Білорусь активно включилася у гібридну війну проти України. Нелегітимний білоруський президент Олександр Лукашенко пригрозив, що у разі відкритої війни між Україною та Росією, підтримає саме Росію. Він також пообіцяв перекрити постачання в Україну нафтопродуктів, якщо розпочнуться бойові дії. Ці погрози слід сприймати дуже серйозно, оскільки на Білорусь припадає майже половина всього нашого імпорту автомобільного палива, а постачання пального з Литви білоруський диктатор блокує вже сьогодні. "Апостроф" розбирався, що відбувається на вітчизняному ринку нафтопродуктів, і як наша країна може позбутися паливної залежності від Білорусі та Росії, яка також постачає в Україну автогаз і дизель.
Плановий форс-мажор
Поки українці обговорюють численні агресивні заяви російського керівництва, аналогічна риторика почала лунати і з Мінська. Білоруський узурпатор Олександр Лукашенко в інтерв’ю одному з російських пропагандистських телеканалів заявив, що в можливому конфлікті України з Росією він повністю приєднається до агресора, в тому числі, візьме участь в енергетичній блокаді нашої країни.
"Якщо ви зіткнетеся з Росією, ми будемо не з вами, - пригрозив білоруський диктатор. - Ми відріжемо поставки не тільки паливо-мастильних матеріалів, але з Росією разом і електрику".
Погрози Лукашенка, в разі їх виконання, можуть мати дуже серйозні наслідки для України, оскільки, як це не прикро визнавати, ми дійсно дуже сильно залежимо від постачання енергоресурсів з країни-агресора і її сателіта. Адже Україна за рахунок власного виробництва покриває лише 49% від обсягів споживання бензинів, 15% - дизпалива та 20% - скрапленого газу. В результаті загального занепаду нафтопереробної галузі в України лишилося лише одне велике нафтопереробне підприємство - Кременчуцький НПЗ, який контролює група "Приват" олігарха Ігоря Коломойського.
За результатами 2021 року, Україна імпортувала з Білорусі нафтопродуктів на суму 2,4 мільярди доларів. Загальний обсяг імпорту за цією групою товарів склав 5,6 мільярди доларів. Таким чином, частка Білорусі в українському імпорті нафтопродуктів складає 43%.
Другим найбільшим експортером до України є Росія, звідки торік було завезено нафтопродуктів, переважно дизелю і скрапленого газу, на 1,2 мільярди доларів.
Третім у списку постачальників стала Литва, звідки поступило пального на 655 мільйонів доларів. Проте зараз цей канал постачання для України закрився через те, що Білорусь заблокувала перевезення литовських товарів через власну територію. Тому за оцінками фахівців, ця частка українського імпорту також відійде до Білорусі. В результаті, Росія та її сателіт контролюватимуть уже 75-80% українського імпорту моторного пального.
Очевидно, що така критична залежність неминуче буде використана Кремлем в разі реального загострення ситуації, що поставить Україну, і в першу чергу, її військо, в дуже складні умови. Причому, на думку директора консалтингової групи "А-95" Сергія Куюна, агресор можливо і не стане чекати реального початку бойових дій.
"Вже від двох великих трейдерів довелося чути, що в березні може статися "плановий форс-мажор", коли, швидше за все, Білорусь буде змушена знизити постачання в Україну під приводом нестачі нафти, аварії на нафтопроводі, збоїв у технології тощо, - повідомив експерт. - І це вже буде не припинення поставок із Литви, це буде реальна проблема, коли день рік годує".
Хто перший перекриє кран
Відтак після відкритих погроз Лукашенка питання про диверсифікацію постачання пального і зниження рівня залежності України в цьому питані від агресора перейшло в практичну площину, і вимагає швидких і ефективних дій влади і бізнесу.
"Україна має великі можливості для диверсифікації імпорту, - вважає експерт "Нафторинку" Олександр Сіренко. - Власні виробничі потужності з переробки нафти є в Польщі, Угорщині, Румунії. Пальне можна завозити з цих країн. До того ж, існують великі можливості отримання нафтопродуктів морським шляхом. В Україні є декілька портів, здатних приймати такі вантажі. І їхня завантаженість складає близько 10%. Тож технічно є можливість досить швидко збільшити постачання морем в декілька разів".
Втім, поки що українські постачальники продовжують віддавати перевагу ввезенню пального з Білорусі та Росії. Причина цього дуже банальна - таке пальне виходить дещо дешевшим, ніж завезене з інших напрямків. І оскільки на ринку точиться гостра конкуренція, постачальники віддають перевагу ресурсу, який дає можливість підтримувати нижчі ціни на АЗС.
Подібні проблеми є і з продукцією українського виробництва.
"Кременчуцькому НПЗ сьогодні важко конкурувати з російськими і білоруськими підприємствами, - говорить Сергій Куюн. - Для виробництва бензину він купує азербайджанську нафту, яку потрібно везти танкером, а потім перевалювати в порту і транспортувати трубопроводом до Кременчука (Полтавська область). А захід судна в українські порти коштує втричі дорожче, ніж в турецькі. І тарифи на транспортування нафти державними трубопроводами і залізницею також є досить високими".
Все це, за словами експерта, збільшує ціну пального від українських виробників і ускладнює для них конкуренцію на ринку. Через це потужності Кременчуцького НПЗ завантажені менш ніж наполовину. Маючи можливість виробляти 7,5 мільйони тон нафтопродуктів на рік, він у 2021 році випустив лише 3,2 мільйони тон.
А тому державі варто діяти на випередження і створити умови для диверсифікації джерел постачання нафтопродуктів. Це дасть можливість відмовитися, принаймні частково, від білоруського і російського імпорту до того, як агресор сам його припинить.
"Найбільш очевидним заходом стало б квотування об’ємів імпорту спочатку з російського, а потім і білоруського напрямку, -- вважає Олександр Сіренко. - Це примусить трейдерів для наповнення ринку шукати потрібні продукти в інших місцях".
Окрім того, для того, щоб вирівняти умови конкуренції, держава може впровадити мито на ввіз нафтопродуктів з Росії та Білорусі. На думку Сергія Куюна, буде достатньо, якщо таке мито складе 30-50 доларів на тону (що в кінцевому випадку додасть близько 1 гривні до цінників на АЗС). В цьому випадку кінцева вартість пального, завезеного з цих напрямків, зрівняється з вартістю пального, доставленого з інших країн.
"Також це створить рівноправні умови конкуренції між білоруськими і українськими виробниками, - додає експерт. - Адже на сьогоднішній день білоруська продукція потрапляє на вітчизняний ринок без жодних перешкод, тоді як для пального українських виробників в Білорусі існує цілий ряд перешкод. Такі умови є нерівноправними. А в нинішніх умовах створюють загрозу для національної безпеки".
Куюн вважає, що застосування обмежувальних заходів дозволить значною мірою зняти загрози з боку Росії і Білорусі, а також скоротити їхню частку в українському імпорті до 30%: "І тоді, гадаю, ми вже не почуємо заяв, подібних до тих, які робить Лукашенко, оскільки, маючи диверсифікований ринок, Україна завжди може замістити білоруське та російське пальне постачанням через інші канали".
Втім до нинішнього часу уряд помітних рухів у напрямку обмеження імпорту стратегічного ресурсу з недружніх держав не робив.
"Єдиною дією в цьому напрямку було запровадження влітку 2019 року мита на доставку в Україну російського дизелю трубопроводом, - розповідає Сергій Куюн. - Проте цей захід майже не дав результату. Російські виробники перейшли на залізничний транспорт і вже до кінця року відновили об’єми постачання пального до України. Сподіваюся, на цей раз уряд почув погрози і вживе рішучих заходів для забезпечення енергетичної безпеки".
Порятунок потопельників - справа самих потопельників
Тим часом, поки уряд не проявляє жодної активності, підприємці, усвідомлюючи, що імпорт нафтопродуктів з Білорусі і Росії будь якої миті може обірватися, вивчають альтернативні шляхи постачання.
В першу чергу йдеться про збільшення завезення нафтопродуктів морем. Цей напрямок дозволяє отримати додаткові об’єми пального досить швидко.
Проте на випадок початку відкритої збройної агресії з боку Росії він, скоріше за все, також стане надто ризикованим через те, що агресор вірогідно організує морську блокаду України. "Репетиція" такої блокади пройде вже 13-19 лютого - під приводом військових навчань Росія має намір перекрити всі підходи до всіх українських портів в Чорному та Азовському морях.
Втім зараз це не повинне викликати збоїв з постачанням. За даними Сергія Куюна, поки що танкери до України прибувають за розкладом.
"11 лютого до Одеси прибуває танкер з 84 тисячами тон нафти для "Укртатнафти", в двадцятих числах - ще один. Ніяких ознак порушення постачання немає", - повідомив експерт.
Проте, за його словами, останнім часом і без того непростий процес фінансування постачання нафти в Україну ускладнився ще більше. Налякані повідомленнями про напруженість на українських кордонах, банки не хочуть ризикувати.
Відтак найбільш надійним, хоча і досить складним з точки зору логістики, є постачання ресурсів з західного напрямку, в першу чергу, з Польщі.
"Зараз українські трейдери проводять переговори з польською фірмою Orlen, яка володіє значними потужностями з нафтопереробки, в тому числі, Мажейкяйським НПЗ в Литві, продукція якого раніше надходила на український ринок, - говорить Олександр Сіренко. - В першу чергу йдеться про відновлення постачання литовських нафтопродуктів, перерваного через білоруську блокаду. Маршрут через Польщу є довшим і, відповідно, дорожчим, ніж через Білорусь. Тому швидко відновити постачання поки що не вдається. Окрім того, сторони розглядають можливість збільшення об’ємів імпорту в разі припинення імпорту з Білорусі та Росії".
За словами експерта, слабкою ланкою на даному маршруті є "Укрзалізниця", яка важко налагоджує регулярні перевезення. До того ж, через різницю в ширині колій доводиться на українському кордоні переливати нафтопродукти в інші цистерни, що робить транспортування більш тривалим і дорогим.
Отже у українських трейдерів в принципі є запасні варіанти на випадок перекриття постачання з Білорусі та Росії. Проте на сьогоднішній день ці варіанти, скоріше, теоретичні, і для їхньої практичної реалізації знадобиться час.
"Для завезення додаткових об’ємів пального в разі раптового припинення імпорту знадобиться близько місяця, - вважає Сергій Куюн. - А для нарощування власного видобутку на Кременчуцькому НПЗ знадобиться близько півтора місяців. Адже потрібен час на те, щоб привезти нафту в порт, вивантажити і транспортувати до заводу трубопроводом".
Тож в разі виникнення надзвичайної ситуації Україні доведеться протриматися близько місяця до того часу, поки надійдуть перші партії нафтопродуктів з альтернативних джерел. І питання про те, чи має Україна достатній для цього стратегічний запас, і чи має уряд чіткий план дій в такій ситуації, на сьогоднішній день, на жаль, не мають відповіді.
