Фонд держмайна України скасував аукціон з приватизації "Об'єднаної гірничо-хімічної компанії" (ОГХК), який був запланований на 31 серпня. Тепер підприємство збираються виставити на продаж 29 жовтня, але далеко не факт, що він відбудеться. Є також великі сумніви, що до кінця поточного року вдасться продати інші, менш привабливі для потенційних інвесторів підприємства. А це означає, що так звана "велика" приватизація знову провалиться, і державний бюджет знову недоотримає мільярди гривень. "Апостроф" розбирався, чому держава продовжує наступати на одні й ті ж граблі, і як змінити цей тренд.
Забракло покупців
"Велика" приватизація є одним з найбільш відомих "довгобудів" України. Єдиний прозорий аукціон з продажу великого державного підприємства відбувся 16 років тому - у жовтні 2005 року, коли було продано завод "Криворіжсталь". Переможцем тоді став індійський мільярдер Лакшмі Міттал, який придбав об’єкт за 24,2 мільярди гривень (4,85 мільярди доларів за тодішнім курсом).
З того часу різні українські уряди практично щороку декларували готовність до продовження приватизації, проте щоразу блискуче провалювали цей процес. Вони так і не спромоглися провести жодного нормального приватизаційного конкурсу. Навряд чи можна вважати прикладом успішної великої приватизації продаж телекомунікаційного гіганта "Укртелеком" в 2011 році, оскільки на конкурс була подана лише одна заявка, а реальним покупцем активу, подейкують, стали структури, наближені до оточення тодішнього президента Віктора Януковича.
Нинішня влада також заявила про амбітні плані щодо великої приватизації, але у 2020 році вона не відбулася - офіційною причиною назвали епідемію коронавірусу.
Нинішнього року, коли країна трохи оговталася від локдаунів, спроби великої приватизації було вирішено відновити. Головним "призом" для інвесторів було визначено АТ "Об’єднана гірничо-хімічна компанія" (ОГХК). Це потужне підприємство, що входить до десятки найбільших у світі постачальників титанових руд.
Аукціон з приватизації цього стратегічного активу був призначений на 31 серпня. В ході підготовчої роботи до нього стартова ціна об’єкту виросла з 2,1 до 3,7 мільярда гривень (близько 137 мільйонів доларів). Очікувалося, що в боротьбу за такий цінний актив вступлять, як вітчизняні, так зарубіжні компанії, створивши серйозну конкуренцію
Проте очікуваний конкурс так і не відбувся. І основною причиною цього стала відсутність покупців. Чому так сталося, "Апостроф" запитав у Фонда держмайна (ФДМ), на що отримав наступну відповідь: "Після перевірки отриманих заявок виявилося, що до торгів може бути допущено тільки одного учасника. До Фонду держмайна надійшло три заявки для участі в аукціоні. Двоє з потенційних учасників подали неповний пакет документів. Процедура проведення аукціонів великої приватизації не передбачає можливості доопрацювання заявок, відповідно цим претендентам було відмовлено в участі в аукціоні".
Відтак, оскільки за законодавством проводити конкурс за участю одного претендента не дозволяється, було ухвалене рішення про його перенесення на 29 жовтня.
На думку голови експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Бориса Кушнірука, у відсутності заявок на конкурсі немає нічого дивного.
"У ФДМ не врахували, що підготовка до подібних конкурсів вимагає проведення складних бюрократичних процедур в компаніях-претендентах, - пояснив експерт в коментарі виданню. - Адже рішення про покупки вартістю в сотні мільйонів доларів ухвалює не голова правління, а наглядова рада компанії. І для цього їй необхідно вивчити ситуацію, обговорити, ухвалити стратегічне рішення про участь в конкурсі і визначити максимальну ціну, яку може заплатити підприємство. А це - не швидкий процес. І двох місяців, які були відведені учасникам на підготовку до конкурсу, замало для погодження всіх формальностей".
Голова ради з питань іноземних інвестицій та економічного розвитку України Роман Бабіцький зазначає, що говорячи про високий інтерес до придбання ОГХК з боку вітчизняних і іноземних компаній, Фонд держмайна не повідомляє, які саме це компанії.
АТ "Об'єднана Гірничо-Хімічна Компанія"
"Сьогодні відомо лише про одного потенційного учасника торгів - компанію "Стугна лімітед", яка офіційно заявила про свою участь в аукціоні, - говорить Бабіцький. - Її кінцевий бенефіціар, Віталій Вайнштейн, пов'язаний з колишнім депутатом Олександром Грановським".
Проте, на думку експерта, серед можливих учасників конкурсу можуть опинитися найбільші виробники титану в світі, такі як Titanium Industries та TIMET. А серед вітчизняних виробників інтерес до придбання ОГХК може виявити компанія "Велта", що володіє двома родовищами титанових руд у Кіровоградській області і гірничо-збагачувальним комбінатом на базі одного з них.
Попереду "доросла" боротьба
Високий інтерес до придбання українських титанових активів, на думку експертів, дасть можливість сформувати за підсумками аукціону досить високу і справедливу ціну.
Щодо стартової ціни підприємства, що визначена ФДМ, то, як вважає Роман Бабіцький, вона є невиправдано низькою.
"Бо той, кому ми продаємо 100% акцій компанії, отримає у володіння не тільки промислові потужності, але й бездонні українські надра, вартість яких можна вимірювати десятками мільярдів доларів, якщо їм взагалі можна дати ціну. І це чудово розуміють як іноземні інвестори, так і наші. Тому з чим я можу погодитись, так це з тим, що конкуренція за цю компанію дійсно буде запеклою", - говорить експерт.
Втім запекла боротьба за компанію буде вестися не лише в ході аукціонних торгів, адже для того, щоб взагалі провести конкурс, Фонду держмайна доведеться здолати жорсткий опір тих сил, яким в принципі не вигідна приватизація ОГХК. В першу чергу йдеться про українського олігарха Дмитра Фірташа, який має значні інтереси в титановій галузі, володіючи заводом "Кримський титан", Межирічним та Мотронівським гірничо-збагачувальними комбінатами, а також підприємством з виробництва ільменітового концентрату "Валки-Ільменіт". До недавнього часу він також контролював менеджмент ОГХК, використовуючи компанію для підтримки власного бізнесу.
Проте надії купити її на приватизаційному конкурсі олігарх майже не має.
"Компанії Фірташа знаходяться під санкціями, тому напряму вони подаватися до участі у конкурсі не можуть, - говорить Борис Кушнірук. - Тому дуже можливо, що будуть спроби взяти участь у конкурсі якимись афільованими з олігархом підприємствами".
Втім, на думку експерта, покупка ОГХК, навіть, якщо вона стане можливою, не є головним пріоритетом для Дмитра Фірташа.
"Найбільш вигідний шлях для Фірташа - затягувати проведення конкурсу якнайдовше в надії, що влада зміниться, і він зможе відновити свій контроль над державною компанією, не витрачаючися на її покупку. І тому спротив проведенню аукціону в міру наближення його дати буде лише наростати", - вважає експерт.
Перевіреним способом блокування будь яких процесів в Україні є рішення судів. На думку Кушнірука, вже найближчим часом варто очікувати позовів з вимогою зупинити конкурс. І, враховуючи стан судової системи, є досить велика ймовірність появи рішень, які заблокують проведення аукціону на невизначений час.
"Нинішнє керівництво Фонду держмайна продемонструвало здатність досить коректно і прозоро проводити аукціони в рамках "малої" приватизації, - говорить експерт. - Проте в цих аукціонах не беруть участі потужні гравці і не фігурують великі гроші. Приватизація ОГХК - це перший випадок, коли за об’єкт буде серйозна "доросла" боротьба. І за тим, як вона буде йти і чим закінчиться, ми зможемо судити про спроможність ФДМ".
АТ "Об'єднана Гірничо-Хімічна Компанія"
Що нам з цього буде
Звичайно, цікавість суспільства привертають наслідки аукціону. Яку користь може отримати держава і саме підприємство від успішної приватизації? В першу чергу, йдеться про гроші, які будуть виручені в ході аукціону.
"В Уряді заявили, що хочуть отримати від "великої приватизації" 12 мільярдів гривень. Для порівняння, перед Днем Незалежності МВФ, у якості подарунку, перевів на рахунки НБУ 2,7 мільярди доларів, тобто 73 мільярди гривень. І всі ці кошти пішли на погашення боргів вже цього місяця, - говорить Роман Бабіцький. - Виникає закономірне питання: хіба ці 12 мільярдів - не черговий продаж державного майна за копійки, як це було у 90-х роках?"
Проте, на думку Бориса Кушнірука, приватизація великих державних підприємств, якщо провести її за правилами, дасть кілька суттєвих переваг.
По-перше, це властиво грошова виручка, розмір якої, визначиться в ході торгів. Якщо Фонду держмайна вдасться успішно провести конкурс, вона складе досить значну суму. І, звичайно, виникне питання, яким чином ці кошти використати.
"Дуже велика спокуса просто пустити ці гроші на якийсь популістичний проєкт проїдання, - говорить Кушнірук. - Тоді вони зникнуть, не принісши жодної користі. Але набагато правильніше було б використати гроші на реалізацію проєктів розвитку країни, які мали б довгочасний позитивний вплив на економіку".
Тут не можна не згадати про План трансформації України, який нещодавно був презентований в США президентом Володимиром Зеленським. Нагадаємо, цей план містить приблизно 80 проєктів на загальну суму 277 мільярдів доларів, більшість з яких передбачається залучити через інвестиції та кредити. Зокрема, згідно з планом, бюджетних коштів немає навіть на такі проєкти, як добудова двох атомних енергоблоків Хмельницької АЕС та приєднання української енергетичної системи до енергосистеми ЄС.
Але повернемося до приватизації. Вважається, що вона сприяє зниженню рівня корупції. Не секрет, що майже кожне державне підприємство контролює хтось з олігархів, доходи від його діяльності залишаючи собі, а збитки - державі, які вона вимушена покривати за рахунок платників податків. Прозора приватизація закриває подібні схеми. Це не лише позбавляє витрат на покриття боргів збиткових підприємств, але й сприяє збільшенню податкових надходжень.
Окрім того, прозора приватизація сприятиме розвитку самого підприємства.
"Раніше велика приватизація проводилася в інтересах конкретних покупців, - говорить Борис Кушнірук. - Можливих конкурентів просто не допускали до конкурсів всіма можливими засобами. В результаті великі підприємства продавалися за безцінь".
А те, що дешево дістається, - мало цінується. Тому в Україні є безліч прикладів недбалого управління приватизованими підприємствами. В багатьох випадках їх просто зачиняли, продаючи все, що можна, на металобрухт.
"Проте, якщо покупцеві доведеться заплатити за компанію справжню ринкову ціну, він не зможе просто його розграбувати і покинути: занадто дорогим для нього виявиться такий металобрухт, - говорить Борис Кушнірук. - Відтак продаж компанії за ринковою ціною стане певною гарантією серйозності намірів нового власника розвивати виробництво, вести прибутковий бізнес, створювати робочі місця і платити податки".
Вже зовсім скоро ми побачимо, чи дійсно уряду вдасться провести прозорий конкурс, в результаті якого ОГХК отримає нового ефективного власника.
АТ "Об'єднана Гірничо-Хімічна Компанія"
Непроста доля старого "Більшовика"
Паралельно з підготовкою аукціону по ОГХК, Фонд держмайна готується до реалізації ще одного великого об’єкта. Це - розташований в столиці завод "Більшовик" (мало хто знає, що у зв’язку з декомунізацією він тепер називається "Перший київський машинобудівний завод"). Колись велике промислове підприємство, що випускало машини для гумового, шинного та пластмасового виробництва, воно давно занепало, і більшість його виробничих площ тепер стоїть пусткою.
Як повідомили "Апострофу" у Фонді держмайна, стартова ціна підприємства складе 1,39 мільярда гривень. При цьому інвестор повинен буде виконати ряд умов:
- соціальні гарантії для працівників, виплата боргів по зарплатах і недопущення звільнень протягом певного часу;
- інвестиції в модернізацію в розмірі 57 мільйонів гривень протягом трьох років;
- збереження частини виробництва у Києві чи Жашкові (Черкаська область);
- погашення боргів заводу на суму понад 500 мільйонів гривень.
Зараз важко сказати, наскільки вдалим може бути даний конкурс, оскільки зацікавленими в покупці заводу можуть бути компанії, дуже далекі від хімічного машинобудування. Принаймні майданчик, що знаходиться в Києві, цікавить інвесторів переважно як ділянка під забудову. І виробництво на ньому навряд чи буде відновлене.
"Великі індустріальні підприємства недоцільно розташовувати у великих містах, - говорить Борис Кушнірук. - Це неефективно з точки зору логістики, екології та інших параметрів. Коли завод лише засновувався, "Шулявка" була околицею за межами Києва. А тепер підприємство знаходиться майже в центрі міста і зберігати його тут недоцільно".
Звичайно, умови конкурсу допускають, що виробництво можна відновити на існуючих потужностях заводу у Жашкові ("дочка" ПАТ "Більшовік" - "Апостроф"). Проте важко сказати, наскільки такий вид діяльності зацікавить нового власника, який, скоріше за все, буде будівельною компанією і перейматиметься зведенням на "Шулявці" житлової і комерційної нерухомості.
Конкурс с продажу "Більшовика" призначено на 27 жовтня. Втім, є велика ймовірність що він не відбудеться.
Так само немає впевненості, що відбудеться новий аукціон з приватизації "Об’єднаної гірничо-хімічної компанії", який анонсований на 29 жовтня.
А це означає, що велика приватизація в Україні знов провалиться, і бюджет країни знов недоотримує мільярди гривень, які могли б піти на збільшення зарплат і пенсій. Чи на фінансування важливих проєктів, які здатні суттєво покращити життя українців в середньостроковій та довгостроковій перспективі.
