Європа має намір суттєво знизити свою залежність від російського газу, і вже навіть підготувала відповідний план дій. Скорочення постачання з росії до країн ЄС призведе до падіння транзиту через Україну та ускладнить імпорт палива до нашої країни. Тому єдиним виходом для нас у цій ситуації є відмова від імпортного газу. "Апостроф" розбирався, як можна цього домогтися, і причому тут біогаз.
Європейський Союз розробив план скорочення власної залежності від російського газу. Про це повідомив єврокомісар з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон.
До такого кроку ЄС спонукали агресивні дії росії. Країни Заходу, зокрема, європейські, після вторгнення російських військ в Україну почали вводити проти рф санкції. У шостому пакеті санкцій Євросоюзу міститься заборона на купівлю російської нафти. Але нафтове ембарго набуде чинності не відразу, а лише до кінця поточного року, до того ж, воно не поширюється на трубопровідну нафту – така поступка була зроблена під тиском Угорщини, яка до останнього чинила опір запровадженню заборони на постачання нафти з росії.
Наразі ЄС працює над сьомим пакетом санкцій. Є великі надії, що він міститиме ембарго на постачання російського газу. Втім, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба у цьому дуже сумнівається.
Однак, можливо, формальна заборона на постачання і не знадобиться, оскільки Євросоюз уже оголосив, що до кінця року значно скоротить імпорт газу з рф. Саме досягненню цієї мети і має слугувати розроблений у надрах європейської бюрократії план.
Слід зазначити, що ЄС сам винен у тому, що виявився настільки залежним від російських енергоресурсів. Якщо ще років десять тому російський газ задовольняв приблизно 25% потреб Євросоюзу, то сьогодні йдеться вже про 40%. Російський "Газпром" вміло демпінгував на європейському ринку, лобіюючи збільшення своєї частки на ньому за допомогою проплачених експертів та корумпованих політиків. Німеччина, спокусившись перспективою вигоди, активно просувала проект газопроводу "Північний потік -2", який, якби не війна, зробив би залежність ЄС від росії ще більшою.
Таким чином, Євросоюзу сьогодні дуже важко відмовитися від російського газу, але суттєво скоротити його імпорт, схоже, йому цілком під силу.
За словами єврокомісара Тьєррі Бретона, ЄС імпортує з Росії 155 мільярдів кубометрів газу на рік. Щоб скоротити залежність від рф, планується закуповувати близько 50 мільярдів кубів скрапленного газу (у США або Катарі). Ще 10 мільярдів кубометрів мають бути забезпечені за рахунок трубопровідних поставок, а еквівалент 25 мільярдів кубів газу буде отримано з відновлюваних джерел енергії – за допомогою вітряних та сонячних електростанцій.
Таким чином, імпорт з росії має скоротитися до 70 мільярдів кубометрів газу.
Мета знизити обсяги російських поставок виглядає цілком реалістично. Тим більше, сама рф, як не парадоксально, цьому всіляко сприяє. Через відмову платити за газ у рублях вже з червня цього року без російського газу залишилися Польща, Болгарія, Фінляндія, Нідерланди та Данія, а також, частково, Німеччина. За різними оцінками, тільки це призведе до скорочення постачань до ЄС на 20 мільярдів кубометрів на рік.
Крім того, Євросоюз планує у сьомому пакеті санкцій розширити дію заборони на використання системи SWIFT на низку російських банків (відповідно до шостого пакету, від SWIFT відключені "Сбербанк", "Россельхозбанк" та Московський кредитний банк), зокрема, на "Газпромбанк", через який здійснюються розрахунки за газ з європейськими контрагентами. А це може ускладнити постачання газу до країн, які погодилися платити за нього рублями.
Дві сторони однієї медалі
Незважаючи на те, що ЄС найближчим часом повністю не відмовиться від російської нафти і, тим більше, від російського газу, тенденція не може не радувати, - адже вуглеводневі доходи забезпечують близько 40% російського бюджету, і будь-яке їх скорочення означає потенційне зменшення фінансування війни.
Проте ця медаль має і зворотний бік, про який в Україні говорять нечасто. Справа в тому, що скорочення постачань з росії до країн ЄС означатиме зменшення транзиту через нашу країну. І справа не лише в падінні доходів, які ми отримуємо за цей транзит, що насправді теж погано. Але значно важливіше те, що більшість газового імпорту, що здійснюється в Україну з боку Європи, забезпечується за рахунок так званого "віртуального реверсу" - законтрактовані обсяги газу, слідуючи транзитом з рф, залишаються в нашій країні, не перетинаючи західного кордону. Тобто, якщо не буде транзиту, не буде й газу "віртуальним реверсом". При цьому можна не сумніватися, що росія намагатиметься перекрити насамперед український маршрут, збільшивши постачання до ЄС обхідними газопроводами – "Північним потоком-1" та "Турецькім потоком".
У 2021 році імпорт газу в Україну обвалився до 2,56 мільярда кубометрів порівняно з 9,24 мільярда кубометрів роком раніше. Це можна пояснити стрімким зростанням цін на паливо, яке спостерігалося з літа минулого року. За останні кілька років (і показник 2020 року це підтверджує) наша країна щорічно імпортувала близько 10 мільярдів кубів газу.
Минулого року Україна зробила ставку на газ власного видобутку, який становить близько 20 мільярдів кубометрів на рік. І незважаючи на великі побоювання, останній опалювальний сезон, хоч і на межі, ми пройшли без серйозних проблем.
Але цього року видобуток газу в Україні падає – через війну. Наприкінці березня міністр енергетики Герман Галущенко повідомив про 15%-е скорочення газовидобутку. Зокрема, зупинено видобуток на сході країни, де тривають запеклі бої.
Очевидно, що з початку бойових дій поменшало і споживання палива – насамперед промисловими підприємствами. Проте після війни Україні треба буде вирішувати проблему газозабезпечення – як в частині видобутку, так і імпорту.
Свій рецепт вирішення цієї проблеми запропонував директор ТОВ "Оператор ГТС України" Сергій Макогон. "Україна має реальну можливість за рахунок розвитку власного видобутку газу та виробництва біогазу повністю відмовитися від імпорту газу", - написав він у Facebook.
Як приклад для наслідування Макогон навів Данію, в якій вже зараз 27% газу в мережах – це біометан (біогаз, доведений до якості метану), а у 2030-2035 роках ця країна планує на 100% перейти на "зелений" газ.
"Україна має дуже великий потенціал для виробництва біогазу - до 8 мільярдів кубометрів на рік", - зазначив глава "Оператора ГТС України". Щоправда, додав при цьому, що це - "дуже амбітна мета на наступні десять років". При цьому Макогон вважає, що вийти на річний рівень 0,5 мільярда кубів біогазу за два роки цілком реально.
Зростання видобутку під питанням
Щодо видобутку природного газу, то про це вже було сказано дуже багато. Зазначимо лише, що ще п'ять років тому йшлося про необхідність його збільшення з тодішніх 20 до 27 мільярдів кубометрів на рік. Але з того часу газовидобуток не виріс і, як було зазначено вище, у 2021 році він навіть не дотягнув до 20 мільярдів кубів (яким буде показник 2022 року можна зараз лише гадати).
У розмові з "Апострофом" президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар нагадав, що дискусія про необхідність збільшити видобуток газу для того, щоб звести до нуля імпорт, активізувалася після початку російської агресії в Криму та на Донбасі.
"Але зі збільшенням видобутку не вийшло, і досягненням є вже те, що зберегли більш-менш той рівень, який був, - сказав експерт. - Проте родовища виснажені, і колись вони перейдуть у режим падіння. Тим більше, коли наш найбільший регіон газовидобутку – Харківська область – знаходиться поблизу і в зоні бойових дій, це впливає на поточну діяльність та перспективи".
У зв'язку з цим необхідні кроки щодо скорочення споживання газу в країні. Зокрема, потрібно, де це можливо, переводити опалення на електроенергію.
При цьому варто враховувати й те, що відразу після війни споживання газу буде менше, ніж до її початку.
Експерт Центру Разумкова Максим Білявський прогнозує, що споживання газу в Україні одразу після закінчення війни скоротиться приблизно до 19 мільярдів кубометрів у річному вимірі (з 26,8 мільярда кубів у 2021 році). Приблизно стільки ж, на його думку, становитиме і вітчизняний газовидобуток.
"Тобто, одразу після перемоги ми вийдемо на такий паритет, і у нас відбудеться ліквідація імпортної залежності", - пояснив він у коментарі виданню.
В міру відновлення країни зростатиме і споживання газу, але далеко не факт, що власний газовидобуток зможе задовольнити відповідне зростання.
Саме тому потрібні альтернативні ресурси. Україна раніше заявляла, що не виключає можливості отримувати скраплений газ із США та Катару – його доставка може здійснюватися газопроводами від СПГ-терміналів у Європі. Але поки що цього газу навіть не вистачає для ЄС, який розглядає його як альтернативу російському. До того ж, це все одно імпорт, якого наша країна хоче позбутися.
І тут з'являється шанс у біогазу.
Йдеться про газ, який виділяється внаслідок бродіння біомаси. Під біомасою маються на увазі різні відходи органічного походження, у тому числі: гній, пташиний послід, фекальні опади, рибні та м'ясні відходи (кров, жир, кишки), жом, відходи переробки агрокультур, очищення, побутові відходи, трава, водорості. Тобто такого "добра", за ідеєю, має бути завжди надміру.
Ідея виробництва біогазу для України не є новою. Вже кілька років досить успішно виробляє біогаз із пташиного посліду один великий вітчизняний агрохолдинг (редакція не називає компанію, щоб це не було сприйнято як прихована реклама), організувавши таким чином безвідходне виробництво. В останні роки стало все більше з'являтися повідомлень про плани будівництва заводів з переробки сміття та відходів для виробництва біогазу у різних регіонах країни. Серед піонерів біогазового руху було відзначено, зокрема, Херсон та Кремінна Луганської області. Обидва міста на сьогодні перебувають під російською окупацією.
Потрібен додатковий ресурс
Але, в будь-якому разі, досі про масштабне виробництво біогазу і, тим більше, біометану (останній виходить з біогазу шляхом очищення від вуглекислого газу) не йшлося, і поки неясно, наскільки це перспективний проект для України.
За словами Михайла Гончара, ініціатива голови "Оператора ГТС України" Сергія Макогона цілком зрозуміла, тому що йому потрібно, щоби було більше газу в трубі.
"І в цьому контексті біометан - це саме те, що потрібно. Це такий самий природний газ - CH4, - каже експерт. - Але є технічне питання - підготувати його таким чином, щоб він відповідав стандартам газу для транспортування трубопровідною мережею".
А з цим можуть виникнути проблеми.
По-перше, біогаз досить небезпечно змішувати в газотранспортній системі із природним газом через відмінності за фізико-хімічними параметрами, пояснює Максим Білявський. При цьому процес доведення біогазу до якості біометану є досить дорогим.
"Можна говорити про встановлення різних мембран, про доведення частки метану до понад 90%, але це дуже витратні речі, - розповідає фахівець. - Для подачі споживачам біометану потрібно буде будувати окрему інфраструктуру - в Європі його транспортують окремими трубопроводами. Наскільки це доцільно (в Україні) в умовах, коли є профіцит потужностей газотранспортної системи, – велике питання”.
Крім того, за його словами, під час виробництва біогазу відбувається викид значних обсягів діоксиду вуглецю (вуглекислого газу). А це – "вуглецевий слід", який вкрай небажаний у виробництві продукції, яка може бути відправлена на експорт до країн Європейського Союзу.
Тому, вважає Білявський, біогаз треба розглядати як ресурс для локальних енергосистем: "Наприклад, є територіальна громада, в якій є побічний продукт - у день близько 10 тонн гною великої рогатої худоби. І цій громаді доцільно встановити систему для отримання біогазу для подальшого його використання у виробництві електричної енергії".
У свою чергу Михайло Гончар зазначає, що в Україні для біогазу є величезний потенціал щодо ресурсу. Насамперед це - сільськогосподарські відходи, враховуючи аграрний характер вітчизняної економіки. І цей ресурс зараз практично не використовується.
За словами експерта, є наукові розрахунки, згідно з якими, якщо задіяти наявні відходи аграрного виробництва, з них потенційно можна отримувати 23 мільярди кубометрів біогазу на рік. "Це більше, ніж ми видобуваємо", - додав він.
При цьому біогаз – це не лише метан із приставкою біо-, який можна запускати у газотранспортну систему. У багатьох країнах світу біогаз використовується також як автомобільне паливо, а в Європі приблизно половина всіх птахоферм опалюються біогазом, який виробляється там же з відходів виробництва.
Безумовно, в процесі спалювання біомаси та виробництва біогазу, як було зазначено вище, відбувається значний викид CO2, тому таке виробництво не є екологічним.
"Але нам у нинішній ситуації потрібно максимально задіяти всі наявні у нас ресурси, щоб вижити. І це питання не тільки найближчого опалювального сезону, а кількох років. А боротися з кліматичними змінами ми будемо пізніше", - резюмував Гончар.
