В Україні котрий рік на всіх рівнях заявляють про пріоритетність розвитку сфери інформаційних технологій. Але з року в рік цей розвиток гальмується через геть застарілу нормативну базу. І ось зараз ситуація має перспективу змінитися на краще: 7 лютого у Верховній Раді очікується IT-день, під час якого на розгляд парламентаріїв буде винесено одразу чотири революційні для розвитку інформаційної галузі України законопроекти. Ці законопроекти за прізвищем їх ініціатора вже отримали загальну назву "пакет Данченко". Про те, що саме зміниться в сфері IT з прийняттям нових законодавчих норм, чому важливо голосувати ці законопроекти пакетом, і хто чинить опір розвитку цифрової економіки в країні, "Апострофу" розповів голова комітету Верховної ради з питань інформатизації та зв'язку Олександр Данченко.
Пакет із ІТ-законопроектів, які Верховна Рада розглядатиме у найближчі дні, є критично важливими не лише для розвитку, власне, економіки України, а й для її інтеграції у Європейський цифровий простір. За чотири з них – "Про електронні комунікацій", "Про хмарні технології", "Про доступ до інфраструктури" та "Про електронні довірчі послуги" депутати будуть голосувати вже 7 лютого. Особливість цього пакету законопроектів у тому, що кожен з них органічно доповнює інші, а в деяких випадках я б навіть сказав, що вони не будуть працювати один без одного. Саме тому дуже важливо, щоб ці законопроекти були прийняті з мінімальним розривом у часі.
Серед чотирьох винесених на розгляд у вівторок законопроектів я б особливо виділив "Проект закону про доступ інфраструктури". Саме від його прийняття залежить, наскільки успішно в Україні будуть в подальшому розвиватися цифрова економіка і цифрові послуги. Головна мета, яку ставить перед собою цей документ, забезпечити для кожної людини – де б вона не перебувала у місті, віддаленому селі, в дорозі, - високошвидкісний доступ до мережі Інтернет.
Сьогодні можливість для провайдерів забезпечити такий доступ блокується на різних рівнях – з боку власників енергетичної інфраструктури, представників ЖКГ, інших суб’єктів які відчувають свою "причетність" до процесу. Серйозною перешкодою є також корупція на рівні місцевих чиновників і функціонерів. До прикладу, "дозвіл" на прокладення оптичного кабелю в будинку сьогодні зазвичай "видає" місцевий ЖЕК, бере за це якусь нереальну суму, причому нелегально, "кешем".
Цим же законопроектом встановлюються єдині для всіх суб’єктів правила на всій території України, що значно спростить життя операторам. При цьому ті ж енергетичні компанії, ЖКГ в результаті також отримають плюси, адже оператори будуть зобов’язані легалізувати усе своє нелегально встановлене зараз обладнання, усі підключення до електромереж, проведення усіх робіт з прокладення кабелів тощо. Інакше кажучи, ми просто наводимо порядок у цій сфері, з одного боку полегшуючи життя провайдерам, з іншого – виключаючи корупційну складову. Фактично, це виводить дві галузі в прозору і ефективну взаємодію. Це в свою чергу дасть старт розбудові швидкісних мереж Інтернету і телебачення не тільки в містах, а й у віддалених районах. Окрім того, це сприятиме розбудові та підвищенню якості 3G мереж, адже базові станції мобільного зв’язку – не висять у повітрі, а сполучаються оптичними лініями зв’язку, прокладення яких регулюватиме зазначений законопроект
Інший важливий проект закону - "Про електронні довірчі послуги". Це один з євроінтеграційниз законопроектів, з допомогою якого ми синхронізуємо наше розуміння електронної чи цифрової економіки з Європою. Зараз в Україні є близько 40 млн sim-карток, та близько 35 млн банківських розрахункових карток. З прийняттям цього закону цифровий підпис стає однією з електронних довірчих послуг, що дозволить використовувати усі ці картки для отримання з їх допомогою різноманітних електронних сервісів. Тобто, це спростить українцям доступ до усього спектру електронних послуг, наприклад – страхування, ведення власного медичного кабінету, отримання різноманітних довідок, витягів тощо. Також цей законопроект дозволить інтегрувати нашу банківську систему з точки зору електронних довірчих послуг до європейської банківської системи. Скажу навіть більше – у перспективі це навіть можливість електронних виборів, про які чимало говорять.
Третій законопроект стосується особливостей роботи українських держорганів з "хмарними" технологіями. Якщо у Великобританії активно думають над тим, як на рівні шкіл підготувати дітей почали до конкурування з штучним інтелектом, а в Японії є корпорації, де 90% співробітників роботи, то в Україні, яка декларує своє прагнення бути розвиненою ІТ-державою, досі не спромоглися дати змогу державним органам працювати у "хмарах".
Цей законопроект таку змогу дає, і, що найголовніше, прибирає корупційну складову. Адже сьогодні проти хмарних технологій найбільше виступають ті корумповані чиновники, які замість того, щоб тримати інформацію своїх відомств (не секретну, звичайно) у "хмарах", і платити за неї, умовно кажучи, 200 грн на місяць, з подачі корумпованих власників дата центрів витрачають мільйони доларів, щоб розмістити свої дані там. А потім ще платять десятки мільйонів за обслуговування цих дата-центрів. Їхній головний аргумент – що, мовляв, "хмарні" сервіси є менш безпечними. Хочу нагадати таким "аргументаторам", як впродовж кількох останніх місяців було зламано захист "супернадійних" дата-центрів низки державних органів. І ще хочу нагадати, що з таким підходом потрібно закрити систему ProZorro, яка повністю працює у хмарах та заборонити усім чиновникам користуватися Facebook, Gmail та іншими популярними сервісами, що також базуються на "хмарних" технологіях.
І, нарешті, четвертий законопроект - "Про електронні комунікації". Він є найбільш дискусійним, і єдиний із цього пакету буде розглядатися у першому читанні (три попередні – перше читання пройшли та будуть голосуватися в цілому, - ред.). Законопроект запроваджує серйозну дерегуляцію в галузі, а також низку інноваційних принципів. Наприклад, бажаючим почати бізнес у сфері електронних комунікацій не потрібно буде отримувати дозволи на початок діяльності, адже діятиме прийнятий у Європі "заявочний" принцип, згідно з яким можна повідомити про початок роботи, а через 30 хвилин вже почати. За теперішніх умов, як відомо, це може займати до року. Звичайно, при цьому обов’язковим є виконання усіх правил надання подібних послуг. Або інша норма – "технологічної нейтральності", яка дозволить оператору розвивати будь-яку з технологій 4G, 5G у межах виданої ліцензії.
В цілому, законопроект є надзвичайно прогресивним, але містить і деякі дискусійні норми. Наприклад – питання призначення регулятора главою держави. У якості контраргумента зауважу, що ця норма перейшла із діючого нині закону "Про телекомунікації", тому якщо хтось говорить, що вона є нововведенням – це, м’яко кажучи, неправда. Окрім того, цим законопроектом ми вводимо повну фінансову незалежність регулятора, що, безперечно, є серйозним кроком уперед.
Повністю не погоджуюсь я і з супротивниками реєстрації телефонних sim-карток за паспортами. Заяви подібних "професорів" є абсолютно непрофесійними, адже зараз у всьому світі ви не зможете придбати таку картку без документа. Нагадаю, що Європа ввела такі правила ще вісім років назад після терактів. А для нас, країни, яка перебуває в умовах війни, ця норма є критично важливою. Є також спірна норма щодо регулювання роздрібного ринку електронних комунікацій, але, сподіваюся, з цього питання буде досягнуто консенсусу у період між першим та другим читанням.
Загалом я вважаю, що прийняття цього пакету IT-законів стане для України справжнім кроком – із учорашнього у завтрашній день. У всьому світі давно зрозуміли, що майбутнє за новітніми технологіями та цифровою економікою. Є сподівання, що Україна також поступово приходить до такого розуміння. Чи так це – побачимо за результатами голосування народних депутатів.
