Українська Гельсінська спілка з прав людини системно проаналізувала не лише судову практику, а й роботу слідчих, прокурорів, адвокатів та представників потерпілих у кримінальних провадженнях про воєнні злочини з початку повномасштабного вторгнення. Станом на січень 2026 року кількість зареєстрованих кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів перевищила 212 тисяч.
Про це в ефірі телеканалу "Апостроф" розповіла юристка та аналітикиня Української Гельсінської спілки з прав людини Владлена Падун.
Вона повідомила, що станом на кінець січня 2026 року в Україні зареєстровано понад 212 тис. кримінальних проваджень за воєнні злочини. У дослідженні взяли участь 117 слідчих, 64 прокурори та 44 адвокати.
За словами експертки, системний аналіз роботи слідчих та прокурорів "у полях" виявив значну диспропорцію між кількістю справ та реальними можливостями системи.
Кожен структурний підрозділ має спеціалізованих слідчих і прокурорів, і понад 85 % опитаних позитивно оцінюють цю спеціалізацію. Проте навіть досвідчені прокурори, близько 67 % яких ведуть понад 100 справ, та слідчі відчувають серйозне навантаження, що впливає на швидкість і якість розслідувань.
За її словами, дослідження показало, що на кінець січня є понад 212 тис. проваджень, тоді як вироків станом на 2 лютого лише 185, а на кінець вересня було направлено 446 обвинувальних актів. Падун наголосила, що це свідчить не про неефективність, а про ретельність роботи.
"З одного боку можна говорити, що система досудового розслідування працює повільно, але ми повинні розуміти, що судова система показує високу ефективність, оскільки станом на 30 вересня було направлено 446 обвинувальних актів", — пояснила вона.
Падун повідомила, що один з головних викликів досудового розслідування це обмежений доступ до доказів на окупованих територіях і в зонах бойових дій, брак транспорту, засобів захисту та належно обладнаних робочих місць, а також проблеми з доступом адвокатів до підзахисних. Існують також законодавчі прогалини: не врегульовано розподіл підслідності та кваліфікацію окремих злочинів, наприклад, відмежування воєнного злочину від мародерства чи умисного вбивства.
"І зважаючи на це, постійне зростання кримінальних проваджень перед системою досудового розслідування ставить великий виклик у роботі з таким масштабом воєнних злочинів, які продовжують вчинятися", — пояснила Падун.
Вона наголосила, що правозахисні організації системно документують воєнні злочини, створюючи потенційно повну доказову базу, проте її використання в судовому процесі ускладнене через потребу повторних опитувань, що травмує потерпілих.
"Якісне проведення досудового розслідування закладає основу для подальшої сатисфакції та справедливості, яку встановлює суддя в цьому кримінальному провадженні", — зазначила Падун.
За її словами, українська практика розслідування воєнних злочинів є унікальною та може стати прикладом для інших країн у разі аналогічних конфліктів. Вона підкреслила, що класичні моделі розслідувань потребують адаптації до сучасних умов, і українські слідчі та прокурори мають потужну базу знань для ефективної роботи у надскладних умовах.
"Апостроф" повідомляв, що за інформацією відділу комунікацій Командування Сил підтримки Збройних Сил України, за весь період збройної агресії Російської Федерації проти України було задокументовано понад 12 тис. випадків застосування небезпечних хімічних речовин на полі бою.
Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко заявив, що плани російських окупантів щодо створення рекреаційних зон на території зруйнованого заводу "Азовсталь" у Маріуполі є черговою пропагандистською маніпуляцією, покликаною приховати реальні військові та логістичні наміри Кремля.
