Націоналізація ПриватБанку з повним переходом його у власність держави породила низку гострих питань, а саме - хто довів установу до такого стану, що націоналізація стала неминучою, що робити клієнтам, яких нараховується понад 20 млн, чи не призведе зміна власника до краху фінансової системи і, нарешті, наскільки ефективним господарем стане держава. Є думка, що держава є неефективним власником і навряд чи зможе погасити паніку серед населення, тому що необхідна для цього комунікація із суспільством ніколи не була сильною стороною держструктур.
Давайте будемо відвертими – націоналізація ПриватБанку не стала несподіванкою. Про її можливість, а також про фінансові негаразди найбільшого приватного банку вже не один місяць проводилися дебати як в експертному середовищі, в кулуарах парламенту та державних органів, так і на рівні пересічних громадян. І тим не менше новина про націоналізацію ПриватБанку сколихнула всю країну.
Банк майже рік не виконував нормативи обов'язкового резервування, а прострочена заборгованість банку за стабілізаційними кредитами становила 14 мільярдів. Не секрет, що регулятор вимагав у ПриватБанку додаткове забезпечення за корпоративними кредитами, проте менеджмент банку не погоджувався на це. Додатковим приводом для розмови про можливість зміни власника стало дострокове оприлюднення нового варіанту Меморандуму про співпрацю уряду з МВФ, у якому, зокрема, йшлося про можливість націоналізації системного банку. Хоча назва банку не фігурувала, сумнівів щодо неї не було практично ні в кого.
НБУ регулярно подовжував терміни докапіталізації, але акціонери і менеджмент з цим завданням не впоралися і самі запропонували "здати" банк державі. Ключові учасники цієї історії до останнього моменту не розкривали карти – менеджмент банку заперечував можливість його націоналізації, а всі повідомлення щодо націоналізації пояснював інформаційною війною проти банку. Представники НБУ наполягали на тому, що інформація про кожний банк - це банківська таємниця. Незважаючи на запевнення представників банку і регулятора, громадяни почали виводити кошти з банку – за останні декілька днів через банкомати мережі було знято більше 2 млрд грн. Також почастішали проблеми з розрахунками банківським карточками, емітованими ПриватБанком. У результаті пізно ввечері 18 грудня українці отримали своєрідний подарунок на Миколая – рішення про націоналізацію ПриватБанку.
Оптимісти стверджують – добре, що справа обійшлась саме націоналізацією, а не ліквідацією. Адже у випадку націоналізації кредитні ризики ПриватБанку різко зменшились – тепер за його спиною є держава, яка дає 100-відсоткову гарантію вкладникам. Щоб наочно продемонструвати надійність нового державного банку, Мінфін навіть заявив про намір перевести зарплатні проекти співробітників у ПриватБанк. Однак навряд чи варіант ліквідації взагалі серйозно розглядався, враховуючи важливість банку для фінансової системи України та пильний інтерес з боку міжнародної спільноти. Недарма в понеділок посипались привітання з боку офіційних представників урядів та низки міжнародних організацій з успішним вирішенням складної проблеми.
Проблеми ПриватБанку не були унікальними, практично всі банки зіткнулись з необхідністю докапіталізації та якістю кредитного портфелю. Унікальним як для України виявився розмір банку і його значення для всієї країни – саме цим і пояснюється масштаб проблеми. У банку на сьогодні понад 20 млн вкладників зберігає понад 150 млрд грн. Не слід забувати і про соціальний аспект проблеми - у ПриватБанку зберігають свої кошти 3,2 млн пенсіонерів, понад 500 тис. студентів та 1,6 млн соціально не захищених громадян. Крім того, саме ПриватБанк є чи не основним банком для малого та середнього бізнесу – у ньому відкриті рахунки 500 тис. фізичних осіб – підприємців, а також 600 тис. підприємств різної форми власності та розмірів.
Усіх цікавить питання – що ж буде далі, що робити армії вкладників і чи не спровокують проблеми Привату черговий обвал фінансової системи? Уряд запевняє, що все буде добре: банк і надалі працюватиме, а в НБУ достатньо інструментів для контролю ситуації на фінансовому ринку. Однак ці заяви не убезпечують нас від коливання курсу. В понеділок, 19 січня, курс долара в обмінних пунктах перетнув позначку в 27 гривень. Причина цього стрибка має психологічну природу - посилились панічні настрої серед населення. Є підстави вважати: як тільки вляжуться пристрасті щодо ПриватБанку, курс гривні стабілізується.
Хто має бути відповідальним?
Перехід найбільшого приватного банку України під контроль держави породжує значно ширше коло питань. Деякі з них є доволі риторичними – хто повинен відповідати за те, що в найбільшому системоутворюючому банку утворилась "дірка" в капіталі майже в 5 млрд доларів і хто власне довів ситуацію "до ручки", тобто націоналізації? За підрахунками експертів, кредити пов’язаним особам становлять до 90% кредитного портфелю юридичних осіб. Простою мовою, акціонери кредитували в першу чергу власні компанії. Згадуючи специфічне ставлення головного акціонера банку до сплати податків та боргів, недивно, що такий рівень пов’язаних кредитів викликає занепокоєння. Чи будуть відповідати ті, хто винен, покаже час. Очевидно, віддаючи банк у державну власність, акціонери досягнули певних домовленостей із владою, а тому вирішення цього питання значною мірою буде залежати від політичної волі керівництва країни.
Хто заплатить?
Наступне питання, яке логічно випливає з попереднього, - хто заплатить за помилки вже колишнього менеджменту та власників найбільшого приватного банку України? Наразі вирішено, що Мінфін здійснюватиме емісію облігацій, яку викуповуватиме НБУ за живі гроші, які направлятимуть у капітал банку. Усього уряд планує виділити на докапіталізацію банку 148 млрд грн. Звідки Мінфін візьме ці кошти? Відповідь проста – з кишені платників податків. Кожен громадянин України буде змушений віддати пару тисяч гривень за "творчість" власників та менеджменту ПриватБанку, а також за неефективну діяльність держави.
Чи буде інфляція?
Чи може ця емісія зумовити черговий виток девальвації та інфляції? У НБУ вважають, що така емісія не матиме суттєвого впливу ані на курс гривні, ані на показники інфляції. Ймовірність того, що емітовані кошти попадуть на вторинний ринок, незначна – планується, що більша частина коштів залишиться в капіталі ПриватБанку для забезпечення кредитів. Крім того, процес вливання капіталу в банк відбуватиметься в декілька етапів і розтягнеться на роки.
Чи зможе уряд погасити паніку?
Імовірною загрозою для валютного курсу може стати розкручування панічних настроїв, які у свою чергу зможуть справді сприяти падінню гривні. Тому постає наступне питання - якою буде комунікація з боку держави і чи вдасться погасити панічні настрої населення, які можуть справді покласти банківську систему? Системна і продумана комунікація повинна погасити негативні очікування суспільства. Попередній досвід показує, що комунікація, на жаль, не належить до сильних компетенцій банківського регулятора. Втім, на нашу думку, пристрасті по Привату вляжуться, коли припиняться технічні перебої в роботі банку, що обумовлені перехідним періодом, а спеціалісти НБУ та колишній менеджмент покажуть злагоджену і чітку роботу. Ситуацію пом’якшує "мирне" вирішення ситуації між головним акціонером та владою, про що свідчать заяви менеджменту про повну готовність співпрацювати з НБУ на перехідному етапі. Також слід не забувати пильний інтерес до ситуації з боку МВФ, який повністю підтримує націоналізацію та фактично виступив його ідеологом.
Яким власником буде держава?
Ще одне важливе питання - яким буде власником держава? В Україні зараз точаться гострі дебати на цю тему. Прихильники лібералізму дають чітку відповідь – держава є поганим неефективним власником. З ними можуть погодитись клієнти державного Ощадбанку, які нерідко скаржаться на якість послуг. У випадку з ПриватБанком є шанси, що держава залишатиметься його власником недовго – умови націоналізації передбачають подальшу приватизацію фінансової установи після покращення її фінансового стану. Втім, шанси приватизації націоналізованого ПриватБанку, з огляду на те, як в Україні виконується приватизаційна програма, поки є невеликими.
