Польща та ще кілька країн Європейського Союзу запровадили заборону на імпорт аграрної продукції з України. Вона обумовлена бажанням цих держав захистити своїх фермерів, які зазнають значних збитків через дешеву українську сільгосппродукцію, проте вона грубо порушує правила світової та регіональної торгівлі, а також раніше досягнуті домовленості з Києвом. У ситуацію вже втрутилася Європейська комісія, яка досить різко відреагувала на самодіяльність, зокрема Варшави та Будапешта. "Апостроф" розбирався, як у ЄС виникла проблема українського продовольчого імпорту, як вона позначиться на українських аграріях, та чи є шляхи її вирішення.
Читайте також: Польща заборонила імпорт зерна та низки продуктів з України: озвучено причину
Польща, Угорщина та Словаччина тимчасово заборонили імпорт зерна та іншої аграрної продукції з України, а Болгарія та Румунія розглядають можливість запровадження аналогічних заходів.
На скандальні рішення щодо заборони українського імпорту вже відреагували у Європейській комісії. "Торгова політика є винятковою компетенцією ЄС, і тому односторонні дії є неприйнятними. У такі складні часи дуже важливо координувати та погоджувати всі рішення всередині ЄС", - йдеться в її офіційній заяві.
Пізніше агентство Reuters повідомило з посиланням на неназваного єврочиновника, що посли країн ЄС цього тижня обговорять цю ситуацію.
Найгірше те, що дана криза розгортається на тлі того, що російська сторона в Спільному координаційному центрі в Стамбулі, який діє в рамках "зернової угоди", з 10 квітня блокує проведення інспекцій суден з українським продовольством, а це ще більш ускладнює здійснення вітчизняного експорту.
Порушуючи правила та домовленості
Не можна сказати, що рішення згаданих країн стали зовсім несподіваними.
З початку 2023 року проти постачання українського зерна на ринок ЄС протестували європейські аграрії, зокрема, румунські, болгарські, угорські, словацькі та, особливо, польські. Вони стверджують, що наявність української аграрної продукції на ринку збиває їхні ціни, що спричиняє значні збитки.
Проблема виявилася настільки гострою, що загрожувала затьмарити візит президента Володимира Зеленського до Польщі, який відбувся 5 квітня.
Але саме під час цього візиту напруженість, пов'язану з українським зерном, здавалося, вдалося зняти. "Ми знайшли вихід" , - заявив Володимир Зеленський на спільній з польським прем'єром Матеушем Моравецьким прес-конференції.
Пізніше стало відомо, що Україна призупинить ввезення до Польщі пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику. При цьому міністр сільського господарства Польщі Роберт Телус уточнив, що це не стосуватиметься транзитного постачання української продукції.
Проте, судячи з усього, Варшава заборонила не лише імпорт, а й транзит української аграрної продукції. Принаймні, про це йдеться у заяві Міністерства аграрної політики та продовольства України.
"Рішення польської сторони протирічать нашим домовленостям… Тиждень тому ми погодили, що чотири культури: пшениця, кукурудза, насіння соняшника та ріпаку до 1 липня 2023 року йтимуть через Польщу лише транзитом. Цього тижня ми досягли низки домовленостей для розвитку взаємовигідного співробітництва в галузі сільського господарства та вирішення проблем логістики та погодили текст Меморандуму про взаєморозуміння", - заявили у Мінагрополітики.
Київ також запропонував Варшаві найближчими днями врегулювати спірну ситуацію та вирішити питання транзиту української агропродукції через польську територію.
Аналогічні проблеми обговорив міністр агрополітики та продовольства України Микола Сольський зі своїм угорським колегою Іштваном Надем.
Згідно з повідомленням на сайті українського міністерства, Микола Сольський заявив про неприйнятність односторонніх рішень.
"Зі свого боку міністр сільського господарства Угорщини запевнив, що транзит для української агропродукції зберігатиметься і надалі, - йдеться у прес-релізі. - Сторони домовились провести консультації…"
Втім, польська сторона також заявляла, що на транзит її заборона не пошириться, тому ситуація залишається доволі невизначеною.
Більше того, на сьогодні немає жодної впевненості у тому, що аналогічні заборони на українське зерно не запровадять інші країни.
"Зерновий коридор" не для всіх
Рішення заборонити транзит української аграрної продукції є особливо дивним, оскільки Європейський Союз сам його ініціював.
Нагадаємо, невдовзі після початку великої війни ЄС вирішив допомогти Україні з експортом аграрної продукції, оскільки Росія заблокувала українські морські порти, що унеможливило вивезення зерна та інших товарів. Враховуючи, що основні споживачі нашої аграрної продукції знаходяться у країнах Азії та Африки, багато з яких належать до найбідніших у світі, такий крок, крім допомоги Україні, також мав вирішити проблему глобальної продовольчої безпеки.
Євросоюз організував так звані "коридори солідарності", якими українська аграрна продукція переміщалася залізницею до європейських портів для подальшого відправлення до місць призначення.
Потрібно зазначити, що постачання через Європу збереглося навіть після того, як наприкінці липня 2022 року почав діяти "зерновий коридор" Чорним морем, оскільки він не в змозі забезпечити весь вітчизняний експорт.
Проте постачання через європейські порти, зокрема польські, влітає українському бізнесу в копійчину.
Як пояснив у розмові з "Апострофом" керівник аналітичного напряму мережі "АНТС" Ілля Несходовський, перевезення продукції залізницею, не кажучи вже про автомобільний транспорт, суттєво збільшує логістичні витрати, до яких слід додати всілякі витрати на перевантаження, простої тощо.
"Крім того, з польського порту доставити нашим основним покупцям, зокрема, до країн Африки та Азії - це зовсім інше логістичне плече. Якщо з Чорного моря ви виходите в Середземне море, і ви вже в Африці, то з польського порту, який знаходиться на Балтійському морі, потрібно огинати повністю всю Європу, і тому шлях стає набагато довшим та складнішим й, відповідно, дорожчим, - каже експерт.- А якщо ми говоримо про Китай, який також є покупцем нашого зерна, то це вже зовсім інші витрати".
Очевидно, що такі витрати багатьом українським компаніям, особливо невеликим, не по кишені.
Крім того, дрібні фермерські господарства, можна сказати, позбавлені можливості відправляти свою продукцію на експорт.
"Фактично, в рамках "зернової ініціативи" одеськими та дунайськими портами можуть користуватися великі міжнародні трейдери, а вони переважно возять своє зерно, які вони законтрактували та зберігали ще з минулих урожаїв. Новий урожай дрібних і середніх господарств у ці порти потрапити не може. Більше того, трейдери встановили вкрай низькі ціни на закупівлю зерна всередині країни, користуючись своїм квазі-монопольним становищем. В результаті, нашим фермерам просто стало невигідно продавати своє зерно за безцінь, - розповів "Апострофу" економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ. - І вони почали продавати його "перекупам", завдання яких – перевезти це зерно через кордон та скинути його на польському ринку за цінами трохи вищими за ті, за якими вони його купили в Україні. Виходить, що це не експорт українського зерна на світові ринки, а його перекидання з внутрішнього українського ринку на внутрішній польський" .
Цьому сприяє режим лібералізації торгівлі, тимчасово введений ЄС у червні 2022 року, який передбачає скасування квот та мит на українські товари при ввезенні на територію Євросоюзу.
Фермери йдуть у політику
До речі, серед перекупів чимало поляків.
"Вони скуповували українське зерно і перепродавали його у своїй країні, але дешевше (ніж польське зерно), хоча все одно непогано на цьому заробляли, - каже Ілля Несходовський. - Це призвело до того, що внутрішні ціни там почали знижуватися, і це зниження було досить істотним (за рік більш ніж удвічі – приблизно з 2000 злотих або 430 євро за тонну до менш ніж 1000 злотих або 210 євро – "Апостроф"), і падіння цін, відповідно, викликало протести польських фермерів" .
Треба зазначити, що польські аграрії у своїх проблемах звинувачують не стільки Україну, скільки свій уряд, який допустив таку ситуацію.
Проте вони вимагали заборонити імпорт української аграрної продукції, що, як бачимо, влада Польщі (а слідом за ними й низки інших країн) і зробила.
Як відомо, уряди країн ЄС вкрай чутливі до побажань та тривог своїх аграріїв, які, зауважимо, на відміну від їхніх українських колег користуються значними пільгами як на національному, так і загальноблоковому рівні.
Щодо Польщі, то питання українського зерна стало ще й політичним. Восени 2023 року в цій країні відбудуться парламентські вибори, і правляча партія "Право та Справедливість" намагатиметься утримати владу.
Сільські жителі традиційно відносяться до ядерного електорату "Права та Справедливості", і втрачати їхню підтримку партія явно не має наміру - її рейтинги й без того падають. До того ж, ситуацією може скористатися "Польська селянська партія", яка має непогані шанси потрапити до Сейму за підсумками осінніх виборів.
Тому, швидше за все, саме з цим пов'язаний такий радикальний крок польського уряду.
В ситуації з українським аграрним імпортом у Польщі як, втім, і в інших країн, які запровадили чи збираються запровадити на нього заборону, є ще один важливий мотив, також політичний. За словами Іллі Несходовського, він продиктований бажанням вибивати з Брюсселя дедалі нові пільги для аграріїв.
"Вони (поляки) постійно заявляли про необхідність підтримки фермерів. У них їх багато, і це не великі підприємства, а, навпаки, малі, і їхня підтримка дуже важлива, - розповідає експерт. - Вони і зараз розраховують на різні підходи для того, щоб щось отримати. Тобто поляки хочуть грошей, і чому б таким чином не натиснути на Європейський Союз у тому, щоб компенсувати їхні втрати (внаслідок падіння цін на зерно)".
Враховуючи втручання у ситуацію Єврокомісії цілком можливо припустити, що східноєвропейські країни насправді розраховували таким чином домогтися від Брюсселя додаткових преференцій.
Боротьба за ринки збуту
Очевидно, що запроваджені заборони боляче вдарять по українських аграріях. Як було зазначено вище, багато насамперед дрібних сільгоспвиробників або позбавлені можливості відправляти свою продукцію на експорт, або для них це нерентабельно, що змушує їх продавати зібраний урожай за безцінь, внаслідок чого вітчизняні продовольчі товари опиняються в прикордонних країнах. Запроваджені заборони позбавлять їх і цієї можливості.
Проблема стане особливо відчутною в світлі нового урожаю, який з’явиться в липні. До речі, саме до початку липня ведено заборону на український аграрний імпорт, але її можуть продовжити.
Тому, щоб мінімізувати наслідки заборони, український уряд має забезпечити малим та середнім фермерським господарствам доступ до портів, переконаний Олексій Кущ.
"Для цього потрібно було створити звичайну цифрову платформу з квотним принципом, і щоб ці квоти продавалися на відкритих електронних торгах", - пояснив експерт.
Але уряду також треба негайно проводити переговори, як з країнами, що ввели заборону, так і з Єврокомісією, тим більше, що остання планує зайнятися цією проблемою.
При цьому Ілля Несходовський вважає, що Україна не буде юридично оскаржувати введені заборони, щоб не псувати відношення з цими країнами, особливо з Польщею.
"Швидше за все для Польщі збільшать якусь сільськогосподарську дотацію, переглянуть якісь квоти, і відповідно вони погодяться або не подовжувати заборону, або взагалі її зняти. Сподіваюся, що підуть на певну мирову", - каже Несходовський.
Інші країни також розраховують на допомогу Брюсселю.
За словами державного секретаря Міністерства сільського господарства Угорщини Шандора Фаркаша, Будапешт очікує, що Єврокомісія прийме спільне рішення, яке захистить європейських, зокрема угорських фермерів. Якщо ж такого рішення не буде, Угорщина продовжить заборону на український імпорт після 30 червня.
Тож є великі шанси на те, що нинішню ситуацію з імпортом української аграрної продукції вдасться вирішити, і всі сторони дійдуть консенсусу.
Але це тактичний крок, який необхідний, але зовсім недостатній, тому що стратегічно наша країна має боротися за ринки збуту вітчизняної продукції.
"Кабінет міністрів має ініціювати переговори з Європейською комісією про те, що у зв'язку з тим, що українська економіка понесла безпрецедентні втрати, Україна потребує того, щоб на європейському ринку для нас було запроваджено режим вільної торгівлі", - каже Олексій Кущ.
Досягти таких умов буде досить складно, попереджає експерт. Однак, за його словами, подібні преференції європейці надавали, наприклад, таким країнам як Бангладеш та Камбоджа, і вони завалили Європу дешевими товарами харчової та легкої промисловості. При цьому ні Бангладеш, ні Камбоджа на відміну від України не знаходяться на передовому фланзі захисту цінностей цивілізованого світу.
"У будь-якому разі, дати нам вудку європейцям буде дешевше, ніж постійно купувати для нас рибу", - резюмував економіст.
