У київській Flowerbed Gallery відкрилася персональна виставка молодої художниці Анастасії Курчевської під назвою "Пам’яті", яка відтворює спогади мисткині про дитинство в її рідному місті - Новій Каховці, яка наразі окупована.
Повідомляє Апостроф.
У своїх роботах художниця досліджує тему дому, самоідентичності та зв’язку з "малою батьківщиною", яка для неї тепер існує переважно у спогадах. "Коли війна відбирає дім, пам’ять стає єдиним місцем, куди можна повернутися. Дім — більше не простір, а спогад, який ти носиш тепер із собою", — зазначає Анастасія в описі до виставки.
Читайте також: "Зброя стала буденністю": в Києві триває виставка про складний щоденний вибір в українських реаліях.
Полотно з експозиції "Пам'яті", де зображена сама Анастасія та фрагмент кам'яної вишиванки ліворуч
Художниця народилася у Новій Каховці (Херсонська область), нині окупованому місті. Їй 23 роки, вона закінчила Київську академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Бойчука.
"Мені здається, що розуміння моєї практики до мене прийшло минулого року. Ця виставка стала для мене певним закриттям гештальту — теми, яку я виношувала останні роки", — розповідає Анастасія.
Експозиція "Пам'яті"
Перший рік після окупації рідного міста став для неї надзвичайно тяжким: "Моє місто в окупації з 2022 року, і це було настільки болісно, що я не могла навіть подумати про нього. Але після підриву ГЕС у 2023 році прийшло усвідомлення, чому мені так складно відчувати себе в Києві чи будь-де ще. Бо я не можу повернутися і згадати, хто я", — говорить мисткиня.
Руйнування міста вона сприймала як особистий біль: "По мірі того, як руйнувалося місто і частину його змивала вода, я відчувала фізичний біль. Я в якісь моменти відчувала себе дуже самотньо, відчувала відсутність дому, відсутність розуміння себе, наче воно змивало саму мене".
Одна з найперших робіт серії Анастасії
Так і почали з'являтися роботи серії "Пам'яті". Анастасія віднайшла деякі старі дитячі фотографії, хоча водночас зізнається, що більшість матеріальних спогадів та носіїв фото залишилися в окупації.
"Я почала змальовувати фото, які збереглися на телефоні чи в паперовому вигляді, додаючи до них власні деталі. Так я переживала знову все дитинство, історію своєї сім’ї, історію міста. Це мене повертало до себе", — ділиться вона.
Полотно з зображенням батьків Анастасії та фрагмент кам'яної вишиванки ліворуч
Важливим аспектом творчості для Курчевської стала також культурна спадщина Нової Каховки — "кам’яні вишиванки", створені бойчукістом Григорієм Довженком.
"Я зробила на цю тему дипломну роботу в академії. На деяких полотнах є фрагменти кам’яних вишиванок — різьблених панно, якими оздоблено стару частину міста. Коли я там жила, то навіть не знала про це", — розповідає Анастасія.
"Кам’яні вишиванки" на фасадах будинків Нової Каховки, 2018
У своїй практиці мисткиня звертається до феномену малої батьківщини, який описує як "збірний образ відчуттів, почуттів та спогадів".
"Це не конкретна точка на карті, а все, що формувало тебе з дитинства. Я переосмислювала ці досвіди, щоб зрозуміти, як рухатися далі", — пояснює вона.
Сьогодні мисткиня переважно працює з олійним живописом, але все частіше звертається до природних матеріалів: чайний гриб, біопластик з води та крохмалю, туш власноруч створена з каштанового листя. Анастасія зазначає, що використання таких матеріалів дарує заспокійливе відчуття заземлення.
Роботи, що зображують хвилі, символічно відтворюють сторінки пам'яті, пов’язані з водою та Дніпром, на якому збудоване рідне місто художниці.
Роботи з чайного гриба (ліворуч) та створеного власноруч біопластику (праворуч), які відтворюють хвилі
Анастасія також переосмислила свою дитячу творчіть, адже її шлях в мистецтві почався дуже давно: на експозиції представлений малюк коня, який вона створила в 6 років. Це заняття було її відрадою, тому вона завжди малювала. Другого коня мисткиня створила вже у 2025 з каштанової туші.
Малюнки коня з 2009 та 2025 року
Анастасія Курчевська на експозиції "Пам'яті" у просторі Flowerbed Gallery
"Я дуже довго виношувала цю концентрацію думок. Для мене важливо нагадати собі й іншим, хто ми є, повертатися до "малої батьківщини". Бо війна руйнує не лише будинки — вона забирає можливість пам’ятати про себе й свою історію", — говорить Анастасія.
За її словами, ця виставка стала пошуком ґрунту під ногами, поверненням до власного коріння та ідентичності: "Пам’ять передається, перетікає з покоління в покоління, з голосу в голос. Поки ми здатні згадувати - ми існуємо.".
Експозиція триватиме до 7 листопада в просторі Flowerbed Gallery за адресою Ярославська 26. Вхід вільний, роботи доступні до придбання.
Раніше ми розповідали, що у Києві в арт-просторі Tloom пройшла виставка "Прощавай, мій (делулу) рай" мисткині Маргарітки Бабіч.
