Європейський Союз ніяк не прийме шостий пакет санкцій проти росії, який передбачає, крім іншого, нафтове ембарго. Головна причина зависання пакету – деструктивна позиція Угорщини, яка навідріз відмовляється підтримати заборону на постачання російської нафти. Однак ЄС має інші способи вийти з тупикової ситуації, формально не вводячи ембарго, але й не йдучи на явні поступки агресору. При цьому стратегічна мета повної відмови від російських енергоресурсів має залишитися незмінною.
Чому уперлася Угорщина
Одразу після російсьского вторгнення європейські партнери України оголосили про намір обмежити економічні можливості рф завдяки "убивчим" санкціям. Спочатку процес тривав динамічно і злагоджено. Протягом короткого часу ЄС узгодив п’ять пакетів санкцій, відносно різних секторів економіки рф.
В шостому пакеті Євросоюз дістався до найболючішої точки російської економіки - ембарго на постачання нафти. І тут процес загальмувався, оскільки виявилося, що це питання є болючим не лише для росії, але й для самої Європи. Кілька держав заявили про своє небажання найближчим часом відмовлятися від російської нафти. Відтак, оскільки всі рішення в ЄС ухвалюються консенсусом, шостий пакет санкцій вже декілька тижнів знаходиться в стані узгодження, а тому не вводиться в дію.
Проблема полягає в тому, що європейські країни різною мірою залежать від російської нафти. Для одних вона складає лише незначну частину споживання енергоносіїв, і вони можуть досить легко замінити її постачанням з інших джерел. На ринках інших країн російська нафта відіграє більш значну роль, іа тому на відповідну переорієнтацію потрібні час і гроші.
Саме тому такі країни, як наприклад, Чехія і Словаччина, не відмовляючись в принципі від ідеї введення ембарго, пропонують встановити певний перехідний період, впродовж якого вони, імпортуючи російську нафту, зможуть налагодити постачання з інших напрямків.
Проте найбільш непримиренну позицію в цьому питанні зайняла Угорщина, яка в принципі не бажає впроваджувати ембарго. І така позиція на сьогоднішній день повністю блокує процес ухвалення шостого пакету.
Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан традиційно пояснює свої дії турботою про добробут власного народу. Мовляв російську нафту нічим замінити, і відмова від неї призведе до непоправних економічних наслідків для його країни.
Втім проблема, скоріше за все, не в цьому.
"Заяви угорського керівництва про те, що відмова від російської нафти стане атомною бомбою для угорської економіки, навряд чи є коректними, - говорить аналітик DiXi Group Андрій Урста. - Ця країна має досить значні можливості для диверсифікації постачання. Зокрема з портів Адріатичного моря. Ці постачання дозволять завантажити угорські НПЗ принаймні на 75%. Тож Угорщина скоріше не хоче відмовлятися від російської нафти, ніж не може. Разом з тим, частина потужностей угорських НПЗ потребуватиме інвестицій для повного переходу на неросійську сировину".
Насправді причина непоступливості Угорщини в тому, що Віктор Орбан є давнім симпатиком і партнером владіміра путіна (існує також версія, яка, однак, не має документального підтвердження, що у путіна є якийсь компромат на Орбана – "Апостроф"). І він вже давно використовує механізми ЄС і НАТО для блокування чи затягування будь яких ініціатив, спрямованих на обмеження російської агресії.
"Ситуація, в якій одна держава, яка отримує фінансування з європейських фондів, починає диктувати умови 26 іншим країнам, серед яких такі економічні потуги і донори, як Німеччина і Франція, є досить абсурдною, - вважає Андрій Урста. - Проте дієвих інструментів примусу окремих країн до слідування загальноєвропейській політиці на жаль немає".
Очевидно до європейських політиків поступово приходить розуміння того, що умовляння Орбана - марна справа. Тож останнім часом лунає все більше голосів за те, щоб ввести нафтове ембарго без участі Угорщини. Саме до цього закликала нещодавно віцепрезидентка Європарламенту Катаріна Барлі.
Катаріна Барлі
З подібною ж пропозицією - не наполягати на повному консенсусі, а запровадити ембарго як рішення 26 країн (всього ЄС сьогодні об’єднує 27 країн) - виступила і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн.
Згоду на таке вирішення проблеми вже висловив і міністр економіки Німеччини Роберт Хабек: "Якщо президентка Єврокомісії каже, що ми робимо це як 26 країн, без Угорщини, то я завжди підтримую такий шлях", - сказав він.
Зазначимо окремо, що усі троє є представниками Німеччини - найбільшої економіки Євросоюзу.
Крім того, як повідомляє Bloomberg, наразі розглядається варіант часткового ембарго, яке торкнеться лише імпорту російської нафти морем, тоді як постачання нафтопроводами лише обмежать.
За двома зайцями: з ембарго, але без дефіциту
Проте існує думка, що можливо зараз і не варто витрачати час і енергію на пошук консенсусу щодо повного ембарго. Група українських експертів запропонувала світовому співтовариству обговорити ідею так званого "розумного" ембарго - заходів, які дозволять з одного боку уникнути дефіциту нафти, який може виникнути через скасування імпорту з росії, а з іншого - значно скоротити доходи агресора.
"Введення повного ембарго на імпорт російської нафти має свої недоліки, - говорить координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман. - Адже росія має доступ до інших ринків, зокрема Китаю та Індії. Тож, вона може частково перенаправити експорт туди. До того ж, якщо не вдасться домовитися з Іраном і Венесуелою щодо заміщення російської частки, то це викличе дефіцит і підвищення цін. І цим скористається росія. При зниженні обсягів експорту вона отримуватиме практично ті ж самі доходи. Тобто в результаті ембарго може постраждати зовсім не та сторона, проти якої направлені санкції".
Для уникнення такої ситуації розроблено два варіанти "розумного" ембарго.
Перший з них полягає в створенні світової монопсонії на російську нафту (монопсонія - ситуація, коли на певний товар на ринку існує тільки один покупець. В цьому випадку він може диктувати продавцям свої умови).
"Якщо країни, які сьогодні закуповують більшість російської нафти сорту Urals домовляться між собою і оголосять про те, що вони не припиняють імпорт, але згодні купувати її лише за узгодженою фіксованою ціною, наприклад, по 30 доларів за барель (собівартість видобутку плюс 10 доларів), то росія змушена буде погодитися на такі умови, оскільки нафту все одно нікуди подіти, а швидко продати її на інших ринках вона не зможе, - говорить Олег Гетман. - В цьому випадку дефіциту нафти не виникне, але доходи росії різко впадуть, що і є головною метою санкцій".
За словами експерта, на країни Європи, США та інших союзників України припадає близько 70% російського нафтового експорту, що дозволяє їм в разі скоординованої політики висувати власні умови.
І якщо Росія на ці умови погодиться, то і інші покупці нафти Urals також не стануть купувати її за нинішніми цінами (це вже відбувається – Китай та Індія купують російську нафту з дисконтом, який іноді становить 30% та навіть більше – "Апостроф"). Таким чином завдяки єдності найбільших покупців є можливість збити ціну на російську нафту в світі. В свою чергу, це, скоріше за все, потягне зниження цін і на інші сорти нафти.
"Аналогічна можливість, до речі, існує і щодо газу, - вважає Олег Гетман. - Європейський ринок споживає близько 80% російського експорту. І якщо країни ЄС зможуть домовитися між собою, вони цілком можуть збити ціну і позбавити росію значної частини прибутків без виникнення дефіциту на ринку" (в березні ЄС прийняв рішення про централізовані закупівлі газу, при чому не тільки російського – "Апостроф").
Другий варіант "розумного" ембарго передбачає, що покупці продовжують купувати нафту за поточними ринковими цінами. Проте на неї вводиться мито, яке надходить на спеціальний рахунок, який згодом може бути використаний для фінансування відновлення України.
Наприклад, при нинішній ціні нафти Urals близько 80 доларів за барель, мито може складати 50 доларів. В цьому випадку росія отримуватиме за свою нафту ті ж самі 30 доларі доларів, як і у першому сценарії. При цьому відбудову України не треба буде фінансувати за рахунок платників податків країн-союзників.
Більше того, відбудова нашої країни відбуватиметься за рахунок самої росії, адже йдеться про недоотримані нею прибутки.
За словами Олега Гетмана, ці пропозиції українських аналітиків були представлені групі "Макфола-Єрмака", яка займалася розробкою можливих санкцій проти росії.
"Перші успіхи на цьому шляху вже з’явилися, - говорить Олег Гетман. - Нещодавно міністр фінансів Сполучених Штатів (Джанет Єллен - "Апостроф") повідомила про те, що відправляється до Європи з метою обговорення з лідерами ЄС варіантів введення "розумного" ембарго проти росії".
Тож не маючи змоги досягти консенсусу щодо повної заборони російської нафти, європейські країни можливо зможуть узгодити власну цінову політику. Причому такий варіант має шанси похитнути і незламність угорського керівництва, якому буде важко відмовитися від пропозиції про купівлю нафти за ціною значно нижчою за нинішню.
Економіка вторинна
Але треба також враховувати й те, що нафтове ембарго – це не тільки про економіку, але й, передусім, про політику.
За словами Андрія Урсти, "розумне ембарго", якщо воно буде впроваджене, скоріше за все, стане лише тимчасовим заходом на шляху до повної відмови від російської нафти та інших вуглеводнів.
"На сьогоднішній день Єврокомісія вже окреслила відмову від російських енергоносіїв як свою стратегічну мету, - говорить експерт. - І в цьому питанні в ЄС досягнено консенсусу. Тож остаточне вирішення питання про припинення споживання не тільки російської нафти, але й газу, - це, скоріше, питання часу".
Таким чином, який би варіант ембарго на російські енергоносії не обрали лідери Заходу сьогодні, через декілька років їхній імпорт в будь якому разі буде припинено. І від цього світ стане чистішим. І мова не тільки про екологію.
