Адміністрація Дональда Трампа не перестає дивувати. Нещодавно стало відомо, що США ведуть з Росією таємні переговори про відновлення постачання газу до Європи газопроводом "Північний потік". При цьому Німеччина, куди має надходити газ із трубопроводу, до обговорення не залучена, і, судячи з усього, Берлін виступає проти цього проєкту. "Апостроф" розбирався, чи можлива реанімація "Північного потоку", і які виникають можливості для українського газового маршруту.
Проєкт скандального газопроводу "Північний потік-2", одну з ниток якого було серйозно пошкоджено у вересні 2022 року, може бути відроджений в рамках ширшої угоди між США та Росією. Інформація про це циркулює у міжнародній пресі вже кілька тижнів.
"Північний потік-2" є другою чергою прокладеного дном Балтійського моря газопроводу "Північний потік", який з'єднує Росію та Німеччину. "Північний потік-1" розпочав роботу у 2011 році. "Північний потік-2", будівництво якого завершилося у 2021 році, так і не був введений в експлуатацію через військову агресію Росії проти України.
У ніч на 26 вересня 2022 року в Балтійському морі внаслідок серії вибухів були серйозно пошкоджені обидві нитки "Північного потоку-1", та одна нитка "Північного потоку-2". У причетності до підривів намагалися звинуватити певних "українських офіцерів", при цьому також висловлювалися аргументи на користь можливої причетності як Росії, так і США. У будь-якому разі на офіційному рівні жодних даних про це немає.
За інформацією німецького видання Bild, уже деякий час у Швейцарії проходять таємні переговори про можливий запуск "Північного потоку-2", точніше, того, що від нього залишилося.
Як повідомила The Financial Times, особливу роль у відродженні проєкту відведено такому собі Маттіасу Варнігу, колишньому керуючому директору компанії Nord Stream 2 AG, яка була оператором "Північного потоку-2", за сумісництвом колишньому офіцеру "Штазі" та другу Владіміра Путіна.
Ідея проєкту полягає в тому, щоб трубопроводом постачати газ з Росії до Німеччини, але за посередництва США. Завдяки цьому Сполучені Штати зможуть не лише заробити, а й отримати контроль над газопостачаннями для найбільшої економіки Євросоюзу, а отже і важелі впливу на енергоринок Європи.
Проєкт також бачиться як один із можливих козирів у грі Вашингтона (як виявилося, президент Дональд Трамп небайдужий до картежної лексики) щодо врегулювання українсько-російського військового конфлікту та, загалом, щодо налагодження всебічного співробітництва між США та Росією.
Не секрет, що Німеччина була зацікавлена у проєкті "Північного потоку", оскільки він забезпечував доступ німецької промисловості до дешевого російського газу, що робило її більш конкурентоспроможною. Саме тому уряд Ангели Меркель всіляко сприяв цьому проєкту, незважаючи на численні протести, в тому числі з боку України, та застереження про те, що газопровід посилить залежність Європи, причому, насамперед, самої ФРН, від російського газу. Сьогодні можна з упевненістю сказати, що вихід із ладу "Північного потоку", який позбавив Німеччину дешевого енергоресурсу, став однією з головних причин нинішньої економічної кризи в країні.
Проте після російського вторгнення в Україну Німеччина стала на принципову позицію, яка виключає відновлення поставок "Північним потоком".
Більш того, як повідомляє все та ж газета Bild, Берлін в курсі угоди, що готується, яку оцінює як досить реалістичну. У зв'язку з цим німецька влада шукає можливості не допустити реалізацію цього проєкту.
Інформаційний вкид чи тонка гра?
Сьогодні вже навряд чи когось можуть здивувати дії Дональда Трампа та його адміністрації. Проте постає питання: навіщо Сполученим Штатам посилювати переговорну позицію Росії напередодні найважливіших переговорів (щоправда, таке запитання правомірніше поставити у зв'язку з припиненням США військової допомоги Україні)?
Більше того, саме США заповнили газовий вакуум у Європі після того, як РФ скоротила до мінімуму постачання до країн ЄС.
"Який сенс Америці створювати сприятливі умови своєму конкуренту на газовому ринку Європи?", - сказав у розмові з "Апострофом" директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
У зв'язку з цим він зі значним скепсисом дивиться на реалізацію проєкту реанімації "Північного потоку".
"На сьогодні я схиляюся до думки, що це був інформаційний вкид, - каже експерт. - На що він розрахований? Можливо, на те, щоб натиснути на Україну, щоб ми відновили свій транзит" (Україна припинила транзит російського газу до Європи з 1 січня 2025 року).
Втім, не виключено, що ми маємо справу з більш тонкою грою нової американської адміністрації (хоча з кожним днем з'являється все більше сумнівів щодо здатності цієї адміністрації вести настільки тонку гру).
Так, керівник енергетичних програм Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп не бачить суперечності в тому, що США готові допомогти Росії повернуться на європейський ринок газу, оскільки це вписується у стратегію адміністрації Трампа щодо "відриву" РФ від Китаю.
"Росіяни втратили значну частину важливого для них преміального ринку - Європу, а можливості переорієнтації на Китай обмежені, - розповідає експерт виданню. - Очевидно, що повернення росіян в Європу не буде в тому обсязі, який був до 2022 року. І їх повернення на європейський ринок не стане викликом економічним інтересам США, по-перше, тому що в найближчі два-три роки світовий попит на газ зростатиме швидше, ніж експортні можливості США, по-друге, тому що Штатам цікавіше ринки Азії".
До того ж, американці, судячи з усього, не збираються повністю віддавати на відкуп Росії європейський ринок газу, а збираються отримати в цьому проєкті якийсь свій інтерес.
Швидко не вийде?
Вже очевидно, що Трамп для досягнення своїх цілей використовує тактику нахрапу та наскоку. Якщо бліцкриг (Київ за три дні) не вдається, розпочинаються торги з використанням батога та пряника (при цьому виходить так, що комусь дістаються лише пряники, а комусь – лише батіг).
Так може вийде і з проєктом відновлення постачання газу з Росії в Європу "Північним потоком", на шляху якого з'являться серйозні перешкоди.
По-перше, потрібна згода Німеччини та й загалом Європейського Союзу (хоча, схоже, Трамп відмовляє у суб'єктності не лише Україні, а й ЄС).
Судячи з усього, Німеччина на сьогодні проти цього проєкту. Хоча і не проти можливості одержувати дешевий газ (і "дешевий" тут ключове слово).
"У коаліції, яка зараз формується, не в захваті від такої ідеї, - каже Андріан Прокіп. - Але вони, ймовірно, не в захваті тому, що це робиться через їхню голову. Мало того, що "Північний потік-2" повністю у власності "Газпрому", німці, можливо, ще й проти того, щоб американці стали співвласниками. Тому вони можуть грати в якусь свою гру".
Як відомо, однією з головних проблем Євросоюзу є бюрократія, яка часто заважає блоку ухвалювати важливі рішення швидко. Але в даному випадку це може відіграти позитивну роль – в тому сенсі, що так можна максимально затягнути реалізацію проєкту.
Почнемо з того, що "Північний потік-2" навіть не було сертифіковано. А ще потрібні технічні, екологічні, правові експертизи.
Крім того, абсолютно незрозуміло, в якому стані знаходиться фізична інфраструктура газопроводу - навіть уцілілої частини.
"Лише відновлення фізичного доступу (до труби газопроводу) та очищення всього цього заліза може зайняти до двох років", - сказав у коментарі "Апострофу" експерт з питань енергетики Андрій Закревський.
Чи є шанс для України?
Таким чином, реалізація проєкту "Північний потік-2.0" може затягтися на роки, а то й зовсім зупинитися, фактично навіть не розпочавшись.
І в цьому, хоч як це дивно, може бути позитив для України.
Нагадаємо, транзит російського газу до Європи вітчизняною газотранспортною системою припинився лише цього року, а у попередні роки, незважаючи на війну, він здійснювався.
Українська влада при цьому заявляла, що відновлення транзиту можливе у разі, якщо газ буде не російським. Наприклад, азербайджанським – хоча на сьогодні такої можливості немає.
Проте спільне зі Сполученими Штатами управління нашою газотранспортною системою (ГТС) було б цілком логічним, тим паче, що такі плани обговорювали ще до великої війни. А з огляду на прагнення Трампа у всьому шукати бізнес-інтерес, на цьому можна було б зараз зіграти. Хоча спершу добре б із рідкісноземельними металами розібратися.
Але чи реалізуємий на практиці спільний із США проєкт щодо української ГТС?
"Теоретично так. Нам це, звичайно ж, цікавіше, ніж, якби знову запрацював "Північний потік", - каже Андріан Прокіп. - Але це, наприклад, не так цікаво німцям".
У свою чергу, Володимир Омельченко не бачить майбутнього для такого проєкту.
"Я поки що такої можливості не бачу, і я також не бачу необхідності в тому, щоб Америка входила в нашу газотранспортну систему", - заявив він.
За словами Андрія Закревського, подібні проєкти можуть бути цілком цікавими, але реалізовувати їх можна буде лише після завершення війни: "А до цього будуть компроміси, продані інтереси, примуси" .
І з цим важко не погодитись.
