Гігантський хмарочос висотою 160 метрів може з’явитися просто посеред Хрещатика, зруйнувавши архітектурний ансамбль центральної вулиці. Цього разу в жертву планують принести колишню садибу швейцарського підданого Бонадурера, побудовану в 1878 році, яка знаходиться за адресою вул. Грушевського 4-б. У перипетіях навколо цієї будівлі розбирався "Апостроф".
Київрада - за
У квітні цього року Київська міська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Грааль" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного центру на вулиці Михайла Грушевського 4-б.
За місяць проект отримав зелене світло від земельної комісії.
"SOS! Нахабство депутатів Київради теперішнього скликання не має меж: щойно земельна комісія Київради (в інтересах поважного пана Табачника & Ко інших януковичів, для протиправного зведення на Європейській площі найвищого в Києві хмарочосу) незаконно проголосувала за знищення абсолютно УНІКАЛЬНОГО особняка роботи відомих київських архітекторів В. Ніколаєва, О. Шварценберга та С. Рикачова по вулиці Грушевського, 4-б, що мав статус пам'ятки місцевого значення й за збереження якого ми боролися багато років", - написала у Фейсбуці екс-депутат Київради Олена Терещенко, яка довгі роки вела активну кампанію за збереження будівлі.
За словами адвоката, активіста та голови громадської організації "Кияни об’єднуймося" Олександра Дядюка, рішення Київради було незаконним.
"Відповідно до чинного законодавства, земельні ділянки державної комунальної власності мають передаватись в оренду, власність або інше користування виключно на конкурсних засадах. Виняток – якщо земельна ділянка передається державному або комунальному підприємству, або на земельній ділянці знаходиться майно, що комусь належить, і тоді власник може звичайно претендувати, щоб йому надали цю землю на правах власності", - говорить "Апострофу" Олександр Дядюк.
Але будівля не належить і ніколи не належала ТОВ "Грааль", згідно з інформацією з Держреєстру про нерухоме майно.
"Відповідно до чинного законодавства, на цій земельній ділянці знаходиться безгосподарне майно, бо Київрада списала його зі свого балансу, - говорить Олександр Дядюк. - Але воно не передавалось у власність – ні "Граалю", ні будь-кому іншому. Тому ця земельна ділянка могла бути передана комусь, хто або в законному порядку викупить цю установу як нерухоме майно, або за умови проведення земельних торгів, аукціону як вільна земельна ділянка. Не дивлячись на це, її отримав "Грааль" – Київрада прийняла рішення абсолютно незаконно".
Також, за словами Олександра Дядюка, згідно з нещодавно ухваленим законом, земельною ділянкою може володіти стратегічний інвестор.
"Земельна ділянка може передаватися стратегічному інвестору. Але там чітко прописано, яка має бути сума інвестицій, і є певні види діяльності, і наш випадок сюди не підпадає", - говорить адвокат.
За роз’ясненнями "Апостроф" звернувся до Департаменту земельних ресурсів КМДА. У Департаменті надіслали "Апострофу" наступну відповідь: "згідно з даними Міського земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,1090 га (код 82:012:0029) за адресою: вул. Михайла Грушевського, 4-б у Печерському районі м. Києва обліковується за державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району м. Києва, як ЖЕК № 301 Печерського району. Рішення про передачу зазначеної земельної ділянки у власність або у користування (оренду) за поданням Департаменту Київська міська рада не приймала".
Водночас у Департаменті повідомили, що дані земельного кадастру не є підтвердженням виникнення права власності (користування) земельними ділянками та носять виключно інформативний характер. Також зазначили, що облік об’єктів нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках, в МЗК не ведеться.
"Інформуємо, що на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" від 25.02.2021 № 68090-005611262-031-03 та за результатами розгляду доданого до вказаної заяви проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2965 га Департаментом підготовлено проект рішення Київської міської ради "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Грааль" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного центру на вул. Михайла Грушевського, 4-б у Печерському районі міста Києва, який 13.04.2021 разом з матеріалами справи 720654390 передано на розгляд до Київської міської ради відповідно до Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 07.04.2016 № 579/579", - повідомили в Департаменті.
Проект рішення на даний час перебуває на розгляді постійної комісії Київської міської ради з питань охорони культурної спадщини.
У Департаменті архітектури та містобудування "Апострофу" повідомили, що на даний момент не надавали містобудівних умов та обмежень для будівництва на Грушевського 4-б.
"Згідно зі ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва… Згідно з електронною базою даних, Департамент не надавав містобудівних умов та обмежень для проектування об’єкту будівництва на Грушевського 4-б", - повідомили у Департаменті.
Як же ТОВ "Грааль" отримав права на будинок?
Усе просто. Іще з 1989 року будинок визнали непридатним для проживання, а його мешканців виселили. Але в 2006 році мешканці приватизували квартири і продали їх компанії "Грааль" - про це ЗМІ писали ще у 2012 році.
Тож виходить, будувати можна?
"Їм не мають права відмовити у землі, якщо цей об’єкт у їхній власності, - говорить "Апострофу" експерт з містобудування Георгій Могильний. – Але знесення й будівництво чогось конкретного повинні бути прописані в договорі. Заборони немає. Більше того – у типовому договорі, що укладається в Київраді, прямо написано, що ви можете будувати. Землю під забудову не давали, дали під експлуатацію. Але в договорі написали: треба будувати – будуйте".
Представники фірми ТОВ "Грааль" на зв’язок із "Апострофом" не вийшли.
Табачник та перипетії історії
Іще десять років тому в ЗМІ писали про "архітектурну загрозу для Києва" у вигляді гігантського хмарочосу European Plaza Kiev, що ризикує стати чи не найвищою будівлею Києва.
"Це взагалі ненормально, - говорить "Апострофу" Георгій Могильний. – У нашому чинному генплані прописана заборона на будівництво вище 27 метрів у центральній планувальній зоні. Все, що будувалось вище – порушення законодавства. Звісно, безкоштовно порушувати заборони ніхто не дасть. Усе вирішується через хабарі: через Мінкульт, КМДА".
Розпочалось усе ж іще раніше. У далекому 2003 році фірма "Грааль", яку пов’язують з Михайлом Табачником, рідним братом одіозного екс-міністра освіти Дмитра Табачника, перемогла в інвестиційному конкурсі з реконструкції Європейської площі.
Як зазначали тоді ще колеги з УП, конкурс був суто формальним: адже директор головного "конкурента" - ТОВ "Лілея" - людина, наближена до кола Табачників. Так чи інакше, але перемога в конкурсі надала підприємству можливість на власний розсуд розпоряджатися територією за готелем "Дніпро".
"Грааль" буде посилатися на те, що в 2003 році вони уклали договір про інвестування в реконструкцію Європейської площі, - говорить Олександр Дядюк. - У часи Омельченка укладались такі хитрі договори про інвестиції. Наглядний приклад – реконструкція Поштової площі. Тобто місто бере на себе обов’язок за бюджетні кошти зробити повністю реконструкцію Поштової площі, і одночасно підготувати будівельний майданчик для інвестора. А інвестор так званий заходить на готову площадку, підготовлену за бюджетні кошти, і будує об’єкт виключно собі. Тобто він не реконструює естакаду, не облаштовує територію".
Адвокат додав, що відповідно до інвестиційного договору, копія якого є у нього, передбачається реконструкція Європейської площі.
"Але жодної згадки про те, що на Європейській площі буде щось реконструюватись, немає. Європейська площа реконструюється за бюджетні кошти, а інвестор на халяву отримає поряд кілька земельних ділянок і право знести будівлю на Грушевського, щоб збудувати на її місці нові об’єкти. Такі псевдо-інвестиційні договори укладались іще в часи Омельченка, а потім у часи Черновецького. У нас завжди був правовий хаос", - зазначив голова ГО "Кияни об’єднуймося".
У 2009 році Київська міська рада проголосувала про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Грааль" для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного центру "Столичний" на вул. Хрещатик, 5 (літера "В") – приміщення, що знаходиться по сусідству. Наступного року був підписаний відповідний договір оренди терміном на чотири роки. Угоду вдалося поновити у 2015 році – знову ж таки на 5 років.
Але саме про будівлю на Грушевського у жодному з цих договорів не йшлося.
У 2012 році в будівлі на Грушевського повиймали вікна. Це наполохало активістів, і будинку був присвоєний охоронний статус. Але як надали – так і зняли. До того ж через суд.
Голова Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Олександр Никоряк у коментарі 44.ua повідомив, що у 2011 році було розпорядження про знесення будівлі. Після цього орган охорони культурної спадщини подав у Мінкульт інформацію про занесення будинку до реєстру архітектурних пам’яток.
У Департаменті охорони культурної спадщини у відповідь на запит "Апострофу" повідомили, що у 2015 році власники через суд скасували цей наказ Мінкульту.
"У 2014 році будинок по вулиці М. Грушевського, 4-б наказом Міністерства культури України від 15.10.2014 року № 869 за поданням органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (Управління охорони культурної спадщини) було занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятку архітектури місцевого значення. За постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 року наказ Міністерства культури України від 15.10.2014 року № 869 було скасовано", - відповіли "Апострофу" у Департаменті охорони культурної спадщини.
Як повідомили у відомстві, підставою скасування стали висновки історико-культурних досліджень Українського Державного науково-дослідного та проектного "УкрНДІпроектреставрація" та "інші підстави, відповідно до яких сформовано висновок про відсутність історико-культурної цінності об’єкта".
Зазначимо, що під час подій на Майдані у 2013-2014 роках будівлею зацікавився дехто з "революціонерів". Очевидці подій розповідають – робили зачистку.
"Грааль" наймав сотню Майдану – здається, 22-а сотня, вони приходили і наказували всім виселитись, - розповідає "Апострофу" Олександр Дядюк. - На Майдані завжди були ті, хто щиро стояв за зміни, а були й ті, хто прийшов нажитися, назвавши себе сотнями Майдану. В кожній революції є ідейні, а є мародери".
"Абсурд у тому, що ця сотня не знала, що вони грають на руку Табачнику. Їм сказали, що там сидять тітушки – і вони пішли розбиратися, виселяти… Оце довоювалися", - говорить "Апострофу" краєзнавець Антон Короб.
У січні 2019 році ЗМІ знову звернули увагу на занедбану пам’ятку – вона опинилась у вогні. Пожежа - не надто оригінальне явище для подібного роду будинку й ситуації - виявилась загадковим явищем. Кажуть, що це був підпал, але доказів жодних.
Ліквідація пожежі на вул. Грушевського, 4-Б
Що, окрім Табачника, відомо про ТОВ "Грааль"?
"Грааль" називають рідною фірмою Табачника. Одним із співзасновників називають Михайла Табачника, а також ЗАТ "Технології і консалтинг". Також фірма свого часу входила до складу співвласників ТОВ "Тіко-Констракшен" з групи Табачників.
Власниками ТОВ "Грааль" називають цілий ряд підприємств: ПрАТ "Вадес Кепітал Менеджмент" (належить ТОВ "КУА "СіПіДжі Ассетс Менеджмент", кінцевим бенефіціаром значиться громадянин Німеччини Рафік Хірсч Геб. Алієв), ТОВ "Терра-Люкс" (віргінський офшор "КМТ Файненшнл Груп ІНК", кінцевим бенефіціаром записаний громадянин Ізраїлю Олександр Карасьов), ТОВ "Євроінвестгруп" (Марія Казанцева і кіпрська фірма "Снепкаст Інвестментс Лімітед", кінцевий бенефіціар невідомий), ТОВ "Тіара" (панамський офшор "Вінтлер Менеджмент КОРП", кінцевий бенефіціар невідомий).
"Грааль" пов’язували також із відомим київським забудовником та екс-радником мера Києва Ігорем Ніконовим.
"Як мені сказали, "Грааль" перейшов від Табачників до Ніконова, - говорить адвокат Олександр Дядюк. - Про це мені сказав екс-депутат, а йому особисто при зустрічі сказав про це Ніконов".
Саме з фігурою Ніконова Олександр Дядюк пов’язує підтримку будівництва в Київраді.
Випробування вогнем та неформалами
Садиба на Грушевського 4-б – єдина будівля, що застала дореволюційний Хрещатик. Себто той самий, не понівечений і не відбудований уже після Другої світової.
"Після знищення Хрещатика в 1941 році – він був підірваний, згорів, потім його розібрали – від кварталу залишилось три будівлі. Ця будівля на Грушевського входить у цей квартал, частина якого зберіглася від пожежі. Це - єдиний свідок історії Хрещатика до 1941 року", - говорить краєзнавець Антон Короб.
Наприкінці XIX століття садиба належала крупним київським підприємцям – родині Бонадурерів, які були підданими Швейцарії. Краєзнавці розповідають, що вони займались продажем труб, каналізацій, приладів – усього, що пов’язане з сантехнікою. У цьому займали чільне становище на ринку. Відтак мали кілька об’єктів нерухомості, серед яких – садиба по Грушевського 4-б.
"Архітектурне, культурне значення цієї будівлі – це унікальне поєднання ландшафту і архітектури, - говорить Антон Короб. – Воно показує, як тили київських садиб долучались до цього ландшафту, взаємодіяли з ним. Там є цікаві висотні перепади, тераси, місточки. Туди можна було зайти з різних терас, різної висоти. Така мальовничість розташування раніше була більш поширена для Києва, але нині зберіглась лише у поодиноких прикладах".
Така унікальна споруда могла запросто привабити тисячі туристів з усієї Європи, а натомість привабить шанувальників дешевих брендів одягу та фудкортів.
"Унікальність пейзажів давала принаду для молоді, різних субкультур, - говорить Антон Короб. - Тому там намалювали стіну Цоя, влаштовували різні заходи, концерти, виставки, сейшени. З молодих років пам’ятаю, як із хлопцями ходив на стадіон "Динамо" і, щоб скоротити маршрут, виходили на верхній станції метро Хрещатик, так званою стежкою Хо Ши Міна йшли на стадіон. Зараз цей шлях перегороджений, бо там стоїть паркан".
Цей паркан, як говорить Антон Короб, стоїть там уже кілька років: "Точно з 2019-го".
"Будинок охороняється, і там хтось є, хто не дає його зруйнувати. Але невідомо – може вони його тримають, щоб самим там щось побудувати, - міркує Антон Короб, і додає, що там можна переночувати. – Щоправда, без опалення та електрики, але цим приміщенням напевно користується група людей, на зразок сквоту".
"Апостроф" спробував потрапити до будинку, але паркан виявився зачиненим. Жодних ознак життя біля будинку не виявлено. Двоє охоронців із сусіднього об’єкту були не дуже охочими до спілкування.
"Нічого тут хорошого. Вже десять років зносять і ніяк не знесуть", - говорить один із них.
На паркані дві вивіски. На першій – благодійна організація "Шлях до майбутнього". Жодних телефонів немає, є лише непрацюючий сайт.
На іншій вивісці - "Анонімні алкоголіки". "Апострофу" вдається до них додзвонитися. Чоловік відмовляється говорити, на яких умовах працює в приміщенні – сказав лишень, що все через жінку, яка там мешкає, але наразі її немає в Києві. Вона, мовляв, організувала йому приміщення. Більше говорити не став – попрохав набрати за тиждень, коли приблизно повернеться його знайома. Імені її не назвав. Але сказав, що вона – одна з тих, хто охороняє будівлю.
Тож чи встоїть будівля на Грушевського 4-б? Співрозмовник "Апострофа" Олександр Дядюк схильний до думки, що її таки зруйнують. Бо у владі немає зацікавлених шукати можливостей інвестування в культуру та історію, а заразом і туризм.
"Вони можуть запросто зруйнувати цю пам’ятку, - підсумував адвокат. - Можна купити все. Вони "Граалю" видали довідку, що об’єкт – єдиний у цьому районі дореволюційний – не представляє архітектурної цінності. Раніше представляв, а тепер ні. Мені говорили, що в Мінкульті скасують і охоронний статус Софії Київської – звісно, це дуже дорого коштує, але цілком можливо".
Експерт із містобудування Георгій Могильний теж вважає, що очевидний мотив - це отримання вигоди.
"Обмеження повинні бути прописані в повноцінному історико-архітектурному опорному плані, де чітко мають бути встановлені охоронні зони, - говорить Георгій Могильний. - Тоді неможливо буде знести старі будівлі, що мають історичну цінність. А в нас такого плану немає. Кілька разів його то затверджували, то скасовували. І поки не буде вирішене питання з обмеженням забудови – вони будуть домовлятися".
