Банківська система традиційно вважається кровоносною системою економіки, яка сприяє вільному обігу коштів і стимулює розвиток виробництва. Проте нам досить часто доводиться чути про українські банки в контексті різного роду скандалів, які зовсім не сприяють зростанню їхнього авторитету. Чому українська банківська система не відповідає вимогам сучасної економіки і як можна побороти негативні тенденції, розбирався "Апостроф".
Кому потрібні дорогі кредити
Скандал навколо державного "Укрексімбанку" показав громадськості, що українська банківська система перебуває в досить сумному становищі. Проте неприйнятна поведінка щодо журналістів є лише верхівкою айсбергу проблем, які роками накопичуються в банках і заважають динамічному розвитку економіки.
Традиційна роль банків в розвинутих економіках - широке кредитування бізнесу, завдяки якому підприємства отримують можливість розвивати виробництва, впроваджувати інновації і таким чином збільшувати суспільне багатство країни. Проте в Україні банки виконують цю функцію вкрай незадовільно.
"Головна причина неадекватної роботи банківської системи України - домінування державних банків, які сьогодні контролюють близько 60% ринку, - говорить аналітик з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгор Киян. - Вони займають провідне становище на ринку і диктують правила гри, для яких характерна традиційність підходів до надання послуг, менша швидкість прийняття рішень, повільна адаптація до змін, залежність від урядових рішень. Такі способи роботи передаються і приватним банкам, через що ринок банківських послуг в Україні є дуже консервативним".
Кредитування реального сектора економіки складає лише невеличку частку в діяльності банків. Значною мірою це пов’язане з тим, що на ринку діють дуже високі ставки за кредитами.
"В розвинених країнах кредит на розвиток виробництва можна взяти під 0,5-1% річних, - говорить Єгор Киян. - У нас же при задекларованих 12% через різні додаткові платежі вартість кредиту збільшується до 18-25%, що робить його непідйомним для підприємств, що займаються виробництвом".
"Політика високих процентних ставок запроваджена ще з 90-х років, - розповів "Апострофу" голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук. - Тоді в суспільстві закріпилася ідея, що банківські депозити є не інструментом для безпечного зберігання коштів і зручних розрахунків, а джерелом доходу. І банки, борючись за ресурси, почали встановлювати високі проценти за депозитами. Відповідно відсотки по кредитах мусили бути ще вищими. А це означає, що в реальний сектор економіки такі кредити не попадають".
Як результат, сьогодні в Україні кредитування відбувається переважно в сферах, які не пов’язані з виробництвом високотехнологічних продуктів і послуг.
В першу чергу, це торгівля. Торгові підприємства беруть кредити на закупівлю товару і після його продажу, швидко повертають гроші. Торгові надбавки при цьому бувають дуже високими - до 50%. І тому торгівлю не надто обтяжують кредити навіть під 2% на місяць, які є практично непідйомними для виробничих підприємств.
Друга поширена сфера кредитування - це експортери металургійної та сільськогосподарської продукції. Вони також досить швидко отримують виручку від проданих товарів і повертають гроші з прибутком.
Також банки охоче розвивають споживче кредитування (позики громадянам на покупку певних товарів). Особливість такого кредитування в тому, що воно здійснюється під дуже високі відсотки, що досягають кількох десятків, а часом і сотень відсотків.
Відтак, фактично, банки стимулюють не економічний розвиток країни, а сировинні галузі економіки і споживання. А оскільки попит на кредити в названих галузях є обмеженим, то об’єми кредитування в Україні досить низькі.
"Відсутність широкого кредитування економіки призводить до того, що банки намагаються заробити на нетрадиційних для них послугах, - говорить Єгор Киян. - Зокрема на комісіях за різні платежі: поповнення рахунків і зняття готівки, оплата послуг мобільних операторів, інтернету, комунальних послуг переказів коштів з картки на картку тощо. В результаті банки з центрів кредитування провідних галузей економіки перетворюються на звичайних надавачів послуг зі зберігання грошей і платежів".
Базельніше, ніж у Базелі
В умовах стагнації на ринку фінансових послуг, контрольованому державними банками, локомотивами розвитку могли б стати приватні банки. Проте цього не відбувається, незважаючи на те, що в Україні діє понад 70 банківських фінустанов.
"Досвід багатьох європейських країн показує, що для нормального функціонування банківської системи достатньо мати 20-30 банків, - каже Єгор Киян. - Проте , хоча у нас їх набагато більше, конкуренція і активність на ринку дуже низькі".
Причиною цього, на думку експерта, є надмірно жорстка регуляторна політика Національного банку України (НБУ). Зокрема в нашій країні третій пакет рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду (так званий Базель ІІІ) імплементований значно глибше, ніж у більшості європейських країн, що сковує ініціативу банків і завдає незручностей клієнтам.
"Сьогодні навіть досить невинні операції, наприклад, оплата інформаційних послуг в інтернеті на суму 150-200 гривень, можуть призводити до попадання під фінансовий моніторинг і блокування рахунків," - говорить Киян.
Окрім того, свою роль грає обмежена клієнтська база приватних банків. Люди, які досі не оговталися від масового "банкопаду" 2014-2015 років, досі не дуже охоче вкладають кошти в приватні банки. Пересвідчившись, що такий банк раптово може бути закритий, в той час, як державні установи уряд завжди так чи інакше рятує від повного краху, українці віддають перевагу державним банкам, хоча приватні і пропонують часом більш вигідні умови і більш сучасні послуги.
Навіщо банку торговий центр
На думку експертів, для того, щоб ринок банківських послуг в Україні отримав новий поштовх, необхідно провести приватизацію державних банків.
"Держава повинна взагалі піти з ринку первинного кредитування, - вважає Борис Кушнірук. - Не її завдання оцінювати платоспроможність клієнтів, забезпечувати повернення кредитів, стягувати застави з несумлінних боржників тощо. З усіма цими задачами набагато краще впорається приватний бізнес. Натомість варто створити державний банк другого рівня, який не буде працювати з клієнтами, а займеться питаннями рефінансування банків".
Приватизація державних банків дозволить різко підвищити ефективність їхньої роботи. Адже уряд традиційно розглядає їх як джерело коштів для фінансування різного роду фінансово сумнівних проєктів.
"Менеджмент банків, перебуваючи під політичним тиском, видає кредити на такі проєкти, які дуже часто не повертаються, - говорить Єгор Киян. – І, кінець кінцем, збитки погашаються з державного бюджету за рахунок громадян України".
Але оскільки приватизація банків - процес не простий і не швидкий, для початку уряд може навести якийсь лад в їхній діяльності.
"Сьогодні всі державні банки надають приблизно однакове коло послуг і витрачають значні ресурси на конкуренцію між собою, - розповідає Борис Кушнірук. - Тому набагато ефективніше було б спрямувати їхню діяльність у визначені ніші. Для прикладу візьмемо "Укрексімбанк", який встряв у скандал з журналістами через кредит, виданий на купівлю торгового центру SkyMall. У випадку, якщо цей кредит не буде повернений (а ймовірність такого варіанту дуже висока), банку доведеться витрачати ресурси на те, щоб стягнути заставу. В результаті він стане власником торгового центру, яким треба буде якось управляти. Який все це має стосунок до експорту і імпорту? Тому державні банки мають отримати спеціалізацію. "Укрексімбанк" повинен зосередитися на операціях із підтримки експорту. І у виключних випадках - стратегічного імпорту. Якщо банк займався б своєю справою, то питання про скандальний кредит взагалі б не виникло".
Резюмуючи, зазначимо, що скорочення державної частки на ринку банківських послуг і запровадження адекватного регулювання дозволить створити в Україні сучасну банківську систему, здатну запропонувати клієнтам оптимальний набір послуг і стати двигуном економічного розвитку країни.
