"Ощадбанк" у 2018 році виграв позов до російської влади на суму 1,3 мільярди доларів як компенсацію за майно, яке залишилося в окупованому Криму. Проте навесні нинішнього року Апеляційний суд Парижу скасував рішення арбітражу, отже українському банку доведеться знову доводити свою правоту в судах різних інстанцій. Однак очікуване рішення французького суду може мати несподівані наслідки для самого Ощадбанку, екс-менеджмент якого хоче використати юридичні перипетії у Франції для відновлення контролю над державним банком. Деталі інтриг навколо контролю за Ощадбанком з’ясовував "Апостроф".
Прикра поразка в Парижі
З моменту окупації Криму, цілий ряд великих українських компаній почали судові процеси проти Росії з метою компенсації втрат, які спричинила конфіскація окупантами їхнього майна на півострові. Один з найпомітніших таких процесів веде "Ощадбанк", який втратив всю свою мережу відділень на окупованих територіях.
Свій позов державний банк подав до Арбітражного трибуналу у Парижі. Росія очікувано відмовилася брати участь у процесі. Розглянувши предмет позову, суд у листопаді 2018 року ухвалив рішення, яке зобов’язало державу-агресора відшкодувати "Ощадбанку" вартість втраченого майна на загальну суму 1,3 мільярди доларів.
Проте Росія не погодилася з цим рішенням і оскаржила його в Паризькому Апеляційному суді (за нормами міжнародного права, рішення арбітражу може бути оскаржене в судах тієї країни, де він знаходиться). Причому, сам факт присвоєння українського майна окупанти не оскаржували, очевидно розуміючи, що це неможливо. Заперечення стосувалися лише того, що даний позов знаходиться поза межами юрисдикції арбітражу.
Розгляд питання тривав понад два роки і нарешті в березні нинішнього року суд виніс рішення на користь Росії, постановивши, що Арбітражний трибунал не міг розглядати дану справу. Відтак на сьогоднішній день рішення арбітражу не набуло чинності і "Ощадбанк" не може вимагати від окупанта відшкодування збитків.
Ми ще поборемося
Втім, вважати, що дане рішення суду є остаточною поразкою, навряд чи варто.
"Процес треба продовжувати і він буде продовжений, - говорить голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук. - Можливо для цього доведеться звернутися до іншого міжнародного арбітражу. І навряд чи варто сподіватися, що питання буде оперативно розглянуте і вирішене. Подібні процеси, як правило, тягнуться десятиріччями, перш ніж за ними ухвалюється остаточне рішення. Тож українській стороні варто набратися терпіння і продовжувати роботу."
Менеджмент "Ощадбанку" також не погодився з рішенням Апеляційного суду.
"Ощадбанк залишається незмінним у своїй позиції щодо відстоювання законних прав та інтересів і готується до оскарження рішення паризького Апеляційного суду перед Верховним cудом, - йдеться в заяві банку з приводу згаданого рішення. - Ми впевнені, що в наступній інстанції рішення Апеляційного суду буде скасовано та рішення Міжнародного Трибуналу від 26 листопада 2018 року щодо відшкодування Російською Федерацією збитків, спричинених анексією Криму, на користь "Ощадбанку" залишиться в силі, як це було зроблено в інших інвестиційних справах за участю Російської Федерації."
Звичайно, виникає питання, яким чином затягування судової тяганини вплине на фінансовий стан "Ощадбанку". Адже йдеться про 1,3 мільярди доларів — немалу суму для будь якого українського банку. Проте, на думку фахівців, значних проблем для банку ця ситуація не створить.
"На чистий прибуток банку це не вплине, так само як і на його грошові потоки, - вважає асоційований експерт CASE Україна Євген Дубогриз. - Фактично після рішення Паризького Арбітражу у 2018 році "Ощадбанк" нараховував собі додаткові доходи - штрафи та пені. Та через те, що Росія не визнала результатів арбітражу, банк не отримував цих грошей. У звітності вони проходили як нараховані, але фактично не сплачені доходи. Ця сума (близько 850 мільйонів гривень на рік) нараховувалася та резервувалася. І допоки не буде нового рішення суду, "Ощадбанк" не має права на ділі нараховувати ці доходи. Та, через те, що банк їх не отримував, фінансова позиція банку не зміниться, й фінансовий стан також не погіршиться."
Коли ж всі необхідні судові інстанції та процедури буде пройдено, і "Ощадбанк" все ж таки стягне з Росії належну суму, вона буде зарахована, як прибуток банку, з неї будуть сплачені необхідні податки, що не лише покращить фінансові показники самого банку, але й піде на користь державному бюджету, розповів в інтерв’ю "Апострофу" Борис Кушнірук.
Кому французький суд в поміч
Проте тимчасова невдача в одній з судових інстанцій може стати приводом для нових кадрових "перемог" у самому "Ощаду". З джерел, наближених до "Ощадбанку", нам стало відомо, що колишній голова правління Андрій Пишний, який очолював банк у 2014-2020 роках, намагається проштовхнути парижські юридичні перипетії як привід для того, щоб повернутися на свою стару посаду. Як повідомляв Апостроф, Пишний вже намагався очолити державний "Приватбанк", однак йому не вдалося пройти відбір. Тепер Пишний використовує свою близькість до керівника Офісу президента Андрія Єрмака для того, щоб привернути увагу президента на тезу про те, що програш у Парижі – відповідальність нинішнього голови правління Сергія Наумова, а отже потрібно повернути на посаду такого талановитого менеджера, як Андрій Пишний. Як відомо, Андрій Пишний має родинні зв’язки і давно співробітничає з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком, зокрема - на ниві благодійної діяльності. Зокрема вони десять років тому стали співзасновниками громадської організації "Відчуй", яка спеціалізується на допомозі та соціальній адаптації людей з порушеннями слуху.
Нагадаємо, що нинішній голова правління "Ощадбанку" Сергій Наумов був обраний на цю посаду Наглядовою радою банку в червні 2020 року за результатами відкритого конкурсу. В листопаді того ж року Кабінет міністрів погодився з рішенням Наглядової ради і призначив обраного нею кандидата на посаду.
Приступаючи до роботи, Сергій Наумов заявив, що на новому етапі розвитку банк буде фокусуватись на подальшому посиленні конкурентоздатності, прибутковості, ефективності та якості обслуговування, які є необхідними умовами його успішної приватизації.
"Саме в частковому чи повному продажу фінансової установи інвестору полягає моє головне завдання на новій посаді, - сказав Сергій Наумов. - Цей крок потрібний для зменшення частки держави в банківському секторі та повернення інвестицій у державні банки".
Скорочення частки держави в банківському секторі, зокрема приватизація "Ощадбанку", є одним з важливих напрямків співпраці України з Міжнародним валютним фондом. Проте керівництво держави без ентузіазму ставиться до перспективи втрати можливостей ручного управління фінансовими установами.
Читайте також: У держави має залишитися тільки два банки - заступник голови Ради НБУ про продаж "Приватбанку"
"Ощадбанк" протягом останніх десятиліть регулярно використовувався, як джерело фінансування для різних урядових проєктів, - розповідає Євген Невмержицький. - Кредити, які він видавав на такі цілі, часто розтрачувалися і не поверталися. Тому зрештою уряд компенсував втрати з державного бюджету. А це значить, що розплачуватися за дії уряду доводилося платникам податків".
Саме тому призначення керівників державних банків, на жаль для банків і для всієї економіки України, мають, як правило, політичний характер, констатує експерт. Рішення ухвалюються не на основі компетентності та професійних якостей кандидатів, а з мотивів політичної лояльності і керованості.
Можливо саме такі міркування і лежать в основі чуток про майбутню зміну керівництва "Ощадбанку". Втім, на думку експертів, судову тяганину в Парижі навряд чи вдасться використати, як аргумент для заміни керівника установи.
"Не думаю, що рішення суду може потягти за собою якісь кадрові рішення, - вважає Борис Кушнірук. - Навряд чи його можна вважати провиною менеджменту. Адже правова позиція України в даному випадку навіть не була предметом розгляду. Йшлося лише про процедурні зачіпки."
Євген Дубогриз також вважає, що на даній стадії судовий процес не може потягти за собою жодних кадрових рішень.
Окрім того, якщо йдеться про конкретну кандидатуру, що розглядається, як ймовірний наступник Сергія Наумова, то вона не виглядає занадто вдалою.
"Андрій Пишний, перебуваючи протягом кількох років на посаді голови правління, не демонстрував високого рівня компетентності в банківській справі і якихось серйозних результатів в управлінні та розвитку установи, - вважає Євген Невмержицький. - Так, "Ощадбанк" на досить на пристойному рівні обслуговує картки і платежі фізичних осіб, але привабливих сучасних послуг із кредитування малого бізнесу, валютних операцій тощо, він так і не запропонував."
Тож, якщо уряд дійсно вирішить в обхід рішення Наглядової ради призначити нового керівника "Ощадбанку", йому доведеться вигадати більш переконливу формальну причину для цього, ніж рішення Паризького Апеляційного суду.
