Доля України нерозривно пов'язана з національною валютою - гривнею, не дивлячись на те, що вона була введена в обіг лише через п'ять років після проголошення Незалежності. "Апостроф" в черговому матеріалі, присвяченому 30-річчю Незалежності України, згадував основні етапи тернистого шляху гривні, її злети, падіння, а також періоди стабільності.
Грошова одиниця є нехай і не головним, але все ж одним із символів держави. України теж має такий символ, і називається він гривня.
Офіційно гривня була введена в обіг у вересні 1996 року, а тому, начебто, їй не місце за загальним столом святкування української Незалежності, якій за кілька днів стукне тридцять.
Але сказати так - значить помилитися.
Справа в тому, що 11 травня 1991 року, тобто ще до проголошення Незалежності, Верховна Рада проголосувала за введення національної валюти. Виходить, що гривня навіть старше самої України, нехай і не набагато.
При цьому у гривні були конкуренти, хоч і не дуже серйозні, - пропонувалося назвати нацвалюту і рублем, і куною (грошова одиниця в Київській Русі, а також в сучасній Хорватії) й навіть доларом, українським, зрозуміло.
Але швидкого введення української національної валюти в обіг, як ми знаємо, не сталося. Проте, вже в 1992 році гривневі купюри почали друкувати - спочатку в Канаді, потім - у Великій Британії, Італії і навіть, трохи, в Україні. Проте спочатку в 1992 році в Україні з'явилася тимчасова грошова одиниця купоно-карбованець, який громадянами сприймався як нацвалюта, оскільки його можна було спокійно обміняти на долари.
Вільне падіння
Отже, в свій складний, а іноді небезпечний шлях, гривня вирушила в 1996 році. Міняли одну гривню на 100 тисяч купоно-карбованців. Суми обміну обчислювалися мільйонами, адже країна пережила гіперінфляцію (тільки в 1993 році вона склала 10 000%). Власне, ввести в обіг гривню саме в 1996 році вдалося тому, що в цей час зростання цін сповільнилося до 40% на рік.
Обмінний валютний курс на момент введення був цілком прийнятним - 1,74 гривні за долар (і врівень з німецькою маркою, хто таку ще пам'ятає).
Однак падати гривня почала практично відразу. По копійці, по п'ять, по десять, але поступово нацвалюта втрачала в ціні.
"Після появи національних валют країн колишнього СРСР, всі вони були переоцінені, і девальвація більшості з них - загальна тенденція", - пояснив в коментарі "Апострофу" старший аналітик інвестиційної компанії "Альпарі" Вадим Іосуб.
Крім того, за його словами, Національний банк України (НБУ) і уряд проводили нерозумну і, фактично, безвідповідальну політику, друкуючи гроші у відповідь на будь-який економічний виклик, що призводило до постійного тиску на гривню.
Також свою роль в девальвації зіграла економічна модель нашої країни, яка з моменту здобуття Незалежності відносилася до розряду ресурсних, пояснив "Апострофу" економіст, член Ради НБУ Віталій Шапран.
"При цьому в Україні відкрита економіка, в якій співвідношення між імпортом товарів і послуг і ВВП - більше 50%. При стабільно негативному сальдо торгового балансу його компенсація відбувалася за рахунок "неторгових джерел", - сказав експерт.
Таким чином, передумови для поступового ослаблення національної валюти існували з самого початку.
Обвал 1998 року
Але справді серйозних обвалів довго чекати не довелося.
У 1997 році вибухнула Азійська фінансова криза, яка викликала девальвацію валют країн регіону - Малайзії, Індонезії, Бангладеш, Бірми і Таїланду. У наступному, 1998 році, криза "накрила" Росію, яка була змушена оголосити дефолт.
Оскільки українська економіка була тісно пов'язана з російською, криза вдарила і по нам, хоча до дефолту, на щастя, справа не дійшла. Але одним з наслідків кризи стала різка девальвація гривні.
Якщо 17 серпня 1998 року за 1 долар давали 2,1 гривні, то 24 серпня - вже майже 2,4 гривні. А 1 вересня 1998 року курс сягнув уже 3,3 гривні за долар.
У лютому 2000 року обмінний курс виріс до 5,6 гривні/долар, після чого почався повільний відкат, який зрідка переривався незначними коливаннями.
Що ж стало причиною обвалу курсу гривні?
"По-перше, при будь-якій світовій кризі в першу чергу страждають валюти країн, які розвиваються. Інвестори виводять інвестиції з таких країн і біжать в "якість", тобто переводять їх в надійні світові валюти, - говорить Вадим Іосуб. - По-друге, були і внутрішні причини - безвідповідальна грошово-кредитна політика".
"У нас була слабка диверсифікація експорту на тлі відсутності інтеграції з міжнародними фінансовими ринками. Тобто обвал цін на наш експорт автоматично передбачав функцію відтоку капіталів, і в підсумку ми отримали негативний платіжний баланс, який не можна було нічим перекрити крім золотовалютних резервів, а вони не нескінченні", - додає Віталій Шапран.
Десять років по тому
З весни 2005 року протягом трьох років Нацбанк утримував курс на позначці 5,05 гривні/долар, які згодом стали мемом.
Примарна стабільність, під час якої десятки тисяч українців набрали валютних кредитів через менші в порівнянні з гривневими відсотки, закінчилася восени 2008 року.
Найжахливіше, що влітку того року долар ослаб до 4,5 гривні, а в пресі з'явилися "аналітичні" матеріали про те, що незабаром курс "зеленого" опуститься до 3 гривень, в зв'язку з чим українці масово кинулися в обмінні пункти - здавати "сміттєві" долари та купувати "надійні" гривні. Серед таких громадян був помічений і автор цих рядків.
Але тут сталася світова фінансова криза, початком якої прийнято вважати заяву про банкрутство американського банківського гіганта Lehman Brothers, подану ним до суду 15 вересня 2008 року.
Після цієї події в світі розвивалися як ланцюгова реакція.
Не оминула криза і Україну. Уже в жовтні курс відіграв літні втрати та перевищив 5 гривень за долар, а до кінця 2008 року він був уже майже на рівні 8 гривень. Остаточно на цій позначці він стабілізувався до кінця 2009 року, і залишався на ній практично без коливань наступні чотири роки.
Причини девальвації в 2008-2009 роках, в принципі, ті ж самі, що і під час попередньої кризи, - відтік капіталу, сировинний і при цьому відкритий тип економіки, негативний торговельний та платіжний баланси.
Курс валют у 2008 році
Девальвація війни
До кінця 2012 року курс рідко піднімався вище 8 гривень/долар, та й протягом 2013 року він в основному залишався в коридорі 8,1-8,2 гривні/долар. Однак з початком Революції Гідності він почав повільно дорожчати.
Хоча, за великим рахунком, навіть така відносна стабільність була всього лише ілюзією.
"Курс утримувався адміністративно, і на його підтримку доводилося витрачати міжнародні резерви і нарощувати держборг, - пояснює Вадим Іосуб. - Так, з 2011 по 2015 рік золотовалютні резерви скоротилися з 38,3 до 5,6 мільярда доларів".
Бурхливі події кінця 2013 - початку 2014 року застали українську економіку вже в "прихованому дефіциті", і влада тримала курс як могла, в тому числі за рахунок золотовалютних резервів, зазначив Віталій Шапран.
"Масова міграція колишніх міністрів, придворних бізнесменів і тих, кого до 2014 року вважали елітою, посилила відтік капіталу з України, а НБУ замість того щоб піти на одномоментну девальвацію, розтягнув цей процес і спалив власні золотовалютні резерви, які потім за допомогою МВФ довелося відновлювати три-чотири роки, - заявив експерт. - До негативних тенденцій, які були викликані зміною еліт, додалася втрата частини території і війна. І одне, і друге відлякує інвесторів і роздуває процентні ставки за якими міг позичати Мінфін. Ми з вами досі змушені через механізм держборгу оплачувати втрати того періоду".
Очевидно, що анексія Криму та окупація частини Донбасу Росією лише поглибили кризові процеси в країні.
Наприкінці 2014 року міжбанківський курс перевищив 16 гривень/долар, а в лютому 2015-го впритул наблизився до позначки 30 гривень за долар (в обмінниках він перевалив за 30 гривень/долар). На сьогоднішній день - це абсолютний курсовий рекорд.
Коронавірусне диво
Після цього курс то падав майже до 20 гривень/долар, то піднімався до 29 гривень за долар, а в останні кілька років він залишається в основному в діапазоні 25-28 гривень/долар.
Черговий привід понервувати з'явився з початком пандемії коронавірусу, яка нічого доброго світовій економіці не обіцяла, відправивши обивателів та бізнес на карантин.
Курс відреагував на це прогнозовано - якщо в середині лютого 2020 року він опускався навіть нижче 25 гривень/долар, то в березні злетів вище 28 гривень за долар. Українці почали готуватися до гіршого, за звичкою кинувшись в обмінники.
Але, на диво, девальвація гривні досить швидко зупинилася, і незабаром настала чергова стабільність. Курс за останній рік ще кілька разів долав позначку 28 гривень, але в середньому залишався в коридорі 26,5-28,5 гривні/долар. Сьогодні він знаходиться на рівні 26,7 гривні. Таким же він був в травні 2020 року.
Що ж сталося? Чому гривня при коронакризі не обвалилася?
"Я думаю, що "корона" допомогла гривні. По-перше, дуже сильно виросли ціни на залізорудну сировину і сталевий прокат, а ціни на агроекспорт залишилися без змін. Плюс накопичення внутрішньої інфляції на долар було компенсовано зовнішньою інфляцією. Плюс, (очікувана) допомога від МВФ в розмірі 2,7 мільярда доларів розвантажила наш план платежів за держборгом, так що майбутнє гривні якщо не без хмар, то в усякому разі найближчим часом виглядає мало ризикованим", - зазначив Віталій Шапран.
Однак ризик "ступінчастої" девальвації в довгостроковому періоді все ще залишається, попередив експерт.
За словами Вадима Іосуба, економічна криза не означає автоматичної девальвації. Головне - проводити відповідальну кредитно-грошову. політику.
"При продовженні нинішньої грошово-кредитної політики, якщо Україна повністю не відмовиться від взятих на себе зобов'язань щодо інституціональних реформ, не розсвариться повністю з кредиторами, збереже нинішнє ринкове курсоутворення, різкі обвали гривні навряд чи можливі, - переконаний фахівець. - Будь-який різкий обвал, найчастіше, є ознакою фіксованого курсоутворення, і відбувається він, як правило, тоді, коли закінчуються резерви на підтримку штучно завищеного курсу національної валюти. Нинішній плаваючий курс гривні є кращим захистом від її різкого обвалу".
