую систему, яка є в Ізраїлі, коли і чоловіки, і жінки повинні служити у Збройних Силах. Тому що поки Росія є нашим сусідом, вони життя нам не дадуть. Всі повинні вміти захищати нашу державу", –прокоментував львівський міський голова.
Проте є одне "але". За інформацією TSN.UA, повнолітні сини мера Садового навчаються, живуть і працюють за кордоном.
Заради справедливості зауважу, що це далеко не поодинокий приклад.
Для порівняння нагадаю, що син прем’єр-міністра країни Беньяміна Нетаньягу – Авнер – мобілізувався до армії щойно в Ізраїлі почалася війна.
Тому будь-які спроби запровадити обов'язковий призов жінок за таких умов, на мою думку, можуть лише посилити соціальну напругу.
Крім того, мільйони українських жінок із дітьми зараз перебувають в ЄС. Запровадження обов'язкового військового обліку чи призову для жінок означатиме закриття для них кордонів. Це призведе до того, що більшість жінок ніколи не повернеться в Україну, а чоловіки після війни намагатимуться виїхати до них, що остаточно знищить демографію країни.
На відміну від Ізраїлю, де високий рівень народжуваності стимулюється релігійними та культурними чинниками, Україна перебуває в глибокій демографічній кризі. Масова мобілізація жінок репродуктивного віку поставить під загрозу виживання нації.
Замість примусового залучення жінок до бойових підрозділів, я пропоную використовувати ізраїльський досвід для масової підготовки цивільного населення до загального спротиву.
Враховуючи тотальний характер війни з рф, цивільне населення має бути готове опанувати базові можливості щодо надання медичної допомоги і організації руху супротиву, якщо території виявляться тимчасово окупованими.
Національний супротив – це не лише про підготовку до збройного захисту, а й про мобілізацію широких верств населення до боротьби з ворогом у разі окупації територій. Така підготовка мала б розпочатися ще з 2014 року, проте на державному рівні ці питання довго ігнорувалися.
Саме це має бути пріоритетом держави. Навіть на момент закінчення війни українська держава має чітко розуміти, що частина її території залишиться під окупацією, і, відповідно, вже сьогодні необхідно створювати передумови для її повернення. У тому числі і військовим шляхом. А для цього необхідно, щоб населення пройшло БЗВП.
Треба повертати те, що було відомо за часів радянського союзу в школах – це уроки початкової військової підготовки, це давало свої позитивні ознаки в моменті підготовки відповідно призовників до служби в армії.
Нагадаю, наразі в Україні залучення жінок до Збройних Сил відбувається виключно на добровільній (контрактній) основі. Винятком є лише жінки з медичною та фармацевтичною освітою, які згідно із законодавством зобов'язані перебувати на військовому обліку, проте це не означає їх автоматичну примусову мобілізацію на передову.
