США змінюють підходи до переговорів. Що це означає для України?
Схоже, адміністрація Трампа нарешті усвідомила: у війні Росії проти України не буває простих рішень. Якщо раніше ми чули знайоме ще з 2019 року "головне, щоб перестали стріляти", то тепер навіть ті, хто обіцяв "завершити війну за 24 години", переходять до риторики "наступні 100 днів будемо намагатися об’єднати позиції сторін".
Але про що йдеться насправді? Не про мир, і не про перемогу. Лише про спробу домовитися. І то — в умовах, коли домовитись майже неможливо.
Бо переговори вперлися у два фундаментальні протиріччя:
Перше — це території. Росія вимагає від України передати частину неокупованих територій чотирьох областей. Вони вже записані в російській конституції, і Путін не відмовиться від цієї вимоги. Тож або ми "віддаємо" те, що належить нам, — і тоді Росія "готова говорити про мир", або не віддаємо — і війна триває.
Друге — це гарантії. Україна потребує гарантій безпеки, щоб війна не повторилася. Але і Росія хоче гарантій — що окуповані території залишаться за нею назавжди, навіть після смерті Путіна.
З такими "вихідними" — об’єднати позиції неможливо. Тому базовим сценарієм залишається продовження війни. І хоча адміністрація Трампа намагалася це змінити, минулі 100 днів показали: важелів впливу на Росію і Україну в неї майже не залишилось.
Майже — бо залишився один. Про нього вчора й говорили державний секретар Марко Рубіо та віце-президент Венс: прямі переговори між Україною та Росією.
Саме в цьому напрямку тепер і рухатиметься американська дипломатія. Якщо не вийшло "човниково", то спробують змусити Київ і Москву говорити напряму. Саме так можна трактувати і натяки на можливе повернення до "стамбульського формату", і дискусії щодо правових підстав для переговорів, і розмови, які нам важко слухати, бо ще важче — уявити.
Чи готова до цього українська влада? Не знаю. На жаль, планування — не найсильніша наша риса. Зазвичай ми діємо тоді, коли ситуація вже критична. І тільки тоді звертаємось до професіоналів, які рятують те, що ще можна врятувати.
Добре, що серед наших союзників ще є люди, які хочуть і можуть допомогти. Вони є в Америці. Вони є в Європі. Вони є й в Україні.
І я дуже сподіваюся, що і цього разу — вони не залишать нас сам на сам із цією війною.
Джерело: facebook.com/mykolakn
