Святкувати День незалежності у центр Києва приїхали чимало охочих, тому їздити транспортом зранку 24 серпня було важкувато. Але незручності компенсувались святковим настроєм та неабиякою піднесеністю містян. "Апостроф" розповідає, як Київ святкував 30-й день народження країни.
У тисняві, але щасливі
Атмосфера свята панувала у всіх куточках Києва, а надто це відчувалось у метро. Ближче до 10-ї ранку поїзди на червоній гілці були вщент забиті. Натовпи у вишиванках, чимало дітей, яким ніде сісти, тиснява. "Хочемо встигнути на парад", - поділилась із "Апострофом" мама двох дітей шкільного віку. На станції метро "Театральна" вийшло дві третини вагону. Але вийти з метро виявилось не так легко. Те саме було й на "Хрещатику". "Театральна", як і "Площа Льва Толстого" працювали лише на вихід, з "Хрещатику" не можна було вийти на Інститутську, а "Майдан Незалежності" не працював взагалі. Все це створювало тисняву.
У метро було тісно
Біля метро "Арсенальна" дихалося трохи легше. Можливо цьому сприяло те, що Урядовий квартал було перекрито і там не їздили автомобілі. Тож можна було прогулятись і проїжджою частиною. Чим ближче до Хрещатика – тим відчутніша атмосфера свята.
Люди хіба не колонами йдуть у різні боки, хтось не може потрапити на роботу через те, що блукає навкруги – адже підхід на Майдан з боку Інститутської перекрито. Тим часом на центральній вулиці міста вже виступив президент і почали потроху показувати військову техніку.
"Чудовий настрій, тішусь, що стільки людей прийшло на свято, але трохи все затягнулось. Через це трохи засмучена, - говорить "Апострофу" киянка Дарина. Також жінка бідкається, що нічого не видно. – Прийшла раніше 10-ї, і місця біля дороги вже не було. Треба було, мабуть, приходити о 8-й ранку".
Та люди на Хрещатику не надто переймалися тим, що їм не видно дійства. Винаходили різні способи побачити парад – діти залазили на дерева, дорослі знімали парад на довгі селфі-палиці. А більшість - просто насолоджувались атмосферою.
"Прийшли побачити парад. Але на жаль нічого не можемо побачити, - сміються дві сестри з Житомира, Галина й Валентина. – Зате відчуваємо атмосферу".
Галина, до речі, 24 серпня теж відзначає ювілей – жінці виповнилось 60 років.
"Пам’ятаємо, сиділи за столом, аж тут показують по телебаченню, що ухвалили акт проголошення незалежності. Їй було 30 років, - розповідає сестра іменинниці. - Пам’ятаємо як сьогодні. Ми тоді відчули гордість, що ми українці, і що в нас є своя незалежна Україна. Щороку святкуємо. Застілля буде пізніше, а поки що ми тут. Картоплю вже не копаємо, тож можемо дозволити собі посвяткувати".
Кіно, словник Незалежності та бізнес
Насолодившись на повну енергетикою натовпу та гучних літаків у повітрі, люди йшли хто куди. Більшість – у бік Подолу. На Володимирській гірці, наприклад, проходив фестиваль "Живий словник Незалежності". Тут і флешмоби, і ток-шоу, але в основі – презентація документального фільму, тобто 30 документальних роликів, режисером яких виступив Станіслав Литвинов.
"30 років – 30 ключових слів, які говорять про визначні події, що відбулись того чи іншого року, - розповідає Станіслав "Апострофу". Кожен рік символізує слово, яке стало знаковим для того чи іншого року. Наприклад, 1996 рік – Конституція, 1997 рік – космонавт, 1998 рік – єдиний податок.
"1997 рік – перший політ в космос Леоніда Каденюка, і про це згадує кореспондентка УТН, був такий канал у 90-х, Ольга Скотнікова. Конституція -1996 рік. Ігор Осташ, нині надзвичайний і уповноважений посол в Лівані, депутат 2-4 скликань, є автором 10 статті про державну мову. Він теж ділиться спогадами про конституційну ніч, і він єдиний приніс пляшку шампанського, яку відкрили у Верховній Раді, - говорить Станіслав Литвинов. - Ми піднімаємо теми Євро-2012, болючі теми – АТО і волонтерів, анексію Криму, приїзд Папи Римського Іоана Павла ІІ, отримання Томосу тощо".
"Найголовніше досягнення незалежної України - усвідомлення власної української ідентичності, - наголошує режисер. – Коли ми монтували проект, в мене були мурашки від спогадів про 90-ті роки. Пам’ятаю, як один депутат говорив: навіщо нам вводити свою валюту, якщо всюди ходить долар?"
На фестивалі, зокрема серед спікерів, можна було побачити й чимало українських селебріті.
"Тут і ветеран-кіборг Руслан Боровик, і Олег Скрипка, і Леся Воронюк – засновниця всесвітнього дня вишиванки, і Сергій Маслобойщиков – відомий режисер, лауреат Шевченківської премії. Також відбулася зустріч із бельгійським дипломатом, першим і єдиним іноземним працівником дипломатичної установи України, який допомагав відкривати посольство Бельгії. Також до нас завітав син помічника Степана Бандери Зенон Коваль", - розповідає Станіслав Литвинов.
Далі бачимо інші локації. Вище – невеличка сцена, на якій виступають воїни-ветерани АТО. Зі сцени розповідають не про те, як перемагали ворога - захід присвячений ветеранам, які відкрили власний бізнес.
"Людина звикла на невідому ситуацію реагувати страхом, - говорить зі сцени колишній військовий, а нині бізнесмен Роман Набожняк. - Але з’явились ті, хто вирішив подивитись страху в очі, прийняти виклики. Для мене найбільшим викликом була війна і досі вона лишається на першому місці. Я порівнюю виклики в бізнесі з ситуаціями, що виникали в нас на фронті. І розумію, що нічого страшнішого, ніж війна, зі мною не трапиться. І долати всі ці проблеми якраз навчив військовий досвід. Вважаю, що це супер сила ветеранських бізнесів".
Фотозони у патріотичному стилі, виставки, куточок із настільними іграми. Діти цікаво проводять дозвілля, а їхні батьки розповідають, що для них дуже важливо й малечу свою бачити патріотами.
"Для мене важливо привчати дітей до любові до батьківщини, дати розуміння, що присутність на святі – елемент вияву любові й поваги. Тому ми тут, - говорить мати двох дітей (4 і 8 років) Дарина. – Своїх дітей вчу рідної мови, історії. А на загал бачу більше любові до батьківщини з боку людей, це мене дуже тішить".
Марш гідності
О 14-й годині Хрещатиком традиційно пройшлись воїни АТО та члени їхніх родин, зокрема – родичі загиблих у війні на Донбасі та родичі учасників Небесної сотні. На цей зворушливий парад містяни чекали півдня, а дехто спеціально приїхав на марш з іншого міста.
"Ми приїхали сюди з Луганської області, - розповідає "Апострофу" Неля. - Всі знають, що нині переживає наша область. Ми дуже вдячні нашим захисникам, вони – наші герої. Ми цілий день тут. Побачити парад не вдалося, бо людей було стільки, що ми в шоці. Але ми щасливі з того, що людей дуже багато. Ми щасливі, що в Україні багато українців. Щасливі, що вони зрозуміли, що є українцями. Що почали говорити українською мовою, поважати свою державу".
"Чому я тут? Це зрозуміло всім людям, які є патріотами, які люблять Україну, - говорить киянин Сергій. - Україна переживає дуже складний час, коли люди мають показувати свою любов до країни, оптимізм і віру в майбутнє. Ми з дружиною вирішили, що це буде наш внесок, ми робимо те, що можемо, для нашої коханої країни".
Святкування по всьому місту
Ювілей Незалежності дає чимало простору для святкування. Цього дня Київ, наприклад, побачив забіг у вишиванках у Пирогові. Адже гуляли не лише в центрі. Ті, хто не захотів брати участь у тисняві, міг спокійно долучитись до загальнонаціонального дійства неподалік дому – заходи проходили в кожному районі Києва.
Так, на Даринку біля метро "Лісова" відбувся так званий "Родинний вікенд" - з 10-ї до 19-ї години проходили майстер-класи з виготовлення футболок із власним принтом, а також значків, брелків із полімерної глини та багато інших цікавих навичок.
На Дарниці був велопробіг, на Гідропарку – масовий заплив, у парку "Відрадний" - святковий концерт і ярмарок.
Ввечері відбулися святкові концерти. І навіть рясний дощ не зіпсував святковий настрій киянам та гостям столиці.
Більше того, святкування ювілею – не той випадок, що обмежитися одним днем. Святкувати Київ планує й після 24 серпня.