Український письменник, блогер, журналіст Маркіян Прохасько пригадав, як його колись вразив таксист, що вірив у те, що скоро людство буде об'єднане у мирному житті, а всю роботу будуть виконувати роботи.
Цю історію Прохасько розповів на персональній сторінці у Facebook.
"Колись мене вразив таксист, який вірив у те, що скоро, ще за його життя, і він на це чекав, людство буде об'єднане у мирному житті, ми всі матимемо базовий дохід, нічого не треба буде робити, лише те, що хочеш, а всю роботу будуть виконувати роботи", - пише він.
Згадує, що такі ідеї були у людства і у ХХ столітті: "... можливо, людство повернеться до віри у це вже після епохи розбрату і воєн, які, вочевидь, на цьому етапі розвитку людства мусять статися, перш ніж настане всесвітній мир. Мусять, бо ще мають впасти такі країни, як Росія та Китай, та і деякі інші".
На його думку, штучний інтелект спершу дійсно допомагатиме у різних сферах: писати листи, малювати малюнки, шукати оптимальні рішення для подорожей та інше.
"А потім вже штучний інтелект буде масово імплементуватися у сфері автомобілебудування, галузі побутових приладів. І може після цього - у безпосередньо роботах, які все більше будуть подібні на людей. Або навпаки ні - залежно від вподобань виборців і, як наслідок, законодавства у тій чи іншій країні, чи як там будуть називатися великі адміністративні утворення майбутнього", - вважає Прохасько.
Проте наголошує, що одна річ наразі точно не станеться:
"Людство тішиться з прогресу, а паралельно часто насміхається з непотрібної гуманітаристики… це те, що пов'язане з людськістю. Людина, як прийнято вважати багатьма з нас, має бути освічена, добра, вихована, а греки ще вважали, що ще й атлетична, спортивна, красива. Зараз з гуманітаристики, так би мовити, у приорітеті залишилося бути гарним і спортивним. Але це ніяк вже не асоціюється зі старими уявленнями про те, якою має бути людина. Людина зараз має бути технічно підкована, фінансово підкована, і це дуже добре, бо ми живемо у світі, де без цих підкованостей ти не лише можеш не здобути чогось, але ще можеш і втратити своє".
Він підкреслює, що сьогодні важче ввести в оману цілий окремий народ, проте, згадуючи КНДР, додає, що подекуди це таки вдається:
"Сьогодні важче ввести в оману цілий окремий народ, бо глобалізація, обмін інформацією, знання мов або ґуґлперекладач. Але он Північна Корея - солдати йдуть гинути за свого батька Кім Чен Ина. У дуже ізольованій країні без контактів з зовнішнім світом і вільного інтернету та преси таки можна змусити більшість людей вірити у щось".
"Прогрес технічної півкулі людства безсумнівний. Але чи прогресує людина у своїй людськості, у своїй гуманітарній півкулі? Так, звісно. Вона пробує. Не завжди ріже кривдника, а часто ходить у суд, звертається до відповідних органів… Однак вірити у рівність і світле гуманітарне майбутнє? Пф…", - додає письменник.
За його словами, концепція "все будуть робити роботи", про що згадав таксист, яскраво підкреслить нерівність:
"Якщо будуть роботи, то їх будуть продавати за гроші, і той, хто матиме гроші, вивільнить свій час від домашньої роботи, натисне кнопку і поїде не вихідні на своєму ШІ-автомобілі у невеличкий вікенд, щоб відновити сили. А решта буде пахати на вихідних, щоб приготувати їсти на тиждень і так-сяк прибрати хату.
Якщо буде медичне показання чи просто власне побажання скористатися інкубатором від умовного Маска для вирощування дитини, то ті, що матимуть гроші, скористаються цим, звільнять себе від зайвого навантаження, нудоти, небезпек, виснаження, присвятять більше сімейного часу стосункам, розвагам чи кар'єрі, а хто не матиме такої змоги - буде мати класичні клопоти.
Коли редагування геному, яке дозволить убезпечити дітей від всіх можливих спадкових хворіб, стане доступним, ним заради своїх дітей будуть користуватися ті, що мають гроші. А ті, хто не матиме, продовжить відтворювати з того часу паралельний людський вид з гіршими шансами на здорове і довге життя".
Також "Апостроф Lime" писав, як українська письменниця та політична діячка Марія Матіос згадала про своє знайомство з родиною Івасюків та розповіла, як не впоралася з вимогами Володимира Івасюка щодо приспіву, коли легенда української естради вже наспівував потенційну мелодію романсу.
