У ніч на 7 березня Росія вперше за довгий час здійснила масовану ракетну атаку на нашу країну. Головними цілями ударів стали об'єкти енергетичної та газової інфраструктури, внаслідок чого у низці регіонів сталися аварійні відключення світла, а також на деякий час переривалося газопостачання. Проте навіть цей обстріл, здійснений РФ, яка, за твердженням Дональда Трампа, на відміну від України дуже хоче миру, не призвів до блекауту, що свідчить про те, що українські енергетики та газовики забезпечують стабільність нашої критичної інфраструктури. Про те, як цієї зими вдалося уникнути тривалих відключень електроенергії, як здійснюється відновлення пошкодженого ворожими обстрілами енергообладнання, а також про те, чи варто українцям чекати нового підвищення тарифів на електрику, в інтерв'ю "Апострофу" розповів радник прем'єр-міністра Юрій Бойко.
- Зима закінчилася, дуже скоро завершиться опалювальний сезон – чи можемо ми підбити його попередні підсумки?
- Попередні підсумки опалювального сезону 2024-2025 років вже точно можна підбити. На моє переконання, найкращою характеристикою того, як пройшов опалювальний період, є той факт, що всупереч багатьом "чорним" прогнозам про те, що у нас не буде світла по 20 і більше годин на добу, відключень для населення впродовж зими майже не було, за виключенням лише деяких локальних знеструмлень, які, на жаль, присутні і зараз, наприклад, на Одещині. І те, що говорили фахівці, які оперували об’єктивною інформацією, що за умови відсутності нових масованих ракетних обстрілів енергосистема буде балансуватися доступними ресурсами, фактично так і сталось.
Єдиний інструмент, який використовував диспетчер у лютому, це застосування графіків обмеження потужності для юридичних споживачів. Але хотів би наголосити, що графіки обмежень – це не відключення, це – вказівка визначеному переліку промислових споживачів у кожній області (тобто навіть не всім юридичним споживачам), знизити обсяг свого споживання до певної величини. Тобто, по суті, за рахунок саме зниження споживання електроенергії великим бізнесом вдалося знизити навантаження в системі, і цього навіть у відносно холодному лютому було достатньо для того, щоб не запроваджувати графіків відключення споживачів – і промислових, і побутових. Відключення споживачів – це крайній захід, коли дефіцит електроенергії в системі уже настільки великий, що іншого інструменту балансування у диспетчера не залишається.
Щоб бути об’єктивними, давайте все ж скажемо, що в січні та лютому масованих ракетних атак саме по електроенергетичній інфраструктурі не було. Було три хвилі ракетних атак по газодобувній і газопереробній інфраструктурі, а по об’єктам електроенергетики остання масована атака датована 25 грудня минулого року.
- Тож відключень електроенергії цього року не було. За рахунок чого це вдалося?
- Ми реалізували досить успішну кампанію з повернення до роботи значної кількості того генеруючого обладнання, яке було уражено ворогом весною та влітку минулого року. Безумовно, далеко не все вдалося відновити, але того, що зробили – вистачило, щоб відключень уникнути.
Як, власне, ми і прогнозували, починаючи із серпня, коли вже були зрозумілі темпи відновлювальних робіт, і очікування від будівництва нової розподіленої генерації. Цей прогноз тоді був у дисонансі з заявами різних блогерів, які лякали повним знеструмленням і колапсом. Ми ж намагалися донести, що енергетики зроблять все можливе для того, аби відключень не було. Насправді ремонтна кампанія була в графіку шляхом неймовірних людських зусиль – я маю можливість бачити частину цієї роботи і її результати – це титанічна праця із повернення до життя того, що було зруйновано часом кількома десятками ракет і дронів по одному об’єкту.
Крім того, "Енергоатом" відпрацював доволі надійно, з повним складом обладнання, без технологічних аварій, і відповідно видав фактично максимум того, що міг видати цієї зими. Винятки були буквально упродовж кількох днів, коли атакувались підстанції НЕК "Укренерго" які були безпосередньо задіяні у видачі потужності з атомних станцій. Ці пошкодження призвели до тимчасового обмеження можливості передачі електроенергії і, як наслідок, до зниження потужності атомних станцій на період відновлювальних робіт.
Далі можна і треба сказати, що зима, особливо у грудні-січні, була доволі теплою, як і прогнозували наші синоптики. Відповідно, значну кількість зимових днів температура перебувала на плюсових позначках, зумовлюючи помірні показники споживання електроенергії.
Далі – імпорт. Наші європейські партнери на період зими, тобто до кінця лютого, збільшили максимальну потужність імпорту електроенергії в Україну з енергосистем суміжних держав до рівня 2100 мегават. Тобто, у нас була опція залучення значного обсягу електроенергії ззовні. До речі, цю дозволену величину нам продовжили на увесь березень.
Проте варто сказати, що ми не дуже активно використовували імпорт для балансування енергосистеми. В найбільш критичні дні це було до 50% від дозволеного, а більшість днів імпорт не перевищував 20-30% від максимально можливого. Тому ми маємо певний резерв, до якого, мені здається, нам доведеться ще звернутись. "Енергоатом", який відпрацював повним складом обладнання всю зиму, зараз почне активно виводити енергоблоки в планові регламентні ремонти. А відповідно обсяги генерації будуть відчутно зменшуватись. В будь-якому випадку, вихід (з роботи) одного атомного енергоблоку в умовах, коли ми працюємо практично без резервів, є суттєвою втратою. Це ж твердження в повній мірі стосується і блоків ТЕС та ТЕЦ, хоча й виведення одного такого блоку має значно менший вплив на величину доступної електроенергії в системі. Тому в березні і квітні, коли, з одного боку почнеться ремонтна кампанія, а з іншого ще не буде тепло, і споживання електроенергії триматиметься на високому рівні, у нас може зростати дефіцит потужності в енергосистемі, який необхідно буде або покривати імпортом, або диспетчеру знову доведеться вдаватися до заходів обмеження споживання. Звичайно ж, в першу чергу він буде намагатися використовувати саме графіки обмеження потужності промисловості, але чи цього буде достатньо - поки що сказати важко. Якщо, наприклад, минулого року "Укргідроенерго" могло в значній мірі замістити атомників за рахунок весняного водопілля, то у цьому році води буде суттєво менше, тому що опадів взимку було дуже мало. Перші два місяці весни будуть з певними викликами, тому користуючись нагодою, хотів би закликати до ощадливого використання електроенергії, особливо у вечірні години.
Також варто нагадати, що залишається стимул купувати імпортну електричну енергію для юридичних споживачів, який передбачений постановою Кабінету міністрів. Принцип тут простий: коли у вас 60% і більше імпортної електроенергії від загального обсягу вашого споживання, до вас не застосовуються графіки обмеження потужності або графіки погодинних відключень. Тобто, споживаючи переважно імпортну електроенергію, промислові споживачі мають можливість забезпечити собі безперебійне функціонування.
Так, якщо брати середньозважений показник, то електроенергія у сусідів взимку була дорожчою. Різниця несуттєва – в середньому від 10% до 25%, а у вихідні дні дуже часто навпаки в Україні вона була значно дорожчою, тому що у сусідніх державах значно еластичніше працює ринок, ширший коридор прайс-кепів, і як наслідок – це відчутніше відображається на ціні. Але в години максимального навантаження на енергосистему, для зимового періоду це зазвичай вечір, різниця в цінах досягала і 300% - в сусідів було, звичайно ж, дорожче. Це ключовий фактор, який не дозволив імпортувати електричну енергію в тих обсягах, на які ми розраховували, і до яких, мабуть, доведеться повернутися в березні-квітні.
- В цьому році, особливо у лютому, Україна почала активно закуповувати газ в Європі. Зокрема це пов’язано з тим, що ворог атакував вітчизняну газодобувну інфраструктуру. Але чи достатньо було накопичено газу у сховищах перед початком осінньо-зимового періоду?
- Давайте почнемо з того, що дуже "широкими мазками" опишемо баланс газу. Доступний газ складається з трьох складових: обсяг газу у сховищах, внутрішній видобуток і імпорт. Враховуючи діючу заборону на експорт, весь цей обсяг газу має забезпечити виключно внутрішнє споживання - населення, котельні, газ для енергетики, промисловість, бюджетні установи, тощо. І знаючи статистику споживання кожної з груп споживачів, а також аналіз її динаміки, можна доволі точно спрогнозувати необхідні обсяги газу на рік, чи на осінньо-зимовий період. Чому почався імпорт в січні-лютому? Він почався тільки після того, як відбулися обстріли газовидобувної інфраструктури. Головною метою було компенсувати той обсяг газу, який був втрачений внаслідок тимчасової неможливості видобутку внутрішнього ресурсу, щоб зберегти баланс сталим і забезпечити технологічну доступність газу без жодних обмежень для всіх споживачів.
Який висновок з цього можна зробити: чим більше газу внутрішнього видобутку буде втрачено, тим більшою буде потреба в імпорті у рамках підготовки до наступної зими. Насправді, дуже проста математика. Що тут треба розуміти – були обстріли, були пошкодження, газовики також багато і важко працюють над тим, щоб відновити цей газовидобуток, і багато чого вже повернуто в роботу. Але, якщо, умовно кажучи, три тижні ви не видобували газ із певної кількості свердловин, то ви уже не наздоженете цей обсяг до кінця року, і це врешті призведе до зниження загального обсягу видобутку газу в країні в річному вимірі.
Тобто, з одного боку у нас є певне зниження видобутку газу внаслідок ракетних обстрілів, з іншого – у нас було додаткове тимчасове зниження, яке вдалося швидко відновити. Ці дві складові треба мати на увазі при підготовці до вже наступної зими, тому що для завершення поточного опалювального сезону газу вистачить. І для того, щоб звести до мінімуму ризики технологічного характеру, і була здійснена "Нафтогазом" закупівля імпортного газу в січні-лютому. Не було б обстрілів, я думаю, вони його б і не купували.
Також я хотів би, щоб цю частину нашої дискусії ми закінчили ключовим висновком: саме накопичення газу в необхідних обсягах, на моє переконання, є ключовим викликом в рамках підготовки до наступної зими, тому що навіть без обстрілів ринок оцінював необхідність закачування газу ззовні десь на рівні 1,5-2 мільярди кубів. Два роки ми, по суті, не здійснювали активного імпорту газу і дійсно проходили зими на власному видобутку і тому запасі, який був сформований у сховищах раніше. Але в цьому році обсяг газу в сховищах після завершення осінньо-зимового періоду буде точно незначним, отже нам необхідно поновити запаси газу, які дозволять за будь-яких сценаріїв, включно з можливим посиленням обстрілів газової інфраструктури, пройти наступну зиму впевнено.
І тут ми переходимо до аналізу способу закачування цього газу і, відповідно, кроків, які необхідно зробити для того, щоб це стало можливим. На мій погляд, "Нафтогазу" буде важко самостійно закачати весь необхідний обсяг для того, аби країна зиму пройшла спокійно. Тож необхідно, щоб підставили плече приватні трейдери. Цілком очевидно, що для цього необхідна економічна доцільність таких операцій – не може трейдер імпортувати газ по 30 тисяч гривень за тисячу кубів, а продавати на внутрішньому ринку по 16 тисяч. Необхідно ціну закупівлі знизити, а ціна реалізації має формуватися на основі ринкових механізмів. Для реалізації першого завдання необхідно купувати газ не на спотовому ринку, а за довгими двосторонніми договорами, а внутрішнє ціноутворення має бути максимально ринковим. Останнє означає, що гарантовано з фіксованими цінами на газ мають залишитись лише побутові споживачі і виробники тепла (через законодавчий мораторій на підвищення тарифів на тепло). По решті категорій споживачів, які сьогодні мають фіксовані пільгові ціни, треба рахувати, чи вистачить внутрішнього ресурсу газу для цієї мети. Адже постачати імпортний газ за пільговою ціною можливо лише за умови бюджетних дотацій, які сьогодні виглядають малоймовірними.
- Як реалізуються проєкти щодо постачання нам енергетичного обладнання з іноземних електростанцій, які вже не експлуатуються? Це масована кампанія, чи поодинокі випадки?
- Якщо ми говоримо про приватний бізнес, то ці проєкти вів здебільшого ДТЕК (знаходиться у власності найзаможнішого українця Ріната Ахметова – "Апостроф"). Вони активно комунікували з балтійськими країнами для постачання цього обладнання. Але треба розуміти, що коли ми говоримо про такий тип донорської допомоги, коли з якогось закритого об’єкту передається обладнання на діючу електростанцію України, виникає величезна кількість питань технічної сумісності. І далеко не все обладнання можна, умовно кажучи, "відкрутити" в одному місці і "прикрутити" в іншому. Є технічні нюанси: станції будувалися в різні періоди, з використанням обладнання різних років виробництва. Така допомога рідко коли дозволяє досягнути швидкого успіху по ключовому обладнанню, проте дуже часто корисна у випадку з допоміжним обладнанням, якого на кожній станції декілька тисяч найменувань.
Якщо говорити про НЕК "Укренерго", то нам донори допомагають в основному фінансово – велика кількість пільгових кредитів і грантів спрямовується на придбання необхідного обладнання і фінансування робіт з фізичного захисту. При цьому один донор, наприклад, може профінансувати закупівлю обладнання, а другий на грантовій основі забезпечує логістику. І у випадку з перевезенням великих автотрансформаторів, наприклад, особливо, коли йдеться про десятки одиниць такого обладнання, кошти на логістику вимірюються мільйонами доларів. Але будемо відвертими: НЕК – один з небагатьох приємних винятків в Україні, де з початку війни у вигляді грантів і кредитів було залучено понад 1,6 мільярда євро зовнішнього фінансування.
- Держава приділяє значну увагу розподіленій генерації – як справи на цьому напрямку?
- Треба визнати, що розподілена генерація цієї зими працювала переважно як резервне джерело живлення і не мала очікуваного впливу на роботу енергосистеми в цілому. Можливо через те, що не всі ці об’єкти були підключені до загальної мережі. І це досить дивно, тому що, наявність такої установки – це можливість ведення дуже хорошого бізнесу. Особливо, якщо ми говоримо про так звану ідею активного споживача, який має можливість завдяки власній генерації дуже суттєво знизити для себе вартість електроенергії.
За великим рахунком, факт відсутності проблем з електроенергією цієї зими певною мірою може пригальмувати темпи будівництва розподіленої генерації, проте я досі вважаю, що саме в 2025 році буде бум її будівництва. В будь-якому разі, в короткостроковій і мабуть середньостроковій перспективі нам доведеться її активно розвивати для того, щоб принаймні підвищити гнучкість і надійність енергосистеми.
Конкурси на будівництво нових генеруючих потужностей будуть проводитись, і вони будуть постійними, доки в Україні не буде збудовано достатню кількість розподіленої генерації, і відповідно диспетчер "Укренерго" не лише почне її "бачити" в енергобалансі, а й активно використовувати для балансування енергосистеми.
Я впевнений також, що на фінішну пряму вийдуть ті проєкти, які почались в минулому році у великих держкомпаніях. Хочу нагадати, що "Укрзалізниця", "Укрнафта", "Укртранснафта", "Нафтогаз", ОГТСУ – разом взяли зобов’язання побудувати більше 1000 нових мегават тільки власними силами. І левова частка з цього буде запускатися в 2025 році.
- Традиційне запитання: чи очікувати українцям підвищення тарифів на електроенергію? Якщо так, коли це може статися, як зростуть ціни?
- Насправді підстав для цього я не бачу. Коли відбулося останнє підвищення тарифів для побуту (побутових споживачів - "Апостроф"), воно для мене було повністю зрозумілим, тому що попередній їх рівень не дозволяв забезпечити економічно збалансовану роботу "Енергоатома" і "Укргідроенерго", на які покладено обов’язок фінансової підтримки пільгових тарифів для населення. Нагадаю, що логіка такої підтримки дуже проста: постачальники купують електроенергію на ринку і постачають її побутовим споживачам за фіксованим тарифом, сплачуючи при цьому ще й послугу з передачі електроенергії НЕК "Укренерго" і розподіл місцевій мережевій компанії (обленерго). Різницю між ринковою ціною, оплатою послуг НЕК і обленерго та фіксованим тарифом покривають "Укргідроенерго" і "Енергоатом" коштами від власних продажів.
Але рівень тарифів, який був встановлений рік тому (з 1 червня 2024 року – "Апостроф"), дозволив збалансувати фінансово-економічну діяльність і "Енергоатома", і "Укргідроенерго". Ба більше, у грудні "Енергоатом" нарешті погасив борги перед постачальниками універсальних послуг в рамках ПСО для населення. І якщо на піку цей борг досягав 22 мільярдів гривень, на середину літа він становив десь 14 мільярдів гривень, то в грудні "Енергоатом" не лише оплатив всі поточні рахунки, а ще й погасив свій борг.
Отже, при поточних ринкових цінах на електроенергію, рівні продажів "Енергоатома", обсягу споживання населенням, завдання "Енергоатома" з підтримання діючого рівня тарифу є реальним. Тобто компанія, виконуючи цю соціальну місію, працює в економічно збалансований спосіб, не генерує борги та ще й заробляє гроші. Мета, яка ставилася при прийнятті рішення про підвищення тарифів для населення дев’ять місяців тому, досягнута - "Енергоатом" погасив свої борги, і як наслідок рівень розрахунків на ринку в цілому за ключові послуги за минулий рік становив близько 110%. Це мало позитивний ефект на всіх інших учасників ринку і, в першу чергу, а виробників електроенергії - адже ці кошти дозволили їм профінансувати відновлювальні роботи.
