Ворог намагається позбавити Україну запасів нафтопродуктів, завдаючи шкоди відповідній інфраструктурі, що створює проблеми як для армії, так і для аграріїв у світлі посівної кампанії, що почалася в країні. Внаслідок обстрілів було знищено кілька великих нафтобаз у різних регіонах України, а 2 квітня окупанти вдарили по Кременчуцькому нафтопереробному заводу. "Апостроф" з'ясовував наслідки таких дій російських військ.
Російські війська обстріляли Кременчук у Полтавській області, внаслідок чого було зруйновано місцевий нафтопереробний завод (НПЗ).
"На жаль, інфраструктуру підприємства знищено. Завод не працює...", – повідомив голова Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін.
Від обстрілів також постраждали прилеглі до заводу склади паливно-мастильних матеріалів.
Знищення Кременчуцького НПЗ вписується у загальну стратегію окупантів, які планомірно б'ють по об'єктах зберігання нафтопродуктів, що створює певні проблеми для постачання пального нашій армії.
За словами директора консалтингової групи "А" -95" Сергія Куюна, з першого дня війни було зрозуміло, що рано чи пізно Кременчуцький нафтопереробний завод стане ціллю бомбардувань. "Чи хтось сподівався, що ворог б’є по периферійним нафтобазам й не побачить колись один з найпотужніших НПЗ в Європі та СНД?", - написав він у Facebook.
Експерт також зазначив, що зупинка заводу все одно була неминуча - через брак сировини, дві третини якої постачалися морем, яке наразі відрізане.
Важливо знати, що Кременчуцький НПЗ (контролюється олігархом Ігорем Коломойським) до 2 квітня був єдиним в Україні нафтопереробним заводом, що функціонує. У спадок з часів СРСР нашій країні дісталися шість НПЗ, проте вони останнім часом, за винятком Кременчуцького, не працювали, бо морально та фізично застаріли.
У Харківській області знаходиться Шебелінський газопереробний завод (ГПЗ), який виробляє бензин та дизельне паливо. Підприємство належить державному "Укргазвидобуванню" (входить до структури "Нафтогазу"). Однак частка його продукції на вітчизняному ринку вкрай мала (наприклад, за дизелем це менше ніж 2% ринку). До того ж, з початком російського вторгнення Шебелінський ГПЗ зупинив роботу та евакуював персонал через високі ризики, пов'язані з безпосередньою близькістю підприємства до місця ведення активних бойових дій.
Відмова від кривавої нафти
Таким чином Україна залишилася без власних потужностей з виробництва пального і тепер повністю залежить від імпорту. Наразі постачання здійснюються виключно з європейського напряму.
При цьому на європейському ринку сьогодні відбуваються тектонічні зрушення, пов'язані з тим, що незважаючи на те, що російська нафта все ще не під санкціями (крім США та Канади), міжнародні компанії відмовляються від неї, не бажаючи робити бізнес на крові.
"Особливо це стосується компаній зі Східної Європи", - сказав у розмові з "Апострофом" експерт "Нафторинка" Олександр Сіренко.
Крім того, у багатьох європейських портах російським танкерам відмовляють у заправці морським паливом, що створює серйозні логістичні проблеми для російського експорту нафти, повідомляє Reuters із посиланням на свої джерела.
Нерідко відмови заправляти російські судна пов'язані з труднощами з оплатою внаслідок санкцій щодо банків РФ. Проте все частіше мають місце так звані "самосанкції" - тобто іноземний бізнес з власної волі, не чекаючи на введення чергового санкційного пакету, зупиняє співпрацю із суб'єктами господарювання з Росії.
У зв'язку з послідовною відмовою від російської сировини у світі відбувається переділ нафтового ринку. Багато нафтовидобувних країн, а також транснаціональних компаній не проти скористатися ситуацією, щоб збільшити свою частку за рахунок РФ.
Гра за новими правилами
Нашій країні відповідно доводиться пристосовуватися до нових умов. Як уже було сказано вище, сьогодні постачання здійснюється лише з Європи.
І, оскільки зараз наша країна не має можливості виробляти пальне, необхідно нарощувати імпорт через західний кордон. "Це складно, але реально", - запевнює Сергій Куюн.
При цьому він вважає доцілним тимчасово відмовитись від держрегулювання роздрібних цін на нафтопродукти, оскільки воно працює, коли ринок насичений, тоді як зараз є "контрольований дефіцит", який найближчим часом буде посилюватися.
"За місяць-півтора ринок встане на нові рейки, прорубає нові маршрути, й можна буде повертатися до держрегулювання, якщо воно ще буде потрібно", - зазначив Куюн.
До речі, маршрути постачання є.
"Україна з початку війни розробляє різні маршрути поставок нафтопродуктів, які, зі зрозумілих причин тримаються в секреті, - відзначило у розмові з виданням джерело у вітчизняній нафтогазовій галузі. - І багато з цих маршрутів ми ще навіть не задіяли".
Ціни на паливо, зокрема, в Європі, поки що залишаються на рекордно високому рівні, що пов'язано насамперед із зростанням нафтових котирувань - вони, як і раніше, тримаються на рівнях вище 100 доларів за барель.
Крім того, що припинився імпорт із Росії та Білорусі, для України вартість палива збільшується ще й через логістику.
"Ми ще до війни "потренувалися", коли білоруси заблокували нам транзит литовських бензинів через їхню територію, за додаткову логістику заплатили українці, - каже Олександр Сіренко. - Зараз ми до додаткових витрат підготувалися ще краще - прибрали акциз, знизили ПДВ".
Очевидно, коли світовий нафтовий ринок заспокоїться і котирування знизяться, ціни на бензин і дизель в Україні також підуть вниз.
Давайте вже після перемоги
До власного виробництва нафтопродуктів Україні можна буде повернутися вже після війни.
"Після перемоги у нас буде багато роботи", - упевнений Олександр Сіренко.
При цьому, за його словами, відновленню та модернізації підлягають не лише НПЗ, а й уся нафтогазова галузь.
"Без сировини заводи не працюють. Щоб бути по-справжньому енергонезалежними, потрібні найпотужніші програми розвитку всіх сегментів нафти і газу. У нас просто немає іншого виходу, як бути енергонезалежними", - резюмував експерт.
