Україна вже вісім років перебуває в стані неоголошеної війни з Росією, і ймовірно ця ситуація триватиме і далі, навіть, якщо справжнього вторгнення російських військ не буде. Звичайно, постійне напруження на кордонах впливає на повсякденне життя країни, її населення, погіршує настрої бізнесу. Загроза повномасштабної війни відлякує іноземних інвесторів та кредиторів. Але Україна – далеко не єдина країна світу, яка живе в стані постійної військової загрози, і історія знає приклади, коли нації в подібних ситуаціях не тільки зберегли свій суверенітет, але й стали успішними і процвітаючими державами. "Апостроф" звернувся до досвіду таких країн.
Технологічний Ізраїль
Коли йдеться про держави, які живуть під постійною загрозою нападу, першим на думку спадає Ізраїль. Ця країна проіснувала без війни менше однієї доби. Проголошена 14 травня 1948 року, вона вже наступного дня зазнала нападу одразу декількох сусідніх арабських держав, які рішуче не визнавали права євреїв на заснування власної держави. Перша арабо-ізраїльська війна тривала півтора роки і завершилася поразкою Арабської ліги, тоді як Ізраїлю вдалося навіть захопити деякі території, що початково йому не належали.
Проте мир на Близькому Сході так і не настав. Протягом свого нетривалого існування Ізраїлю довелося відстоювати своє право на життя у декількох великих війнах та безлічі більш дрібних конфліктів із арабськими сусідами.
Життя в умовах недружнього оточення і постійної військової загрози примусило ізраїльтян створити потужну, добре оснащену армію і ефективні механізми мобілізації. Наприклад, під час війни Судного дня, що вибухнула у 1973 році, перші резервісти почали прибувати до місця бойових дій на Голанських висотах уже через 15 годин після нападу Сирії.
В той же час Ізраїлю вдалося збудувати не лише потужну воєнну машину, але й ринкову економіку, яка динамічно зростає. У 1980 році ВВП Ізраїлю на душу населення складав близько 7 тисяч доларів, а у 2021-му він досяг уже 49,8 тисячі доларів. За цим показником країна займає 19 місце у світі (для порівняння, ВВП України на одну особу у 2021 році склав 4,4 тисячі доларів, за цим показником ми займаємо 135 місце в світі - між Сурінамом і Белізом).
Ізраїль спеціалізується на виробництві і постачанні різноманітної високотехнологічної продукції. В країні працюють дослідницькі центри багатьох транснаціональних компаній, зокрема IBM, Microsoft, Oracle, Dell, Google, Cisco Systems, Motorola тощо. Через високу концентрацію ІТ-підприємств, середземноморське узбережжя Ізраїлю називають Ізраїльською кремнієвою долиною.
Одним з найбільш розвинених секторів економіки є військово-промисловий комплекс, що дозволяє Ізраїлю не лише забезпечувати власну оборону, але й бути одним з найбільших експортерів озброєнь. Високий авторитет ізраїльскій зброї забезпечують не лише передові технології, але насамперед той факт, що вона постійно доводить свою ефективність у війнах з більш численними супротивниками.
Ізраїльські танки "Меркава"
Прагматична Фінляндія
Непростим, але цікавим прикладом для України є Фінляндія. Швеція була вимушена поступитися цією територією Російській імперії на початку ХІХ століття. Після розпаду імперії у 1917 році, Фінляндія як і Україна, проголосила незалежність. І так само негайно зазнала нападу з боку більшовиків.
На відміну від українців, фіни зуміли знайти в собі сили об’єднатися і відстояти незалежність. Більшовицька Росія була вимушена визнати незалежність Фінляндії.
Проте вже у 1939 році СРСР розв’язав проти Фінляндії нову війну, користуючися риторикою і методами, дуже схожими на ті, які сьогодні застосовуються по відношенню до України. Було оголошено, що незалежна Фінляндія становить страшну небезпеку для Росії, після чого більшовики створили маріонеткову "Фінляндську демократичну республіку", а "буржуазному" уряду Фінляндії висунули вимогу про передачу Радянському Союзу територій, що лежать поблизу Ленінграду (нині Санкт-Петербург). Після нетривалих переговорів радянські війська вторглися на фінську територію, де зустріли запеклий опір.
Війна тривала всю зиму 1939-1940 років. Прийнято вважати, що Фінляндія в ній перемогла, хоча фактично це не так. За результатами кампанії фінському уряду довелося поступитися значними територіями, повністю евакуювати з них населення і надати СРСР місце під військову базу в Фінській затоці. Головною перемогою фінів у цій війні було те, що їм взагалі вдалося зберегти свою країну після нападу ворога, що багаторазово переважав за чисельнісю і ресурсами.
В кінці Другої світової війни Радянський Союз не приховував наміру знов долучити Фінляндію до числа "братських республік". Тим більше, що привід для окупації був - Фінляндія брала участь у війні на боці Німеччини. Спеціально для цього було створено Карело-Фінську РСР, в склад якої і планувалося включити Фінляндію.
Щоб врятувати свою країну, фінський уряд вдався до рішучих дій на різних напрямках. З одного боку він висловив готовність до значних політичних поступок, з іншого - недвозначно продемонстрував, що у разі вторгнення фіни будуть оборонятися так само завзято, як робили це у 1918-1919 та 1939-1940 роках.
Це примусило Сталіна відступитися і погодитися на збереження фінської незалежності. Так було започатковано складну політику, яка на Заході в період Холодної війни розцінювалася як зрада принципів і отримала назву "фінляндизація", а для СРСР вона була зразком того, як мають поводитися "хороші" капіталісти і називалася "мирним співіснуванням".
В руслі цієї політики Фінляндія не брала участі в жодних спільних ініціативах колективного Заходу. Вона ухилилася від запрошень до "Плану Маршала", Євопейського Союзу, НАТО. В країні вилучалися будь які видання, які в СРСР розцінювалися, як недружні. З Радянським Союзом узгоджувалися всі важливі призначення в державі, включно з прем’єр-міністром. У фінських кар’єристів з’явилося навіть поняття "свій росіянин" - покровитель у радянському посольстві, який забезпечував просування свого протеже по службі.
Але при цьому фінам вдалося зберегти демократичний устрій, вільну економіку і національну самосвідомість. І вони протягом десятиліть демонстрували Радянському Союзу повну готовність до захисту в разі нападу. Це зрештою примусило СРСР остаточно відмовитися від планів захоплення Фінляндії.
Гельсінкі, Фінляндія
До цієї країни навіть поcтачалася радянська зброя. Тож коли слідству у справі збиття малазійського "Боїнга" 17 липня 2014 року знадобився зразок ракети від комплексу "Бук", його знайшли саме у Фінляндії.
Країна також зуміла отримати від вимушеної "дружби" з Радянським Союзом і певну матеріальну вигоду. Коли в СРСР потрібні були якісь товари з "загниваючого Заходу", по них в першу чергу зверталися до Фінляндії.
Наприклад, для того, щоб створити якусь подобу асортименту під час Олімпіади-80, в цій країні було закуплено величезну кількість продовольчих товарів. Яскраві баночки з сиром Viola, фінський сервелат, цигарки Marlboro і Winston, маленькі пляшечки з Пепсі-колою несподівано стали для радянських людей вікном в зовсім інший світ, і мабуть зіграли свою роль у майбутньому падінні "наддержави", що не була здатна забезпечити своїх громадян елементарними речами.
Після розпаду Радянського Союзу Фінляндія нарешті звільнилася від своїх зобов’язань і уже в 1995 році вступила до Європейського Союзу. Проте про вступ до НАТО в країні заговорили лише зараз - на тлі військової загрози не тільки Україні, але й всій Європі.
Економіка Фінляндії процвітає. ВВП на душу населення за результатами 2021 року склав 53,5 тисячі доларів, що забезпечує країні 14 місце в світі за цим показником. Переважно цьому вона завдячує розвиненій системі освіти, яка забезпечує кадрами наукомісткі галузі економіки. За індексом людського розвитку Фінляндія у 2020 році знаходилася на 11 місці у світі.
Сьогодні термін "фінляндизація" досить часто згадується при обговоренні тих вимог, які Росія висуває щодо України. Проте навряд чи ця частина фінського досвіду може бути використана в даному випадку. Адже стосунки Фінляндії з Росією сильно відрізняються від українських. Попри прагнення відновити територію імперії часів її найбільшого розширення, росіяни ніколи не вважали фінів "одним народом" із собою, не претендували на історію і самоназву фінів.
Окрім того, хоча втрата Фінляндії стала прикрою поразкою для імперських амбіцій, все ж таки без неї Росія існувати могла. Тоді як російське керівництво визнає, що відновити імперію без України практично неможливо. Відтак російські ультиматуми щодо невступу України до ЄС і НАТО спрямовані не на "фінляндизацію" України, а на її ослаблення і позбавлення союзників перед остаточним завоюванням. Властиво російська влада і пропаганда цього і не приховують.
Кваліфікована Південна Корея
Республіка Корея була проголошена після Другої світової війни, коли СРСР і Сполучені Штати розділили сфери впливу на Корейському півострові по 38 паралелі. З того часу вона опинилася у вкрай агресивному оточенні. На півночі вона межує з Північною Кореєю, де править династія Кімів. КНДР не приховує прагнення знищити капіталістичну сусідку і безперервно брязкає зброєю на лінії розмежування. На заході знаходиться Китай, який брав участь у Корейській війні 1950-1953 року на боці північан. А на сході - давній традиційний ворог і поневолювач корейців - Японія (що правда, останнім часом загрози з боку Японії немає).
Сеул, Південна Корея
Натомість більшість друзів і союзників Кореї знаходяться за океанами - в Америці і Європі. Проте, незважаючи на вкрай вороже оточення, Кореї вдалося побудувати процвітаючу державу - одного з найпотужніших "азійських тигрів".
Давалося це непросто. Крім кровопролитної війни Корея зазнала багатьох повстань, державних переворотів і змін конституції. Сьогоднішній політичний режим носить назву Шостої республіки.
Проте, незважаючи на таке бурхливе політичне життя, країні вдалося збудувати успішну економіку. Сьогодні корейські бренди Samsung, LG, Hyundai та інші відомі в цілому світі і тримають лідерство в багатьох галузях машинобудування і ІТ-технологій.
За рівнем ВВП на душу населення Корея займає 29 місце в світі з показником 35,2 тисячі доларів.
При цьому країна практично не має природних ресурсів і через гірський рельєф відчуває дефіцит орних земель. Саме тому для накопичення багатств місцевим олігархам, на відміну від українських, довелося шукати складніших шляхів, ніж торгівля залізною рудою чи агрокультурами.
І це стало причиною прискореного розвитку технологічних і наукомістких галузей економіки. Такі галузі потребують великої кількості кваліфікованих робітників, утримати яких в країні можна тільки достатньо високими зарплатами. В іншому випадку вони просто виїздять. Для забезпечення якісної робочої сили в країні створено розвинену систему освіти, що вважається однією з найбільш добре забезпечених у світі.
Терпляча Західна Німеччина
Німецька держава - Федеративна Республіка Німеччина (ФРН), що утворилася після Другої світової війни на території британської, американської та французької окупаційних зон, також перебувала під постійним військовим тиском. В Німецькій Демократичній Республіці (НДР), заснованій на місці радянської зони окупації (німецький аналог "ЛДНР"), розташувалася велика радянська армія, яка повністю контролювала місцевий політичний режим.
Радянський Союз наполегливо намагався включити НДР до складу нової Німеччини, плануючи через неї контролювати загальний курс країни (дуже подібні вимоги до тих, які висуває сьогодні Росія щодо окупованих районів Донбасу). Погодившись на це, ФРН могла отримати власний варіант "фінляндизації".
Але, попри те, що німці палко прагнули об’єднання своєї батьківшини, канцлер ФРН Конрад Аденауер повів країну іншим шляхом. Він рішуче обрав західний вектор розвитку. Спираючись на підтримку союзників, країна долучилася до "Плану Маршала", стала одним із засновників Союзу вугілля і сталі (прообразу ЄС) і вступила в НАТО. Як результат, вона опинилася у вирі Холодної війни разом із США та іншими союзниками. Об’єднання зі Східною Німеччиною було відкладене до кращих часів.
На відміну від всіх названих вище країн, Німеччина була економічно розвиненою державою ще до війни. Звільнившись від нацизму, країна швидко відновила економічне зростання і незабаром стала найбагатшою державою Європи. А після падіння Берлінського муру, ФРН досить швидко приєднала до себе набагато менш розвинену НДР. І хоча на відновлення колишнього радянського сателіта було витрачено багато мільярдів дойчмарок (а згодом і євро), рівні економічного розвитку в західній і східній Німеччині досі відчутно відрізняються.
Берлін, Німеччина
Працюємо, вчимося, чистимо кулемет
Як бачимо, агресивні сусіди і постійна військова загроза - зовсім не вирок для розвитку країни. Деяким націям вдається попри зовнішній тиск створювати успішні економічні моделі. І досвід цих країн може виявитися дуже корисним для України, оскільки сподіватися на те, що на кордонах настане спокій, найближчим часом не доводиться.
Які ж основні рецепти успіху Україна може запозичити у своїх попередників? Згалом, вони такі:
- створення добре навченої і озброєної армії, що перебуває в постійній готовності. Регулярне навчання резервістів і механізм миттєвої мобілізації;
- демократична політична модель і забезпечення сприятливих умов для розвитку бізнесу з орієнтацією на високотехнологічні галузі;
- система освіти, здатна готувати висококваліфікованих фахівців;
- впевнений вибір вектору розвитку країни і створення широкого кола союзників і дружніх країн, готових допомогти в разі військового нападу;
- розвиток військово-промислового комплексу,що сприяє підвищенню обороноздатності, а також є перспективною статтею експорту, оскільки українська зброя, як і ізраїльська, змушена проходити випробування в ході справжньої війни.
Щоправда, на сьогодні українській владі особливо нема чим похвалитися у досягненні цих цілей. Однак ніколи не пізно все ж таки вивчити досвід більш успішних країн і спробувати застосувати його в наших реаліях.
"Вікно можливостей" для України
Але як це можна зробити?
На думку інвестиційного банкіра Сергія Фурси, через нинішню ситуацію нагнітання напруженості на кордонах, що є вкрай несприятливою для поточних фінансів, Україні критично важливо продуктивно співпрацювати з МВФ та іншими міжнародними партнерами.
Національний банк України, Київ
"Це дасть можливість отримувати необхідні запозичення під набагато нижчі відсотки, ніж ті що сьогодні сформувалися на ринку. Також варто пам’ятати, що високий рівень напруження не може тривати нескінченно, і через певний час ситуація стабілізується, хоча ризики, пов’язані з військовою загрозою, звичайно, залишаться", - каже експерт.
При цьому дуже важливо не припиняти курс реформ, оскільки вони в періоди стабілізації допоможуть Україні успішно розвиватися, додав він.
До речі, як не дивно, стала загроза з боку войовничого сусіда може стати своєрідним стабілізуючим фактором.
"Звичайно, наявність агресивних сусідів завжди є фактором невизначеності, який погано впливає на інвестиційний клімат, - говорить економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ. - Проте, якщо такі ризики є прогнозованими, бізнес здатен їх прораховувати і провадити свою діяльність з їх урахуванням".
Тому для того, щоб успішно розвиватися за наявних умов Україні варто подбати про те, щоб запропонувати в першу чергу вітчизняному бізнесу сприятливі умови роботи і стабільне законодавство, яке стимулює інвестиції.
"Якщо іноземні інвестори побачать, що українські підприємства успішно працюють у власній країні, вони обов’язково прийдуть сюди, незважаючи ні на що, - каже Кущ. - Досвід Ізраїлю та Кореї показує, що при наявності сприятливого інвестиційного клімату можливий успішний економічний розвиток навіть за умови постійної воєнної загрози".
Ще одним засобом стимулювання, на думку експерта, могло б стати створення за допомогою західних партнерів фонду страхування інвестицій. Це дозволило б знизити ризики для зарубіжних інвесторів і стимулювати їх до роботи в країні.
Таким чином, нинішня конфронтація може стати для України як причиною економічного занепаду, так і унікальним "вікном можливостей". Адже за наявності правильної політики у влади є шанс зробити з країни "вітрину" демократичного світу на пострадянському просторі, подібно до того, як "вітриною" повоєнного часу стала Західна Німеччина. Головне – цей шанс не проморгати.
